Постанова № 30594539, 04.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року 810/956/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М, за участю:

представника позивача - Ярмоли А.Ю.,

представника відповідача - Федорова С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

27 лютого 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» (ПАТ «ДПД Україна», товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: форми "Р" №0000482300 від 07 лютого 2013 року, форми "П" №0000492300 від 07.02.2013 року, форми "С" №0000602300 від 18.02.2013 року.

Зазначали, що за результатами проведеної працівниками ДПІ в період з 14 грудня 2012 року по 28 січня 2013 року перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства складено Акт № 65/22-01/35325422 від 04 лютого 2013 року (Акт), на підставі висновків якого податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 605946 грн., зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 77220 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 11400 грн. за порушення касової дисципліни.

Посилаючись на невідповідність висновків Акту реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового Кодексу України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається із статутних документів Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією (т.1, а.с. 22-26), має свідоцтво платника податку на додану вартість, тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності позивача є: вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інша поштова та кур'єрська діяльність; надання інших комерційних послуг.

Як видно з Акта, на підприємстві у період з 14 грудня 2012 року по 28 січня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за звітний період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за висновками якої, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги п. 1.32. ст. 1, п. 5.1. п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, абз. 1, 4 пп. 3.12. ст. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 N 637. А саме - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 77220 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 500366 грн., а також порушено правила касової дисципліни, що потягло за собою застосування штрафних санкцій у сумі 11400 грн.

На підставі цього Акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що йдеться про три наступні окремі групи порушень податкового законодавства.

1. Завищення валових витрат за перший квартал 2011 року на суму 77220 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на цю ж суму у 2012 році.

Згідно Акта, таке завищення є результатом включення ПАТ «ДПД Україна» до валових витрат суми коштів, сплачених Приватному підприємству «Олми» за надання транспортно-експедиторських послуг, а діяльність останнього, на думку податкового органу, є фіктивною.

Підставою такого висновку став лист №7208/7/23-305 від 12.04.2011 року ДПІ у Оболонському районі міста Києва, який містить висновок про проведення аналізу діяльності ПП «Олми» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року (про визнання нікчемності правочину) від 12.04.2011 року №308/23-305-36567336.

2. Завищення податкового кредиту, результатом чого стало заниження податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

2.1 На суму ПДВ 15443,96 грн. згідно вже згадуваного договору транспортного експедирування № 01/044/24 від 01.10.2010 р. між ПАТ «ДПД» та ПП «Олми» з аналогічних підстав.

2.2 Констатовано безпідставне формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ у розмірі 184868,00 грн. за податковими накладними, отриманими від наступних підприємств:

- ТОВ «ГОЛДЕН МІН» у сумі 4900 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.03.2012);

- ТОВ «КОМПАНІЯ «ТЕМІР» у сумі 65940,47 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.07.2011);

- ПП «БУДКОМПЛЕКТ-2008» у сумі 1755,34 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.08.2011);

- ТОВ «ТРЕФФІК» у сумі 86034,44 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.11.2012);

- ПП «НІССА-ХОЛДІНГ 7» у сумі 26238,22 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.2012).

Податковим органом вказано, що позивач не мав права формувати податковий кредит, оскільки податкові накладні були виписані контрагентами, в яких анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість, а також у зв'язку із розбіжністю між показниками податкової звітності позивача та перерахованих вище його контрагентів.

2.3 Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках із ТОВ «Корчуватський комбінат», ПП «СЦ «Стройград», ТОВ «Ян де Райк Лоджистикс Україна», ФОП ОСОБА_6, АТ «УВК Україна», ТОВ «КІТ-Карго», ТОВ «Авто-кінг», ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «НД Лоджистікс Україна» встановлено, що надані для перевірки податкові накладні на загальну суму 1800323,01 грн., в т.ч. ПДВ 300053,83 грн. неправомірно виписані зазначеними контрагентами (відсутність підпису, податкового номера платника податку продавця, місця розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), тощо) та є податкові накладні, по яким відсутні оригінали (до перевірки надано копії та факсові зразки документів).

3. З приводу порушення порядку проведення касових операцій, то у ході перевірки встановлено, що для виведення залишку готівки в касі касиром був прийнятий видатковий касовий ордер №291 від 16 травня 2012 року на суму 5700,0 грн., в якому відсутній підпис одержувача. Оскільки залишок готівкових коштів у касі підприємства станом на 16 травня 2012 р., з урахуванням помилково прийнятого видаткового касового ордера становив 21985,51 грн., то зважаючи на встановлений ПАТ «ДПД» ліміт залишку у розмірі 16375,24 грн., виявлено його перевищення на 5700,00 грн.

