Постанова № 3059470, 05.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/142-6/143-6/144

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05.02.2009 р.                                                                                                     № 6/142-6/143-6/144

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянську Я.І. , суддів Келеберди В.І. Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новойл"

доДержавна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Представники:

від позивача: Даценко О.М. (довіреність № 02/03-8/1 від 10.01.07р.),

від відповідача: Степаненко С.Д. (довіреність № 998/9/10-209 від 31.01.07р.), Бірюкова Н.В. (довіреність №435/9/10-209 від 18.01.2007р.), Припіяло С.В. (довіреність №1253/9/10-209 від 05.02.2007р.), Лугинець І.І. (довіреність №16/9/10-209 від 08.01.2007р.), Кунцевич Т.Ю., Куцький С.С. (довіреність №526/9/10-209 від 16.01.2008),

представники прокуратури: Насадчук Ж.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Новойл»звернулось до Окружного адміністративного суду України м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.          Ухвалою від 19.10.2007р. відкрито провадження у справі № 6/142 та призначено до попереднього розгляду.                    

          В Окружному адміністративному судді м Києва знаходилися на розгляді справи №6/143 та № 6/144 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Новойл», які містили аналогічні позовні вимоги до одних і тих же сторін по справі, та одним і тим же предметом спору. Ухвалою від 19.10.2007 р. відкрито провадження у справі № 6/143 та №6/144. Оскільки, позовні вимоги стосуються одного й то ж предмету спору, а саме визнання недійсними податкових повідомлені-рішень від 10.08.2007 р. №0006892304, №0006872304/0 та №6882304/0, які прийняті на підставі акту перевірки від 30.07.2007р. №443/23-4/32207791, судом 05.11.2007 р. прийнято ухвалу про об’єднання справ № 6/142, №6/143 та № 6/144 в спільне провадження та присвоєно № 6/142-6/143-6/144.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва провадження у справі №6/142-6/143-6/144 було зупинено в зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 11.11.2008 р. провадження у вказаній справі було поновлено, в зв’язку з надходженням з Київського НДІСЕ висновку експерта від 15.08.2008 р. № 3823/3824/3825.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки зробив помилковий висновок щодо порушення позивачем п.4.1. ст..4, п.п.7.4.4 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», п 5.1. п.п. 5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за виявлені порушення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006892304/0, №0006882304/0, №0006872304/0. Тому, на думку позивача прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності, а також ґрунтуються на невірному тлумаченні та неправильному застосуванні відповідачем норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується вважає, що позивач порушив вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та Закону України «Про податок на додану вартість», тому на думку відповідача прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними, оскільки позивачем, занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4887621,00 грн., занижено податок на додану вартість у розмірі 57599699,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 6344986,00 грн., завищено від’ємне значення різниці поточного (звітного) періоду до складу податкового періоду наступного звітного періоду декларації за березень 2007 року у розмірі 258819,00 грн. Тому, підстави для скасування повідомлень-рішень № 0006872304/0, № 0006882304/0, № 0006892304/0 від 10.08.2007 року відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була здійснена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Новойл” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року.

За наслідками виїзної планової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт №443/23-4/32207791 від 30.07.2007 року (надалі-Акт перевірки) з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідачем встановлено, що внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартості витрат з придбання послуг по забезпеченню заходів схоронності вантажу згідно договору № 10017 від 01.01.2004 р., який укладений з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», TOB «Новойл»завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ, а саме:

1)валові витрати - на 18008 292,00 грн., в тому числі:

1 квартал 2006 р. - на 2 769 495,00 грн.;

2 квартал 2006 р. - на 3 603 267,00 грн.;

З квартал 2006 р. - на 4 570 061,00 грн.;

4 квартал 2006 р.- на 3 926 171,00 грн.;

1 квартал 2007 р. - на 3 139 298,00 грн.,

податковий кредит - на 3601 657,00 грн., в тому числі :

за січень 2006 p. –135 989,00 грн.;

