Ухвала суду № 30598728, 09.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"09" квітня 2013 р. Справа № 0670/7159/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

представників

позивача Мамедова А.В., Степанця В.С.,

відповідача Шафранського Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" січня 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Бердичівської ОДПІ від 09 липня 2012 року № 0000632200, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80006,00 грн. (за основним платежем - 53 337,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26669,00 грн.). Позов мотивований тим, що ним правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, угода укладена з ПП "Пан Буд" є реальною, що підтверджується повністю виконаними зобов'язаннями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 09.07.2012 року № 0000632200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволення позову.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили відмовити в задоволенні. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Пан Буд" за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.06.2012 року за № 1059/22/00217426.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п. 198.1 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 53 337, 00 грн.

09.07.2012 року Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000632200, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 80006,00 грн. (за основним платежем - 53337,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26669,00 грн.).

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд встановив, що 03 лютого 2012 року між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПП "Пан Буд" укладено Договір підряду № 005868, відповідно до якого Підрядник (ПП "Пан Буд") зобов'язується вибрати абразівостойкості поліуретанове покриття, згідно з умовами експлуатації, і виконати роботи по його нанесенню, а Замовник прийняти і оплатити їх (а.с. 24-25).

Обсяг, характер і вартість робіт визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Підрядник виконує роботу з своїх матеріалів, з використанням своїх машин, механізмів, своїми інструментами і оснащенням.

Підпунктом 6.3 п. 6 Договору встановлено, що днем приймання виконаних робіт є день підписання актів приймання-здачі виконаних робіт.

Факт надання послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийому робіт № 1 від 23.02.2012 року, № 2 від 22.02.2012 року, № 3 від 24.02.2012 року, № 4 від 27.02.2012 року, № 5 від 29.02.2012 року, № 6 від 28.02.2012 року.

Розрахунки з контрагентом здійснені, про що свідчать платіжні доручення № 1340, № 1341 від 05.03.2012 р., № 1366 від 06.03.2012 р. (а.с. 38-40).

ПП "Пан Буд" було надано ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" послуги та виписано податкові накладні від 28.02.2012 року № 208 на загальну суму з ПДВ 13 830, 00 грн. та № 209 на загальну суму з ПДВ 306 194, 00 грн., які містяться в матеріалах справи.

На час здійснення господарських операцій ПП "Пан Буд" було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100308943 НБ № 385434 від 17.06.2010 року).

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару в лютому 2012 року, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкові накладні також оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Суд вважає, що твердження відповідача, щодо нікчемності угод є безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Угода, укладені між "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПП "Пан Буд" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання по нанесенню покриття. Позивач у своїй бухгалтерській та податковій звітності повно і достовірно відобразив вчинені операції.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання робіт від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з оцінками суду першої інстанції акту про неможливість проведення зустрічної звірки по даному контрагенту. Також відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб. Відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

Отже, позивачем дотримано всі визначені ПК України умови для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" вул.К.Лібкнехта,79, м.Бердичів, Житомирська область,13306

3- відповідачу Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Б. Хмельницького,24-а, м.Бердичів, Житомирська область,13312