Постанова № 30598271, 08.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5015/5344/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокуратури міста Львова, вих. № 37-1864-13 від 12.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 р.

у справі № 5015/5344/12 (суддя - Н.Є. Березняк)

за позовом Прокурора Сколівського району в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради, с. Коростів Сколівського району

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Жовква

про стягнення 92 020,00 грн.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Куцик В.Б. - старший прокурор відділу (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011165);

від позивача: Жалівців І.М. - спеціаліст - землевпорядник сільської ради (довіреність від 08.04.2013 р.); Калинів С.П. - головний бухгалтер сільської ради (довіреність від 08.04.2013 р.);

від відповідача: ОСОБА_6 - представник (довіреність від 11.02.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013 р. у справі № 5015/5344/12 (суддя - Березяк Н.Є.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора Сколівського району в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 92020,00 грн. пені.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач, що є стороною договору купівлі - продажу від 12.08.2011 р., був обізнаний про порушення та мав змогу звернутись протягом перебігу позовної давності, як до суду з позовом так і до органів прокуратури з відповідною заявою, прокурором не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду, тому, враховуючи , що право вимоги сплати неустойки виникло з 13 листопада 2011 р. по 15 грудня 2011р., а з відповідною заявою прокурор звернувся до суду 18.12.2012р., що свідчить про сплив річного строку позовної давності, а тому подана відповідачем заява про застосування спливу позовної давності підлягає задоволенню.

Прокурор в апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення в справі, яким позов прокурора Сколівського району задоволити повністю.

Прокурор вважає, що суд неправильно застосував ст. 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, оскільки про факт наявності у відповідача боргу прокуратурі стало відомо під час проведення перевірки в Коростівській сільській раді у вересні 2012 р. З огляду на те, що прокурор є самостійним учасником судового процесу, незалежним та не підпорядкованим позивачу та відповідно до закону зобов'язаний звернутись з позовом у разі виявлення порушень інтересів держави, а враховуючи, що в даному випадку про порушення прокуратура дізналась під час проведення перевірки, а тому суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо пропуску строку позовної давності.

На виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. Коростівська сільська рада на адресу суду скерувала лист (№91 від 26.03.2013 р.), в якому висловила свою позицію щодо підтримки апеляційної скарги прокурора та просила скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу без номера від 08.04.2013 р. заперечує доводи останньої, вважає, що суд дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, доказів поважності причин такого пропуску ні прокурором, а ні позивачем суду першої інстанції не надавались, клопотань про відновлення такого не заявлялось, тому відмова в позові з підстав пропуску позовної давності правомірна, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу - без задоволення.

В судове засідання 08.04.2013 р. з'явився прокурор, представник відповідача та представники Коростівської сільської ради. В даному судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у такій, а представник відповідача доводи останньої заперечив з мотивів, викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи у сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

12 серпня 2011 року Коростівською сільською радою (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,3 га для обслуговування риб дільниці та ставів. Відповідно до умов п.2.1 договору ціна продажу земельної ділянки становить 688 00,00 грн. Загальну суму від продажу земельної ділянки - 4,3000 га направити на р/р Коростівської сільської ради № 3311237700520, код платежу 33010101 в банк УДК у Сколівському районі Львівської області, в трьохмісячний термін з дня укладення цього договору згідно із рішенням Коростівської сільської ради від 15 липня 2011 р. № 153 (п.2.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, фактично оплата була проведена відповідачем 18.11.2011 року - в сумі 100 000,00 грн., 01.12.2011 року - в сумі 100 000,00 грн. та 16.12.2011 року - в сумі 488 000,00 грн., що підтверджується виписками УДКСУ у Сколівському районі (а.с.9-11).

У разі порушення терміну оплати за земельну ділянку , передбаченого розділом 2 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 100 відсотків від суми платежу (п.4.2. договору).

26 листопада 2011 р. Коростівська сільська рада направила прокурору Сколівського району лист № 246 з проханням заявити позов в інтересах сільської ради про стягнення з ПП ОСОБА_2 пені в сумі 92020,00 грн. (а.с. 5).

17 вересня 2012 р. Коростівська сільська рада повторно скерувала на адресу прокурора Сколівського району лист №193, в якому вказала, що сума пені згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.08.2011 р. складає 92020,00 грн. (а.с. 15).

20 вересня 2012 р. Фінансове управління Сколівської районної державної адміністрації повідомило прокурора у Сколівському районі листом № 889, що при проведенні камеральної перевірки розрахунку пені за порушення термінів оплати за земельну ділянку площею 4,3 га, відчужену Коростівською сільською радою ФОП ОСОБА_2 відхилень у розрахунку не встановлено, тобто сума нарахованої пені повинна скласти 92020 грн. (а.с. 14).

21 вересня 2012 р. Коростівська сільська рада з метою досудового врегулювання спору на адресу Приватного підприємця ОСОБА_2 скерувала претензію № 1 про оплату пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу з вимогою її добровільної сплати у місячний термін з моменту отримання претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, дана претензія з боку відповідача залишена без відповідного реагування.

18 грудня 2012 р. прокурором Сколівського району було подано позов в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені в розмірі 92 020,00 грн., нарахованої відповідно до п. п.4.2 договору від 12.08.2011 року за порушення строків оплати за земельну ділянку за період з 13.11.2011 року по 15.12.2011 року.

Відповідач проти нарахування пені заперечив, посилаючись на ті обставини, що для стягнення штрафних санкцій позивачем пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим ним було подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (а.с.40-41).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на діючий порядок нарахування пені Господарським кодексом України, який підлягає застосуванню до господарських правовідносин, визнає право стягувача на здійснення нарахування лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст.223 ГК України, передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статі 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України, тобто 6-ти місячний строк - це строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а річний строк - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї норми, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що право вимоги сплати неустойки за договором виникло у позивача з 13.11.2011 р. по 15.12.2011 р., а з відповідною заявою прокурор звернувся до суду 18.12.2012 р., тобто з пропуском річного строку, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позові з зазначених вище підстав.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що про порушення інтересів держави з боку відповідача він дізнався тільки у вересні 2012 року в ході проведення перевірки в Коростівській сільській раді, яка протягом грудня 2011 року по вересень 2012 року самостійно не зверталась до суду з метою захисту своїх прав, а тому строк звернення до суду не порушено.

Судова колегія встановила, що у матеріалах справи відсутні докази в підтвердження проведення прокуратурою перевірки у вересні 2012 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнає правильними мотиви господарського суду, що позивач, що є стороною договору, був обізнаний про порушення та мав змогу звернутися протягом перебігу позовної давності, як до суду з позовом так і до органів прокуратури з відповідною заявою.

Обставин неможливості відповідного звернення позивачем не наведено.

Як вірно зазначено в рішенні місцевого господарського суду, за змістом роз'яснення в п. 6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушено за позовом інших осіб, на будь - якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Отже, апеляційна інстанція вважає, що дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Слід зазначити, що Коростівська сільська рада є стороною договору купівлі - продажу, обізнаною щодо обставин його виконання відповідачем, а тому слід вважати, що позивач був обізнаний про порушення свого права та мав змогу звернутися протягом перебігу позовної давності до суду з позовом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 р. у справі № 5015/5344/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Прокуратури міста Львова, вих. № 37-1864-13 від 12.03.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/5344/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 10.04.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.