за лютий 2006 р. –169 270,00 грн.;

за березень 2006 р. – 248 639,00 грн.;

за квітень 2006 р. –238 492,00 грн.;

за травень 2006 р. –235 692,00 грн.;

за червень 2006 р.-246 469,00 грн.;

за липень 2006 р.-329 471,00 грн.;

за серпень 2006 р. –303 120,00 грн.;

за вересень 2006 р. – 281 421,00 грн.;

за жовтень 2006 р. –304 312,00 грн.;

за листопад 2006 р. – 225 389,00 грн.;

за грудень 2006 р. –255 533,00 грн.;

за січень 2007 р. –191 916,00 грн.;

за лютий 2007 р.- 177 124,00 грн.;

за березень 2007 р. – 258 820,00 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва був зроблений висновок про те, що операції з придбання послуг по забезпеченню заходів по схоронності вантажу не використовувались у власній господарській діяльності підприємства. Внаслідок виявлених порушень в акті перевірки зазначено про заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим підприємству донараховано до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість.

Також, відповідач вказує на те, що підприємством завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість витрат з придбання послуг по відвантаженню залізничним транспортом бензолу за договором № 3566д/05 від 21.07.2005 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос». Відповідач зазначає, що Товариством занижено базу оподаткування на суму 60293 407,00 грн. при здійсненні операцій по поставці нафтопродуктів по цінах, нижчих за звичайні, в тому числі по періодах:

за січень 2006 р. –683 165,00 грн.;

за лютий 2006 р.-5 361 800,00 грн.;

за березень 2006 р. – 8 595 285,00 грн.;

за квітень 2006 р. –6 014 092,00 грн.;

за травень 2006 р. –5 067 611,00 грн.;

за червень 2006 р. –5 936 246,00 грн.;

за липень 2006 р. –12 025 094,00 грн.;

за серпень 2006 р. –5 151 487,00 грн.;

за вересень 2006 р. – 3 040 757,00 грн.;

за жовтень 2006 р. –6 508 724,00 грн.;

за листопад 2006 р. – 576 783,00 грн.;

за грудень 2006 р. –1 332 363,00 грн.;

Крім того, згідно з висновками акту перевірки ТОВ «Новойл»в 1 кварталі 2006 р. завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ, внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість витрат зі сплати агентської винагороди Агенту (TOB «Союз Торг Сервіс»), які не використовувались у власній господарській діяльності , а саме:

валові витрати - на 991 755,00 грн. ;

податковий кредит - на 198 351,00 грн. (991755,00*20%), в тому числі:

за січень 2006 р.- 60 428,00 грн.;

за лютий 2006 р.-5 361 800,00грн.;

за березень 2006 р. – 8 595 285,00 грн.

Висновки обґрунтовані тим, що TOB «Новойл»до валових витрат віднесено суму агентської винагороди (TOB «Союз Торг сервіс») за договором №06/03/Н від 03.01.2006 р., яка виплачена Агенту із розрахунку 2% від суми реалізації (без ПДВ) за договорами поставок, які TOB «Новойл»укладено за допомогою Агента до початку дії договору, укладеного з Агентом. Внаслідок виявлених порушень в акті перевірки встановлено заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим підприємству донараховано до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі даного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення –рішення. № 0006892304/0, № 0006872304/0, № 0006882304/0 про визначення суми податкового зобов’язання:

- зі сплати податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових санкції) 9318534,00 грн., з яких 4887621,00 грн. основного платежу з податку на прибуток та 4430913,00 грн. штрафних санкцій, суми податкового зобов’язання

- зі сплати податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових санкції) 114017038,00 грн., з яких 57599699,00 грн. основним платежу з податку на додану вартість та 56417339,00 грн. штрафних санкцій;

- зменшення суму бюджетного відшкодування, у зв’язку з чим зобов’язано сплати податок на додану вартість у розмірі 6344986,00 грн., штрафних фінансових санкцій в розмірі 3172494, 00 грн.

