Постанова № 3059534, 02.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.02.2009 р. № 16/24

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Ярошевській Я.В. вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОКТАН»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

За участю повноважного представника прокуратури міста Києва - Бондарєвої А.М.

На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.02.09 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені між позивачем та субєктами підприємницької діяльності ТОВ «Спецторгпозитив»та ТОВ «Світленд»угоди не мали на меті завідомо суперечний державі та суспільству інтерес, під час здійснення господарських операцій отримані необхідні первинні документи, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 1767871,67 грн. та податку на додану вартість у розмірі 1414297,35 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому зазначив, що під час перевірки ТОВ «Спецторгпозитив»та ТОВ «Світленд, останніх за місцезнаходженням не встановлено, громадяни, що зазначені як засновники цих підприємств, не мають ніякого відношення до створення та господарської діяльності даних підприємств, по факту підробки установчих документів ТОВ «Світленд»порушена кримінальна справа, а тому угоди, укладені між позивачем та даними контрагентами є нікчемними. За даних обставин відповідач вважає правомірним визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та просить у позові відмовити.

Прокурор заперечив проти позову з посиланням на порушення кримінальної справи по факту підробки установчих документів ТОВ «Світленд», як наслідок укладення договорів неповноважними особами, а тому в задоволені позовних вимог просить відмовити.

За результатами розгляду документів адміністративної справи, матеріалів поданих сторонами, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва,

встановив:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 001049 Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан», ідентифікаційний код 24718890, зареєстровано Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.01.1997 року.

У період з 13.02.2008 по 26.03.2008 Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма Октан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007.

За результатами перевірки складено Акт № 4740/23-02-24718890 від 02.04.2008.

За висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем порушені вимоги ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України; абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 1767871,67 грн. та податку на додану вартість у розмірі 1414297,35 грн.

На підставі акту перевірки 14.04.2008 р. ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення рішення : № 0001482302/0, згідно якого позивачу визначена сума податкового зобовязання у розмірі 3427301, 59 грн. у тому числі, основний платіж 1767871,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 1659429,92 грн.; та № 0001472302/0, згідно з яким позивачу визначена сума податкового зобовязання у розмірі 2121446,01 грн., у тому числі основний платіж 1414297,34 грн., штрафні (фінансові) санкції 707148,67 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації у місті Києві.

За результатами розгляду скарги ДПА у місті Києві залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 14.04.2008 № 0001482302/0, скасувала податкове повідомлення-рішення від 14.04.2008 р. № 0001472302/0 в частині визначення до сплати 532,00 грн. ПДВ та 266,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та частково задоволила скаргу в частині зменшення суми податкових зобовязань з ПДВ на 532,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 266,00 грн.

На підставі рішень ДПА у місті Києві про результати розгляду повторних скарг, ДПІ у Соломянському районі м. Києва винесла податкові повідомлення-рішення: № 0001482302/2 від 29.09.2008 щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3427301,59 грн., у тому числі основний платіж 1767871,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 1659429,92 грн.; та № 0001472302/2 від 29.09.2008 щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 2120648,01 грн., у тому числі основний платіж 1413765,34 грн., штрафні (фінансові) санкції 706882,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як на підставу порушення вимог чинного податкового законодавства, вказав на укладені, з порушенням вимог ст.ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, позивачем з субєктами підприємницької діяльності господарські договори.

Так, 02.07.2007 ТОВ «Октан»укладено генеральний договір № 02/07-1 з ТОВ «Спецторгпозитив» на поставку нафтопродуктів; 05.07.2005 з ТОВ Світленд»№ 05/05-35/2 на поставку нафтопродуктів та договір № 11/07/06 від 11.07.2006 р. з ТОВ «Світленд».

Матеріали справи містять первинні документи, відповідно до укладених договорів, на підставі яких відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, а саме: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та донараховані податкові зобовязання і штрафні(фінансові) санкції.