Констатовано порушення абз. 2 пп. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637.

Разом із тим, із правовою оцінкою, наданою податковим органом, суд не погоджується, оскільки вона не ґрунтується на правовому аналізі фактично встановлених обставин справи.

Щодо першого висновку.

Так, між ПАТ «ДПД Україна» та ПП «Олми» укладено договір транспортного експедирування №01/044/24 від 01 жовтня 2010 року, за яким експедитор надає транспортно-експедиторські послуги (організація та планування перевезень, отримання необхідних документів, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо, відповідно із конкретними вказівками замовника) і забезпечує перевезення вантажів, залучаючи до цього третіх осіб.

На підтвердження отримання послуг від ПП «Олми» позивачем надані суду належним чином засвідчені копії актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, карток загрузки автомобіля, карток вигрузки автомобіля, оборотно-сальдової відомості (т.1 а.с.35-40, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-67,111,176-188). Вказані документи складалися на кожне перевезення і містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив, що зауважень до цих первинних документів не має, порушень у їх оформленні податковим органом не встановлено; натомість підкреслив, що факт порушення позивачем законодавства у цих операціях підтверджується лише висновком про проведення аналізу діяльності ПП «Олми» за період з 1 грудня по 31 грудня 2010 року. Тобто, не за той період, за який перевірялось податковим органом ПАТ «ДПД Україна».

Суд також звертає увагу, що посадовими особами ДПІ у Акті констатовано порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у операціях, які мали місце після 01 січня 2011 року, тобто під час дії Податкового кодексу України.

До того ж, повідомленням-рішенням форми "П" №0000492300 від 07.02.2013 року донараховано зобов'язання із податку на прибуток, однак не вказано норму нормативного акта, яка порушена ПАТ «ДПД Україна».

Судом установлено, що ПАТ «ДПД Україна» перед укладенням договору транспортного експедирування з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ПП «Олми», а саме: одержали копії реєстраційних документів, документів, що посвідчують повноваження представника контрагента; перевірили наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість; отримали ксерокопії паспорта директора цього підприємства - ОСОБА_1 та її ідентифікаційного номеру, копію статуту, а також копії договорів між ПП «Олми» і фізичними особами-підприємцями на виконання первинного договору позивача із ПП «Олми» від 01 жовтня 2010 року (т.1 а.с.162-199).

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Приватному підприємству «Олми» в оплату за виконані послуги транспортного експедирування є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того, що послуги контрагентом не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішення форми "П" №0000492300 від 07 лютого 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств, підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо другого блоку порушень.

2.1 Підставою констатації порушення правил формування податкового кредиту за операціями із ПП «Олми» позивачем слугували одні й ті ж обставини, що зазначалися вище при включенні до складу валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток між тими ж контрагентами. Тобто за господарськими операціями із транспортного експедирування, які, на думку податкового органу, не мають реального характеру та є нікчемними.

Як вже встановлено судом, реальність та дійсність таких операцій підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновок Інспекції про нікчемність та нереальність угоди є необґрунтованим та безпідставним.

Як передбачає пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже встановлено, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт надання послуг не перевіряли, аналізу фінансово-господарських документів не робили, а лише відтворили висновок іншого податкового органу щодо діяльності контрагента позивача у зв'язку із відсутністю останнього за місцезнаходженням та неможливості встановлення відомостей щодо його діяльності.

Тому висновки про порушення у цій частині є необгрунтованими.

2.2 Як видно із Акта перевірки та підтверджено представником ДПІ у судовому засіданні, підставою висновків про порушення позивачем приписів законодавства в цій частині було анулювання свідоцтва платника ПДВ його контрагентів та розбіжності у задекларованій податковій звітності останніх та ПАТ «ДПД».

Суд звертає увагу, що відповідні анулювання мали місце після проведення операцій із такими контрагентами.

В той же час, Інспекція зазначила, що інших претензій, зокрема щодо товарності вказаних господарських операцій або ж первинних документів - не має.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «ГОЛДЕН МІН», ТОВ «КОМПАНІЯ «ТЕМІР», ПП «БУДКОМПЛЕКТ-2008», ТОВ «ТРЕФФІК», ПП «НІССА-ХОЛДІНГ 7» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Позивачем надано копії договорів, свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, довідок ЄДРПОУ, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказаних підприємств, які отримані ним з метою підтвердження добросовісності та належної діяльності таких контрагентів перед укладанням відповідних договорів(т.3 а.с.110, 111-154, 189-243, т.4 а.с.1-28).