За наслідками апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень –рішень скарги платника податків були залишені без задоволення, внаслідок чого ДПІ у Печерському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення –рішення від 10.08.2007 року за №0006872304/0, № 0006882304/0, № 0006892304/0

В обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень –рішень відповідач зазначив:

- по податковому повідомленню рішенню від 10.08.2007 р. №0006872304/0, відносно донарахування податку на прибуток , що позивач після передачі товару вже не є власником товару, тому і не може нести будь-яких зобов’язань по супроводженню та охороні вантажу. Крім того, операції з придбання послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу не компенсувались покупцями та не призвели до отримання доходу TOB «Новойл», так як TOB «Новойл»(Продавець) здійснено реалізацію нафтопродуктів за договорами, умовами яких :встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA-станція Кагамлицька, за якими, на думку ревізорів, Продавець не несе зобов'язань по перевезенню та страхуванню товару; не визначено, що TOB «Новойл»несе додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням мір по схоронності вантажу під час транспортування до вантажоотримувача, вказаного Покупцем На підставі вищевикладеного, в акті перевірки встановлено порушення пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-

Відносно порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.ст.5 Закону України № 283/97-ВР щодо невірного віднесення до складу валових витрат вартості послуг по організації відвантаження залізничним транспортом бензолу відповідач зазначив, що організація відвантаження бензолу залізничним транспортом здійснювалась одночасно двома виконавцями, а саме ЗАТ „ТД „Укртатнафта” та ЗАТ СП „Фобос” підтвердженням цього слугувала податкові накладі та акта прийому-передачі. Також відносно донарахування податку на прибуток у зв’язку з неправомірним віднесенням суми агентської винагороди, що непов’язана з господарською діяльністю позивача зазначено, що договори купівлі-продажу, які укладені за даними позивача, були насправді укладені позивачем ще до початку дії агентської угоди, та те що директор ТОВ „Союз Торг Сервіс” не знав про вказані угоди.

- по податковому повідомленню –рішенню від 10.08.2007 р. № 0006882304/0 відносно донарахування податку на додану вартість. Щодо реалізації позивачем нафтопродуктів протягом 2006 року по цінам нижче за звичайні. Обґрунтовуючи це, відповідач зазначив, що відповідачем під час перевірки було використано інформацію про ціни на нафтопродукти, що склалися на внутрішньому ринку України у 2006 році, та були надані Полтавською торгово-промисловою палатою згідно листа від 03.05.2007 року № 24.14-18/268 та проведений порівняльний аналіз між цінами позивача та наданими Полтавською ТПП цінами.

- по податковому повідомленню рішенню від 10.08.07. р. № 0006892304/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Обґрунтовуючи правомірність винесення цього рішення відповідач зазначив, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в результаті послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу, та в результаті придбання агентських послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю.

Таким чином, відповідач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4887621 грн., заниження податку на додану вартість у розмірі 57599699.00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 6344986,00 грн., завищення від’ємного значення різниці поточного (звітного) періоду до складу податкового періоду наступного звітного періоду декларації за березень 2007 року у розмірі 258819,00 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства, в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою, яка зареєстрована Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.12.2004р., свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №10691020000001720 від 17.12.2004р. і перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва з 04.01.2005 року за № 6340 ат має свідоцтво платника податку на додану вартість № 36768422 від 19.01.2005 р.

Судом встановлено, що господарські операції по забезпеченню заходів збереження вантажу по договору №10017 від 01.01.04 р. про надання послуг по оформленню, прийманню нафтової сировини та відвантаженню нафтопродуктів, укладеному з ЗАТ «ТД «Укртатнафта»є витратами, TOB «Новойл», по організації відвантаження залізничним транспортом бензолу за договором № 3566д/ 05 від 21.07.05 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос»пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції та здійсненими, як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо заниження TOB «Новойл»за періоди - 2006 рік, І квартал 2007 року об'єкту оподаткування з податку на прибуток внаслідок завищення позивачем за 2006 рік валових витрат на 550 442,00 грн., та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на 110 088,00 грн. за зазначеними операціями і донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджується.

