Постанова № 3059493, 23.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/670

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.02.2009 р.                                                                                 № 6/670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Відкрите акціонерне товариство "Трест "Південзахідтрансбуд"

до Державна податкова адміністрація України Державна податкова адміністрація у м. Києві Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень Представники: від позивача: Полозов К.П.. Вареня В.О.

відповідача 1 Мисливий І.Ю.

відповідача 2 Гучок В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство «Трест «Південзахідтрансбуд»з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 08.01.2008 р. № 0000062312/0, від 12.02.2008 р. № 0000062312/1, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 05.02.2008 р. № 994/10/25-007, рішення про результати розгляду повторної скарги від 15.04.2008 р. № 1522/10/25-114 ДПА у м. Києві та рішення про результати розгляду повторної скарги від 25.06.2008 р. № 6235/6/25-0115 ДПА України.

В обґрунтування позовних вимог позивач –ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»вказує на те, що податковий кредит, сформований за належно оформленими первинними документами (податковими накладними), які видані ТОВ «Сервісбуд», показники відображені в Деклараціях з податку на додану вартість за травень 2005 р. та липень 2005 р. Також, позивач вказує на те, що чинне законодавство не вимагає від нього коригування податкового кредиту за результатами судових рішень відносно його постачальників. Тому, позивач вважає, що донарахування йому податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не відповідає обставинам справи та суперечить чинному законодавству.

В ході судового розгляду 15.12.2008 р. позивач - ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», відмовився від позовних вимог до Державної податкової адміністрації України. Ухвалою Окружного адміністративного м. Києва від 15.12.2008 р. провадження у справі № 6/670 було закрито в частині позовних вимог до ДПА України.

Відповідачі проти позову заперечують з огляду на наступне.

Представник відповідача 1 - ДПА у м. Києві, зазначає, що прийняте податкове повідомлення –рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 21555,00 грн. відповідає чинному законодавству України, оскільки, статутні документи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сервісбуд»рішенням Баришівського районного суду від 16.02.2006 р. у справі № 2-71/2006 р. визнані недійсними з моменту реєстрації. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сервісбуд»було анульоване Баришівською ОДПІ актом від 26.06.2006 р. № 54.

Відповідач 2 –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вказує на те, що право нарахування та сплату податку на додану вартість надається особам, які зареєстровані в якості платника податку, в порядку передбаченому ст.. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки, у контрагента позивача ТОВ «Сервісбуд»визнані недійсними установчі документи, свідоцтво платника ПДВ та вказане свідоцтво анульоване, позивач ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»не мав права на нарахування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісбуд»(код ЄДРПОУ 32445736) за період з 01.10.2004 р. по 31.10.2005 р. За результатами перевірки був складений акт від 28.12.2007 р. №4927/2312/01380677 та прийняте податкове повідомлення – рішення від 08.01.2008 р. №0000062312/0 на загальну суму 32332,50 грн., з яких 21555,00 грн. основного платежу та 10777,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки відповідачем –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, було встановлено порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в частині віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість, сум ПДВ, які не були підтверджені первинними документами.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням –рішенням та відповідно до п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його у апеляційному порядку. ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»оскаржило податкове повідомлення-рішення від 08.01.2008 р. № 0000062312/0, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (первинна скарга від 16.01.2008 р. №24).

Рішенням від 05.02.2008 р. №994/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишила первинну скаргу ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»без задоволення.

В подальшому ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»оскаржило податкові повідомлення-рішення від 08.01.2008 р. № 0000062312/0 і від 12.02.2008 р. № 0000062312/1, видані Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, та Рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.02.2008 р. № 994/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги до ДПА у м. Києві (повторна скарга від 14.02.2008 р. № 94 з доповненням від 19.02.2008 р. № 98).

ДПА у м. Києві рішенням від 15.04.2008 р. № 1522/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги залишила повторну скаргу ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»без задоволення.

ДПА України Рішенням від 25.06.08р. №6235/6/25-0115 залишила скаргу ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З акту проведеної відповідачем перевірки позивача з питань правових відносин з ВАТ «Трест «Підензахідтрансбуд»вбачається, що відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16.02.2006 р. було визнано недійсними установчі документи ТОВ „Сервісбуд", а саме: статут ТОВ «Сервісбуд»з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13506885 з моменту його видачі тобто з 17.03.2004 р.

Відповідно ч. 1 ст.. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, Баришівською ОДПІ у Київській області актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 54 від 26.06.2006 р., було виключено ТОВ «Сервісбуд»з Реєстру платників ПДВ з 17.03.2004 р. в зв'язку з визнанням недійсним свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж: вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були надані належно допустимі докази здійснення господарської операції (виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт) з ТОВ «Сервісбуд», а саме банківських виписок, які свідчать про проведення розрахунків між контрагентами, податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Позивач податкові накладні не надав.

Відповідно до ст.. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановленх законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Дана норма визначає одну з найбільш характерних ознак договору підряду, а саме, обов’язковість використання матеріалів за договором підряду вказує на те, що предметом вказаного договору є речовий результат роботи.

Таким чином, наявність лише договорів не може свідчити про дійсне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168/97-ВР) із змінами та доповненнями.

Пунктами 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної»від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у наступних випадках: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що Баришівською ОДПІ у Київській області анульовано свідоцтво платника ПДВ № 13506885 ТОВ «Сервісбуд»та виключено з Реєстру платників ПДВ з 17.03.2004 р. (акт № 54 від 26.06.06 р.), тому відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкові накладні, складені вказаними підприємствами, не мають юридичної сили та доказовості і не може бути прийнята до уваги як первинний документ, що підтверджує правомірність віднесення податкового кредиту ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» суми ПДВ у розмірі 28 332,00 грн.

Таким чином, встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., призвели до завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 21555,00 грн.

          З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за: жовтень 2004 р. на суму 6776,90 грн., березень 2005 р. на суму 3367,00 грн., травень 2005 р. на суму 11 445,20 грн., липень 2005 р. на суму 3333,33 грн., за жовтень 2005 р. на суму 3409,90 всього на загальну суму 28332,00 грн.

Отже, відповідач правомірно прийняв податкові повідомлення - рішення від 08.01.2008 р. № 0000062312/0 та від 12.02.2008 р. № 0000062312/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32332,50 грн., в т.ч. сума основного платежу –21555,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій –10 777, 50 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.