Постанова № 30583692, 03.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа № 5008/1030/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 20.02.2013 року (вх. №98 від 27.02.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2013 року

у справі №5008/1030/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево, Закарпатська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерн «Війсьторгсервіс», м. Київ

про стягнення 48805,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився (належно повідомлені);

від відповідача: ОСОБА_4, представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи: не з'явився (належно повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 19.03.2013 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2013 року у цій справі (суддя Івашкович І.В.) позов задоволено частково. Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» (надалі ТОВ «Інтерінвестгруп») 44546,60 грн., в тому числі 44130,85 грн. основного боргу, 415,75 грн. 3% річних та 1468,99 грн. судового збору. В стягнення 3882,60 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що акта приймання приміщення за Договором суборенди з позивачем не підписувала, оскільки користувалася приміщенням магазину за договором №20 надання в оренду приміщення невиробничого призначення від 01.09.2010 року. Також скаржник стверджує, що у позивача не було згоди Орендодавця (Концерну «Військторгсервіс») на передачу приміщення в суборенду. Апелянт також зазначає, що місцевим господарським судом не здійснено оцінку доказів, наданих відповідачем (довідки про балансову належність основних фондів Мукачівської філії Концерну «ВІйськторгсервіс» №115/1-10 від 01.09.2010 року та довідки про балансову належність основних фондів Концерну «Військторгсерівс» №793/12 від 18.05.2011 року), та положень Договору №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року. ФОП ОСОБА_2 стверджує, що представник позивача не довів правомірність розпорядження ТВО начальника філії №3 Пономарчуком О.О. майном, що закріплено за Мукачівською філією Концерну «Військторгсервіс» та правомірність передачі орендованого майна в суборенду. ФОП ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у ТВО начальника філії №3 Концерну Пономарчука О.О. не було повноважень на передачу орендованого майна в суборенду. Концерн «Військторгсервіс» просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника не забезпечив, хоч про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

1 квітня 2011 року між ТОВ «Інтерінвестгруп» (Орендар) та ФОП ОСОБА_2 (Суборендар) укладено Договір суборенди №30 (надалі Договір суборенди), відповідно до п.1.1 якого Орендар передав Суборендарю у строкове платне користування майно, а саме: нежитлове приміщення, площею 52,7 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1. Майно знаходиться в орендному користуванні Орендаря у відповідності до Договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року (надалі Договір Оренди) між Орендарем та Концерном «Військторгсервіс».

Відповідно до п.3.1 Договору суборенди передання майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується Сторонами і скріплюється їх печатками.

Строк дії суборенди до 31.12.2013 року (п.4.1 Договору суборенди). Строк дії суборенди не може перевищувати строку дії оренди (п.4.2 Договору суборенди).

Згідно п.5.1 Договору суборенди суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 1000 грн. з урахуванням її індексації. Крім орендної плати суборендар компенсує орендареві фактично спожиті комунальні послуги (п.5.2 Договору суборенди). Суборендар також компенсує Орендарю загально-експлуатаційні послуги в розмірі 7809,85 грн., які сплачуються відповідно до рахунків, виставлених Орендарем (п.5.3 Договору суборенди). Плата за суборенду та фактично спожиті комунальні та загально-експлуатаційні послуги сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний (п.5.5 Договору суборенди).

Зі справи вбачається, що об'єкт суборенди перебував у складі цілісного майнового комплексу, який позивач орендував в третьої особи по договору оренди (зі змінами до нього) від 01.01.2006 року №140/5-1-01-03, розірваним рішенням Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 року, господарська справа №5011-58/9614-2012.

Відтак, об'єкт суборенди не міг бути, як зазначав і місцевий господарський суд, самостійним предметом оренди по договору №20 від 01.09.2010 року, що стверджує відповідач, ФОП ОСОБА_2

Договором оренди від 01.03.2003 року №140/5-101-03 надавалось орендарю право (п.6.2) передавати за згодою орендодавця майно в суборенду.

Фактичне використання об'єкту суборенди відповідачем доказується матеріалами справи, зокрема станом розрахунків відповідача з позивачем за договором №30 від 01.04.2011 року, які припинились (розрахунки) з квітня 2012 року; лише через рік та 10 місяців відповідач стала заявляти позивачу вимоги щодо передачі приміщення в суборенду, про звільнення її від сплати орендних платежів та про повернення сплачених сум, про звільнення її від загально-експлуатаційних послуг, що суперечать ст.ст.626, 627, 629 ЦК України.

Відповідно до листа за №1/4/11 від 01.04.2011 року Тимчасово виконуючого обов'язки начальника філії №3 Концерну «Військторгсерівс», Концерн «Військторгсервіс» в особі філії №3 надав згоду ТОВ «Інтерінвестгруп» на передачу орендованого майна, згідно Договору Оренди, в суборенду.

Належність погодження орендодавця на передачу майна в суборенду підтверджується судовими актами по господарських справах №5011-58/9614-2012 та №11/265.

Статтею 774 ЦК України передбачено передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно наявних в матеріалах справи рахунків-фактур заборгованість відповідача згідно Договору суборенди за квітень становить 8827,80 грн. (№СФ-0000951 від 03.04.2012 року); за травень - 8831,87 грн. (№СФ-0001169 від 01.05.2012 року); за червень 8828,82 грн. (№СФ-0001355 від 01.06.2012 року); за липень - 8822,70 грн. (СФ-0001518 від 06.07.2012 року); за серпень - 8819,66 грн. (СФ-0001820 від 03.08.2012 року), а всього 44146,83 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом положення передбачені ч.1 ст.283 ГК України. Частиною 3 статті 283 ГК України передбачено, що об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні 3882,50 грн. пені, оскільки в Договорі суборенди відсутні умови щодо стягнення пені за порушення Суборендарем взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2013 року у справі №5008/1030/2012 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.04.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.