Зазначені господарські операції є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції та здійсненими, як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Також, суд вважає безпідставними висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди 2006 рік, 1 квартал 2007 року, внаслідок заниження в 2006 році бази оподаткування TOB «Новойл»на 60293 407,00 грн. при здійсненні операцій з поставки нафтопродуктів по цінам нижчим за звичайні і донарахування у зв'язку з виявленим порушенням до сплати податку на додану вартість, та про заниження позивачем об'єкту оподаткування з податку на прибуток, внаслідок завищення TOB «Новойл»за 1 квартал 2006 р. валових витрат на суму агентської винагороди у розмірі 991 755,00 грн. (без ПДВ), що виплачена (нарахована) TOB «Союз торг сервіс ЛТД»(Агент) із розрахунку 2% від суми реалізації товару за договорами, що укладені з потенційними покупцями нафтопродуктів відповідно до агентського договору №06/03/4 від 03.01.2006 р., та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на 198 351,00 грн. за зазначеними операціями і донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Поставка товару на умовах FCA «франко-перевізник»не виключає можливість надання TOB «Новойл»(Продавцем) Покупцям послуг з перевезення товару.

В Генеральних договорах поставки нафтопродуктів, які укладено між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, наявні умови, які передбачають, що TOB «Новойл»несе додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням мір по схоронності вантажу під час транспортування до вантажоотримувача, вказаного Покупцем.

Під час перевезення нафтопродуктів залізницею від станції Кагамлицька до кінцевого вантажоотримувача, TOB «Новойл»не належить право власності на цей товар, однак у TOB «Новойл»згідно з умовами Генеральних договорів поставки нафтопродуктів залишається обов'язок з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі і послуг по забезпеченню заходів по схоронності вантажу до станції призначення, тому витрати на вартість вказаних послуг при його перевезенні залізницею від станції Кагамлицька до кінцевого вантажоотримувача для забезпечення умов виконання Генеральних договорів, є витратами позивача, пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції.

Включення до валових витрат TOB «Новойл»за період 2006 рік - 1 квартал 2007 року витрат на забезпечення мір по збереженню вантажу З AT «ТД «Укртатнафта»по договору №10017 від 01.01.04 р. у розмірі 18 008 292,00 грн., як компенсація вартості послуг, придбаних для використання у власній господарській діяльності для забезпечення виконання умов Генеральних договорів, відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, висновки відповідача щодо заниження TOB «Новойл»бази оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з реалізацією нафтопродуктів за цінами, нижчими за звичайні не відповідають чинному законодавству.

З огляду на вищевикладене, суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартості витрат з придбання послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу згідно договору № 10017 від 01.01.2004 р., що укладений з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», TOB «Новойл»завищено валові витрати та податковий кредит підприємства з ПДВ, операції з придбання послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу не використовувались у власній господарській діяльності підприємства. Однак ці ствердження е помилковими, оскільки відповідно до предмету Договору поставки укладеним між позивачем та його покупцями, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 4.2 Генеральних договорів за якими позивач постачає товар покупцям, товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначена додатковими угодами на умовах: FCA - станція Кагамлицька ПЗД ; EXW -франко-термінал AT «Укртатнафта»(Виробник) ; EXW - нафтобаза зберігання; EXW франко-термінал AT «Укртатнафта»естакада наливу (Виробник). В цьому ж пункті зауважено, що конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді. В пункті 4 додаткових угод до Генеральних договорів поставки нафтопродуктів (перелічені вище) визначено умови поставки нафтопродуктів за цими договорами - FCA станція Кагамлицька. Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»в редакції 2000 року, видання МТП № 560, які введені в дію з 01.01.2000 р. ( надалі - правила «Інкотермс»), термін FCA «франко-перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Отже, термін FCA «франко-перевізник»вимагає від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця.