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд зазначає, що саме по собі порушення податкового законодавства контрагентами підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Суд, також зауважує, що право на формування податкового кредиту регламентується саме Податковим кодексом України, аналіз положень якого дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Таким чином, підстав для незарахування сум податку на додану вартість до податкового кредиту за названими операціями та обґрунтованості повідомлення-рішення - суд не вбачає.

2.3 Позивач зазначив, що під час перевірки повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках із ТОВ «Корчуватський комбінат», ПП «СЦ «Стройград», ТОВ «Ян де Райк Лоджистикс Україна», ФОП ОСОБА_6, АТ «УВК Україна», ТОВ «КІТ-Карго», ТОВ «Авто-кінг», ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «НД Лоджистікс Україна», посадові особи податкового органу не вказували на те, що податкові накладні, виписані цими контрагентами, оформлені із порушенням вимог чинного законодавства.

08 лютого 2013 року ПАТ «ДПД Україна» на адресу ДПІ відправлено заперечення на Акт перевірки із копіями податкових накладних, які в акті перевірки значаться як відсутні або ж оформлені неналежно.

Факт такого направлення протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акта перевірки, підтверджується копією заперечень від 08.02.2013р. вих. №08-02/13-2, описом вкладеного у цінний лист від 08.02.2013 р., квитанцією про оплату поштового відправлення №9477 від 08.02.2013 р. (т.1 а.с. 13-18, 34, 41).

У ході судового засідання оригінали податкових накладних були надані для огляду суду і досліджені, їх копії містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с.68-109).

Загальні правила оформлення податкової накладної закріплені статтею 201 Податкового кодексу України і передбачають такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Оригінали податкових накладних за операціями із ТОВ «Корчуватський комбінат», ПП «СЦ «Стройград», ТОВ «Ян де Райк Лоджистикс Україна», ФОП ОСОБА_6, АТ «УВК Україна», ТОВ «КІТ-Карго», ТОВ «Авто-кінг», ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «НД Лоджистікс Україна», оглянуті у судовому засіданні, містять усі перераховані реквізити, порушень у порядку їх заповнення не вбачається.

До того ж, представник податкового органу на пропозицію суду подати перелік документів, які досліджувалися у ході перевірки (на підтвердження доводів відповідача про відсутність оригіналів та наявність порушень при заповненні вказаних податкових накладних) та надавалися позивачем, не зміг цього зробити та пояснив, що цього переліку не існує, оскільки досліджувалися усі документи, які знаходилися на підприємстві позивача.

За наведених обставин, твердження ДПІ про завищення податкового кредиту у цій частині також є безпідставним та, з урахуванням викладених вище висновків, дає можливість констатувати протиправність податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000482300 від 07 лютого 2013 року.

Щодо третьої групи порушень, то тут постає питання про правильність оформлення видаткового касового ордера №291 від 16 травня 2012 року на суму 5700,00 грн. для видачі готівки із каси АТ «ДПД Україна» з метою зарахування на розрахунковий рахунок у банку.

Як видно із цього ордеру у графі «Видати» зазначено «ПАТ «Альфа-Банк», у графі «Підстава» вказано «Інкасація виручки від реалізації послуг з доставки відправлень», у графі «Додаток» - «Копія відомості».

До ордеру №291 додана копія супровідної відомості до сумки з готівкою №2309 від 16 травня 2012 року. Суми готівкових коштів, вказані у копії супровідної відомості та у видатковому касовому ордері, збігаються (т.1 а.с. 43, 44).

Готівкові кошти були передані спеціальній інкасаторській службі АБ «Експрес-Банк», а операція з видачі готівки відображена в касовій книзі підприємства (т. 1 а.с.42).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (Положення).

За правилами пункту 3.7 Положення приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Як передбачає абзац 5 пункту 3.10 Положення у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, спеціальними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

За приписами пункту 2.8. Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

За змістом пунктів 1 та 2 Глави 5 Розділу 3 Інструкція з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 р. №45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2007 р. за №181/13448 інкасація коштів здійснюється підрозділом інкасації банківської установи з дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства. Під час інкасації коштів використовуються явочна картка і супровідна відомість до сумки з готівкою або супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями й інші документи, визначені в Положенні.

Таким чином, доводи позивача про помилковість тверджень щодо обов'язкової наявності підпису одержувача у касовому ордері є обґрунтованими, а відповідачем помилково не враховано особливості здавання готівки до банку через інкасаторську службу.

Суд бере до уваги положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

Враховуючи обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у разі заперечення проти адміністративного позову в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд, за результатами розгляду справи, вважає недоведеними законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби №0000482300 від 07 лютого 2013 року, №0000492300 від 07 лютого 2013 року та №0000602300 від 18 лютого 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 квітня 2013 р.