Суд не погоджується з висновками відповідача виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на наявність постанови про порушення кримінальної справи за ст. 358 ч.2 Кримінального кодексу України, вважає, що спірні договори укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Крім того, відповідач посилається на відсутність у директорів та засновників ТОВ «Спецторгпозитив»та ТОВ «Світленд»волевиявлення на укладення спірних договорів та складання і підписання первинних фінансово-господарських документів, які суд відхиляє з огляду на наступне.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи субєкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами. За таких обставин, посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, надані ГВПМ ДПІ у Соломянському районі м. Києва, як на докази відсутності у останніх вільного волевиявлення на укладання спірних договорів не приймаються судом, оскільки вказані особи не були учасниками спірних правочинів, а лише виступали від імені заснованих ними юридичних осіб.

Укладаючи угоди із своїми контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосубєктності (сукупність господарських прав і обовязків сторін) договору, тобто здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобовязання, нести за ними відповідальність, тощо. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (ЄДРПОУ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Світленд»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив»на момент укладення визнаних ДПІ угод нікчемними були належним чином зареєстровані.

Крім того, матеріали справи містять рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2007 р. у справі № 37/269 за позовом ТОВ «Фірма Октан»до ТОВ «Світленд»про визнання недійсним генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) № 05/05-35/2 від 05.05.2005 та додаткової угоди № 1 від 28.12.2005 до генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) № 05/05-35/2 від 05.05.2005 та рішення від 28.07.2008 р. у справі № 37/268 за позовом ТОВ «Фірма Октан» до ТОВ «Спецторгпозитив»про визнання недійсним генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 від 02.07.2007 року, якими у задоволенні позову відмовлено.

Зокрема, у вищезазначених рішеннях суду зазначено, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у Соломянському районі м. Києва нікчемними угодами, підтверджено не тільки зазначеними вище рішеннями Господарського суду м. Києва, а і не оспорюється висновками акту документальної перевірки Державної податкової інспекції. За цими угодами контрагенти ТОВ «Світленд»та ТОВ «Спецторгпозитив»виконали повністю взяті на себе зобовязання по поставці нафтопродуктів, а позивач, ТОВ «Фірма «Октан», в свою чергу, провів повний розрахунок за поставку. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, в рішенні від 28.07.2008 по справі № 37/269 Господарський суд м. Києва дійшов до висновку, що генеральний договір поставки нафтопродуктів (EXW) № 05/05-35/2 від 05.05.2005 р. та додаткова угода № 1 від 28.12.2005, укладені між ТОВ «Фірма «Октан»та ТОВ «Світленд», не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, тим більше, судом не встановлено, що спірний договір порушує публічний характер та укладений з метою порушення інтересів держави та суспільства. До аналогічних висновків дійшов Господарський суд м. Києва і у рішенні по справі № 37/268 за позовом ТОВ «Фірма «Октан» до ТОВ «Спецторгпозитив»про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 від 02.07.2007 р.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що позивачем спростовані доводи відповідача щодо нікчемності укладених позивачем оспорюваних правочинів.

Крім того, чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевірки на відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Доводи прокурора, який посилається на постанови слідчих органів Печерського та Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві про порушення справ за фактами підробки документів, суд розцінює як такі, що не спростовують реальність здійснення господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків, породженням прав і зобовязань, які мали місце за вказаними вище договорами поставки нафтопродуктів між товариствами «Світленд»та «Спецторгпозитив»з одного боку та позивачем по даній справі ТОВ «Фірма «Октан» з другого боку.

Стосовно порушень вимог пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.99.

Згідно ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення.

Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 обєктом оподаткування податком на прибуток встановлений прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 даного Закону під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 п.5.8 ст. 5 Закону № 283/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, господарські операції, здійснені ТОВ «Фірма Октан»з ТОВ «Спецторгпозитив»та ТОВ «Світленд»підтверджуються відповідними бухгалтерськими та податковими документами. Визнання їх ДПІ у Соломянському районі м. Києва недійсними лише з підстав визнання інспекцією нечинними правочинів, укладених позивачем з цими субєктами господарювання, не породжує недійсності податкових накладних та інших фінансових документів, повязаних з виконанням цих правочинів.

За таких обставин, суд вважає висновки акту перевірки від 02.04.2008 р. щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України; абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, а, відповідно, податкові повідомлення-рішення від 29.09.2008 за № 0001482302/2, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання 3 427301,59 грн. та від 29.09.2008 за № 0001472302/2, яким визначено суму податкового зобовязання 2120648,01 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва: - від 29.09.2008 р. № 0001482302/2; - від 29.09.2008 р. № 0001472302/2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.