Пунктом 4.6 розділу 4 «Умови поставки»зазначених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів встановлено, що послуги по відвантаженню та доставці товару до станції призначення, зазначених Покупцем, надаються Вантажовідправником - ЗАТ «Тороговий Дім «Укртатнафта». В цьому ж пункті встановлено, що тут і в подальшому сторони під Вантажовідправником розуміють фірму-екпедитора послуг, з якою Постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір на надання транспортно-експедиційних послуг у відповідності з Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.04 р. №1955-IV. Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» складовою частиною транспортно-експедиторських послуг є перевезення вантажів, яке можуть виконувати перевізники та експедитори. умовами Генеральних договорів поставки нафтопродуктів, які укладено між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, передбачено, що однією з умов поставки товару є укладання TOB «Новойл»(Постачальником) від свого імені та за свій рахунок з Вантажовідправником ЗАТ «Тороговий Дім «Укртатнафта» договору на надання транспортно-експедиційних послуг, до яких можуть бути включені послуги по перевезенню.

Тобто відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, що укладені між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, та договору №10017 від 01.01.04 р., що укладений між TOB «Новойл»(Замовник) та ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець), на TOB «Новойл»покладено витрати з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі:

витрати на перевезення товару, які відшкодовуються Покупцями; витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу, відшкодування яких не передбачено умовами зазначених договорів.

Також, відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність та господарські відносини», під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Діяльність TOB «Новойл», що реалізовує товар відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, направлена на отримання доходу, що підтверджено висновками судово-економічної експертизи у господарський справі № 3823/3824/3825 від 15.08.2008 р.

Отже, у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вся діяльність TOB «Новойл»відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, в тому числі і придбання послуг із забезпечення охорони товарів у складі експедиційних послуг, підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу. Господарська діяльність, яка направлена на отримання доходу, не можлива без відповідних витрат.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - Положення (стандарт) 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Дослідженням вище встановлено, що відповідно до умов Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, що укладені між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, та договору №10017 від 01.01.2004 р., котрий укладений між TOB «Новойл»(Замовник) та ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець), на TOB «Новойл»покладено витрати з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу.

Отже, придбання TOB «Новойл»послуг, пов'язаних з охороною нафтопродуктів, що поставляється за Генеральними договорами, які укладено між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями, є витратами TOB «Новойл», так як згідно з умовами Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів саме на TOB «Новойл»покладено витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу. Вартість зазначених послуг, апріорі не може бути компенсованою покупцями нафтопродуктів, так як згідно з домовленостями між сторонами договору, ці витрати несе TOB «Новойл»(Постачальник) і за таких умов сформована договірна ціна нафтопродуктів.

Отже, витрати на забезпечення мір по схоронності вантажу компенсуються покупцями товару у складі вартості продукції, що поставляється за Генеральними договорами.

За наданні третіми особами послуги ЗАТ «ТД «Укртатнафта»надає ТОВ «Новойл»: рахунки-фактури, податкові накладні з розшифровками до них, акти звірок взаємних розрахунків, що фіксують факт надання таких послуг.

Згідно з пунктом 7.4.1, п.7.4.5 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, господарські операції по здійсненню заходів (мір) по охороні вантажу під час проведення процедур по відвантаженню нафтопродуктів до приймання перевізником вантажу для перевезення є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції, під час перевезення нафтопродуктів залізницею від станції Кагамлицька до кінцевого вантажоотримувача, TOB «Новойл»не належить право власності на цей товар, однак у TOB «Новойл»згідно з умовами Генеральних договорів поставки нафтопродуктів залишається обов'язок з надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі і послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу до станції призначення та включаються до складу валових витрат.

Крім того відповідно до вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», витрати з податку на додану вартість, що сплачений (нарахований) у складі вартості послуг по забезпеченню мір по збереженню вантажу по договору №10017 від 01.01.04 р., укладеному з ЗАТ «ТД «Укртатнафта», за період 2006 рік - 1 квартал 2007 рік у розмірі 3601658,00 грн. (18008292,00 грн. х 20%) підлягають віднесення до податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду.

