Постанова № 3059502, 19.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/50

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.02.2009 р. № 6/50

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріон-Плюс"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Представники:

від позивача: Лісовський Р.А.

від відповідача: Кішка Т.М., Степаненко С.Д.

представники прокуратури: Шиліпук А.В., Тагвей Т.І.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріон - Плюс»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 29.08.2008 р. №0007072302/0 на суму 34878500,00 грн., № 0007082302/0 на суму 340,00 грн. та відшкодування з бюджету податкового кредиту з ПДВ в розмірі 34878500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку про порушення Товариством п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 , п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР) в частині правомірності включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 34878500,00 грн. та в розмірі 170,00 грн. Позивач зазначає, що задекларована Товариством сума до відшкодування з бюджету в розмірі 34878500,00 грн. та 170,00 грн. підтверджується первинними документами, податковими та видатковими накладними та договорами. Тому, зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ суперечить чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що товар, який придбавався ТОВ «Маріон - Плюс», а саме барєри іскробезпечні «ІБ-7», не використовувалися у власній господарській діяльності, а тому позивач не мав підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що позивач при включенні сум податкового кредиту з ПДВ в розмірі 34878500,00 грн. порушив вимоги п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Тому, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 34878500,00 грн. та донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. відповідає чинному законодавству України.

Окрім того, відповідач зазначає, що Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа № 56-2103 від 31.10.2008 р. відносно контрагента позивача ТОВ «НВТ Ленері»за фактом використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Маріон-Плюс»(код за ЄДРПОУ 34241200) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої було складено акт перевірки № 443/23-2/34241200 від 26.08.2008 р.

На підставі зазначеного акту перевірки були винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0007072302/0 від 29.08.2008 р., згідно якого встановлено порушення товариством п.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн.;

№ 0007082302/0 від 29.08.2008 р., згідно якого встановлено порушення товариством п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим товариству "Маріон-Плюс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 340,00 грн., в т.ч. 170,00 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 151-Б від 10.05.2007 р. (копія в матеріалах справи) ТОВ «Маріон-Плюс»придбало у ТОВ «НВТ Ленері»(код ЄДРПОУ 34979347) 69 757 шт. бар'єрів іскробезпечних «ІБ-7»по ціні 2500 грн./шт. (без ПДВ) на загальну суму 209 271 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 878 500,00 грн.

За придбаний товар (бар'єрів іскробезпечний «ІБ-7») товариство "Маріон-Плюс" розрахувалось грошовими коштами на суму 300 000 000,00 грн.

На підставі укладеного між даними підприємствами договору № 1 від 01.10.2007 р. вказаний товар у кількості 69 757 шт. зберігався у ТОВ «НВТ Ленері», за адресою розташування складського приміщення: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 32, загальна вартість послуг по договору складає 900 грн., в т.ч. ПДВ 150,00 грн.

В ході проведення податковим органом зустрічної перевірки було встановлено, що ТОВ «НВТ Ленері»не є виробником бар'єрів іскробезпечних «ІБ-7». Товариство «НВТ Ленері» придбало даний товар у ТОВ «Полімер Термо»(код ЄДРПОУ 32982541) згідно договору купівлі-продажу № 03-10/2 від 03.10.2007 р., в рахунок оплати покупець - ТОВ «НВТ Ленері»30.10.2007 р. виписало прості векселі на загальну суму 209 237 516,64 грн.

В свою чергу, ТОВ «Полімер Термо»також не є виробником бар'єрів іскробезпечних «ІБ-7», даний товар згідно договору поставки товару № 04-02 від 02.02.2005 р. було придбано у ТОВ «Лізерт»(код ЄДРПОУ 33240028). В рахунок оплати за отриманий товар товариство «Полімер Термо» 30.11.2005 р. виписало прості векселі на загальну суму 299 949 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2006 р. № 43/10 ТОВ «Лізерт»було визнано банкрутом, державну реєстрацію підприємства припинено у зв'язку з ліквідацією.

Судом встановлено, що за період з жовтня 2007 року по червень 2008 року ТОВ «Маріон-Плюс»не використовувало у власній господарській діяльності товар (бар'єр іскробезпечний «ІБ-7»), крім того, відсутній факт надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання товару.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться лише витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У тексті позовної заяви Позивача відсутні посилання на використання Позивачем товарів, "придбаних" у вищевказаного підприємства, у власній господарській діяльності.

Позивач не надав належно допустимих доказів щодо використання придбаного товару у власному виробництві, ні про його продажу з метою отримання прибутку.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Таким чином, законодавець чітко обумовлює одну з підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість це сплата даних сум до Державного бюджету України.

Висновок щодо того, що відшкодуванню підлягають лише суми, які сплачені до бюджету випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податок, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР).

Як вбачається із системного аналізу вказаних норм, встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, після чого включення відповідних сум до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Право на відшкодування виникає у разі фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, а не із факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не сплачений.

Судом встановлено, що податок на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн. по ланцюгу постачання до бюджету сплачено не було.

Таким чином, заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у розмірі 34 878 500,00 грн. фактично не був сплачений вказаними підприємствами, відповідно, відсутній факт надмірної сплати податку, що є обов'язковим елементом бюджетного відшкодування, а тому відсутні правові підстави віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію за з ПДВ за жовтень 2007 р. Згідно поданої декларації відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 1003,00 грн., а саме за даними позивача, операції, що оподатковуються за ставкою 20% складають обсяг поставки 7525,00 грн., сума ПДВ 1505,00 грн., за даними відповідача обсяг поставки 8375,00 грн., сума ПДВ 1675,00 грн., відхилення складає по обсягу поставки 850,00 грн., сума ПДВ 170,00 грн.

Вказане відхилення виникло у позивача в звязку з тим, що в жовтні 2007 р. ТОВ «Маріон-Плюс»продало фізичній особі Петькуну А.В. бар'єр іскробезпечний «Б-7»у кількості 3 шт. по ціні (без ПДВ) 2 791,67 грн. на загальну суму 10 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 675,00 грн., що підтверджується наданою до перевірки видатковою накладною № РН-0000001 від 23.10.2007 р. на загальну суму 10 050,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»товариством «Маріон-Плюс»занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2007 р. на 170,00 грн.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до діючого податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.