Ухвала суду № 30597100, 01.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.справа № 2а-4585/11/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Суховарова А.В. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Снісар Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року у справі №2а-4585/11/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 року №0000490801/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000490801/0 від 12.07.2010 року, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом порушено норми матеріального права, а саме п.7.3 ст.7, пп9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надано достатньо доказів резидентського статусу фізичних осіб-іноземців, які постійно працюють на підставі безстрокових трудових договорів (контрактів) у позивача для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб, на підставі чого підприємством застосовувалась ставка податку у розмірі 15 відсотків до заробітної плати таких осіб-іноземців, а, отже, твердженні податкової інспекції щодо порушення позивачем п.7.3 ст.7, абз. першого пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп..16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є необґрунтованим.

Матеріалами встановлено, що у період з 05.05.2010 року по 17.06.2010 року СПДІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя проведено планову виїздну перевірку ВАТ «Запоріжсталь»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої 30.06.2010 року складено акт №376/08-01/00191230.

Перевіркою встановлено порушення п.7.3 ст.7, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за квітень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року на суму 37325,45 грн., а саме, на ВАТ «Запоріжсталь»працюють нерезиденти, заробітну плату яких оподатковували за ставкою 15% як резидентам України.

На підставі акту перевірки, відповідачем 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000490901/0, яким ВАТ «Запоріжсталь»визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 111976,35 грн., у тому числі основного платежу -37325,45 грн., фінансових санкцій -74650,90 грн.

Як вбачається з копій трудових книжок, на ВАТ «Запоріжсталь»працювали на підставі безстрокових трудових договорів (контрактів) за вказаний період особи-іноземці: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Вказані особи мають постійне місце проживання на території України, про що свідчать посвідки на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства , які видані ВГІРФО УМВС України в Запорізькій області. Всі особи мають ідентифікаційний номер, тобто пройшли реєстрацію у податковому органі за своїм місцем постійного проживання.

Судом першої інстанції вірно визначено, що правовідносини, які розглядаються регулюються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідач при проведенні перевірки наполягав на тому, що до вищевказаних осіб-іноземців застосовується положення п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Так, згідно п. 9.11. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи, одержані нерезидентами з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які, зокрема, працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів.

У розумінні п.1.20 ст.1 цього Закону під фізичною особою -резидентом розуміється фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Відповідач вказував на порушення позивачем положень п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону, згідно з яким якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент згідно п.п.9.11.3 п.9.11.3 ст.9 Закону вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Аналізуючи це положення Закону та його застосування позивачем, колегія суддів приходить до висновку про те, що законодавцем чітко прописано умови застосування ставки податку з доходів фізичних для осіб-іноземців, які мають дохід, джерело походження якого з України, зокрема, коли доходом таких осіб є заробітна плата.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивач правомірно користувався наказом ДПА України від 29.01.2004 року №50 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у частині оподаткування іноземців та нерезидентів», який був чинний на період, що перевірявся відповідачем. Так, у розділі 2 цього наказу зазначено, що на підставі норм п.7.3 ст.7, п.п.9.11.1 та 9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.11 ст.7 Закону. При цьому працедавець-резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно заробітної плати (пп..9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону).

Враховуючи вищевказані положення законодавства, що регулюють дані правовідносини, своєчасне не оформлення особами-іноземцями, що постійно за трудовим контрактом працювали у позивача у період, що перевірявся відповідачем, повідомлень працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу відповідно до наказу ДПА України від 05.10.2004 року №581, не впливає на сутність цих правовідносин, оскільки вони врегульовані Законом України «Про податок з доходу фізичних осіб», який має вищу юридичну силу.

Аналізуючи всі докази у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірне застосування позивачем ставки оподаткування доходів фізичних осіб-іноземців, відповідно до яких позивач є податковим агентом, а прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року у справі №2а-4585/11/0870 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 29.12.2011 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Л.А. Божко