Крім того, між TOB «Новойл»(Замовник) та ЗАТ СП «Фобос»(Виконавець) укладено договір № 3566д/05 від 21.07.05 р., відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по організації відвантаження залізничним транспортом продукції, що належить Замовнику, зокрема, бензолу, сольвенту, який знаходиться в резервуарах парку Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, що надаються.

Згідно договору № 3566д/05 від 21.07.05 р., ЗАТ СП«Фобос»зобов'язано здійснити:

організацію наливу та відвантаження бензолу, сольвенту при наявності залізничних цистерн»; паспортизацію продукції з наданням паспорту (сертифікату) якості продукції Крім того, між ЗАТ «ТД Укртатнафта»(Виконавець) та TOB «Новойл»(Замовник) укладено договір №10017 від 01.01.04 р., відповідно до предмету якого Замовник (TOB «Новойл») доручає, а Виконавець (ЗАТ «ТД «Укртатнафта») зобов'язується надавати Замовнику послуги по прийому нафтової сировини, наливу та відвантаженню нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору №10017 від 01.01.04 р., ЗАТ «ТД «Укртатнафта»здійснює відвантаження нафтопродуктів Замовника залізничним транспортом шляхом здіснення наступних дій: подача залізничних цистерн під налив від станції Кагамлицька ПЗД до естакад наливу та назад; зважування нафтопродуктів; пломбування ЗПУ залізничних цистерн; оформлення документів на відвантаження; передача цистерн перевізнику вантажів на станції Кагамлицька ПЗД для їх подальшого транспортування. Пунктами 3.4.7 та 3.4.8 розділу 3 договору №10017 від 01.01.04 р. передбачено, що ЗАТ «ТД «Укртатнафта»забезпечує прийом, розміщення та збереження власних та орендованих цистерн на ст. Кагарлицька ПЗД у відповідності із графіком відвантаження.

Співставлення вищезазначених умов договорів стосовно послуг, що надаються Виконавцями Замовнику свідчить про те, що при відвантаженні одного й того ж самого вантажу Виконавці відповідно до умов Договорів № 3566/05 від 21.07.05 р. та № 10017 від 01.01.04 р. надають послуги, які є різними та не дублюються. Результати дослідження проведені під час судово-економічної експертизи та засвідчені у висновку № 3823/3824/3825 від 15 серпня 2008 року.

У наданих на дослідження актах прийому-передачі виконаних робіт до договору № 3566д/05 від 21.07.05 р. зазначено, що Виконавцем, ЗАТ СП «Фобос», виконані у відповідності з договором послуги по організації відвантаження бензолу.

Відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт до договору №10017 від 01.01.04 р., Виконавець (ЗАТ «ТД «Укртатанафта») послуги по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом виконані належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Отже, послуги по організації відвантаження залізничним транспортом бензолу, що надані в 2006 році ЗАТ СП «Фобос»відповідно до умов договору № 3566д/05 від 21.07.05 р. у розмірі 550 442,00 грн. та надані ЗАТ «ТД «Укртатнафта»по договору №10017 від 01.01.2004 р., є витратами TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та відноситься до валових витрат TOB "Новойл", як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Відтак, включення до валових витрат TOB «Новойл»за 2006 рік вартості послуг у розмірі 550 442,00 грн. за зазначеними операціями, відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно визначення, наведеного в пункті 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відтак, встановлене в акті перевірки заниження TOB «Новойл»за період 2006 рік - 1 квартал 2007 року об'єкту оподаткування з податку на прибуток внаслідок завищення TOB «Новойл»за 2006 рік валових витрат на 550442,00 грн. за операціями по організації відвантаження бензолу залізничним транспортом за договором № 3566д/05 від 21.07.05 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос»,, і донарахування у зв'язку з виявленим порушенням податкових зобов'язань з податку на прибуток, нормативно та документально не підтверджується.

Згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 та пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», операції з придбання послуг по організації відвантаження бензолу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зважаючи на вищевикладене, встановлене в акті перевірки № 443/23-4/32207791 від 30.07.2007 р. за період 2006 рік - 1 квартал 2007 року заниження TOB «Новойл»об'єкту оподаткування з податку на прибуток внаслідок завищення TOB «Новойл»в 2006 році валових витрат на 550 442,00 грн. за операціями по організації відвантаження бензолу залізничним транспортом за договором № 3566д/05 від 21.07.2005 р., укладеним з ЗАТ СП «Фобос», та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на 110 088,00 грн. за зазначеними операціями і донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджується.

Зазначені господарські операції є витратами, TOB «Новойл», пов'язаними із господарською діяльністю, понесеними у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції та здійсненими, як компенсація вартості послуг, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.

Відносно донарахування податку на прибуток у зв’язку з неправомірним віднесенням суми агентської винагороди суд також вважає помилковим та таким, що не відповідає правовим нормам.

Так, позивачем укладений агентський договір від 03.01.2006 року № 06/03Н з ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД”. З представлених доказів до суду видно, що між сторонами до укладання зазначеної угоди вже існували взаємовідносини, які оформлені договором про наміри, предметом якого є укладання у подальшому агентського договору.

Позивачем, у якості доказів існування правовідносин до укладання агентської угоди, надані Суду листи пропозиції про укладання угоди у майбутньому, безпосередньо договір про наміри, з істотними умовами, які дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору ч.2. ст. 182 Господарського Кодексу України, та додаткову угоду до агентського договору за № 1 від 03.01.2006 року.

Даною додатковою угодою, а саме п.1 передбачено, що умови Агентської угоди поширюють свою дію на відносини Сторін, що виникли з 27 грудня 2005 року.

Відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Отже, дана додаткова угода відповідає нормам цивільного законодавства та підтверджує волевиявлення сторін щодо попередніх взаємовідносин. Відповідач заперечень з цього приводу не надав.

Згідно ст.626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Крім того, щодо існування листа пропозиції від 26.12.2005 року за № 02/03-712 та листа відповіді ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД” наданих позивачем, оформлених відповідно до ч. 3 ст. 638 Цивільного Кодексу України, норми якої вказують, що договір може також укладатися шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняти пропозицію (акцепту) другою стороною. За таких підстав суд приходить до висновку, що договірні відносини між сторонами почали існувати з 26.12.2005 року.

Відносно посилання відповідача до пояснень директора ТОВ „Союз Торг Сервіс ЛТД” щодо непричетності його до укладання даних угод, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст.97 КПК України рішення відносно пояснень директора не прийнято, факт вважається не доведеним, відповідно до ст. 70 Кодексу Адміністративного судочинства України судом при вирішені справи цей доказ не береться до уваги.

Відносно ствердження відповідача щодо відмови укладання угод деяких контрагентів позивача безпосередньо за участю агента. Судом також не береться до уваги.

За таких підстав суд вважає правомірним дії позивача щодо віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Новойл»сум агентської винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між TOB «Новойл»(Постачальник) та Покупцями укладено Генеральні договори поставки нафтопродуктів, відповідно до предмету яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього ( надалі - Генеральні договори, Генеральні договори поставки нафтопродуктів).

Відповідно до пункту 4.2 зазначених Генеральних договорів, товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначена додатковими угодами на умовах: FCA - станція Кагамлицька ПЗД ; EXW -франко-термінал AT «Укртатнафта»(Виробник); EXW - нафтобаза зберігання; EXW франко-термінал AT «Укртатнафта»естакада наливу (Виробник). В цьому ж пункті обумовлено, що конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді.

В пункті 4 наданих на дослідження додаткових угод (аналогічні за змістом) до зазначених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів визначено : умови поставки нафтопродуктів за цими договорами - FСА станція Кагамлицька ПЗД; номенклатура нафтопродуктів, що поставляються; обсяги поставки; ціна товару.

Законодавство України про ціноутворення складається з Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-ХІІ від 03.12.90 р. , зі змінами і доповненнями, та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Згідно статті 2 вищезазначеного Закону, цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до статей 6 та 7 Закону, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Нормами Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно планує свою діяльність і відносини з іншими підприємствами.

Так, згідно статті 42 Господарського Кодексу України № 436-ІV від 16.01.03 р., підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Нормами статті 44 Господарського Кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємство реалізує свою продукцію та послуги за цінами, які встановлюються ним безпосередньо або на договірній основі.

Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства. Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Пунктом 1.18. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Нормами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, якщо не доведено зворотне, то договірна ціна вважається звичайною та такою, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Крім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (п.п.1.20.6).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (п.п. 1.20.8).

В матеріалах справі наявний лист-запит № 02/04-572 від 01.08.2007 р., який TOB «Новойл»направлено до Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (надалі - Держзовнішінформ) з проханням надати висновок на предмет відповідності ринковому рівню цін реалізації нафтопродуктів на внутрішньому ринку України в 2006 році.

У відповідь на запит №02/04-572 від 01.08.2007 р. Держзовнішінформ повідомило, що приймаючи до уваги інформацію (лист №02/05-638 від 05.09.2007 р.) щодо ціноутворення, виходячи із рівня та динаміки рівня цін на європейському ринку, при імпорті в Україну, при експорті з України та цін за пропозиціями на постачання на внутрішній ринок в оптовій торгівлі, роздрібного рівня цін на ринку України, є підстави вважати, що рівень цін, наведений в листі TOB «Новойл»№02/04-572 від 01.08.07 р. відповідає кон'юнктурі ринку при реалізації нафтопродуктів крупним споживачам (лист № 7/425 від 07.09.07 р.).

Крім того, законодавчо встановлено (п 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що всі наведені вище норми п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою визначення податковим органом податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697, втратила чинність на підставі Постанови КМ № 788 від 20.08.2005 року, тобто на дату складання акту методика була відсутня. Тому у податкового органу немає підстав для визначення податкових зобов'язань за непрямими методами. Тобто, з набранням чинності Законом України №1830-IV від 22.06.04 року та за відсутності затвердженої законом методики, донарахування контролюючими органами податків за непрямими методами є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, визначення бази оподаткування від реалізації продукції згідно умов Генеральних договорів поставки нафтопродуктів виходячи з договірних цін, відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 334/94), п. 4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР), п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97) та неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями. Згідно акту, підприємству встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4887621 грн., заниження податку на додану вартість у розмірі 57599699.00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 6344986,00 грн., завищення від’ємного значення різниці поточного (звітного) періоду до складу податкового періоду наступного звітного періоду (декларації за березень 2007 року) у розмірі 258819,00 грн. є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даного законодавства.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0006872304/0, № 0006882304/0, № 0006892304/0 від 10.08.2007 року слід визнати недійсними, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання з ПДВ по здійснювались на умовах поставки з відстрочкою платежу, виникали саме в момент переходу права власності на товар, а донарахування податку на додану варті в сумі 531476 грн. є неправомірним.

Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки щодо порядку оподаткування доходів приватного підприємця на думку суду не відповідає законодавству України.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0006892304/0 від 10.08.2007 р. з податку на додану вартість на суму 6 344986,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 172 49,00 грн.; № 0006882304/0 від 10.08.2007 р. з податку на додану на суму 57 599 699,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56 417 339,00 грн.; №0006872304/0 від 10.08.2007 р. з податку на прибуток на суму 9 318 534,00 грн., з яких за основним платежем 4 887 621,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 430 913,0 грн. винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м Києва.

3. Судові витрати в розмірі 10,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новойл»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя                                                                       Добрянська Я.І.

Судді                                                                                                     Келеберда В.І.                                                                                                     Ковзель П.О.