Ухвала суду № 3059232, 10.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” квітня 2008р. №К-9888/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представника відповідача Гришка Р.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2005р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2005р.

у справі №23/49

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовсервіс”

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовсервіс” (далі по тексту ТОВ “Азовсервіс”, позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі по тексту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2005р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2005р., позовні вимоги ВАТ “Азовсервіс” задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.06.2004р. №0000622305/0.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04 2005р., прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Азовсервіс” відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2004р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622305, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, серпень 2003р., січень, лютий та квітень 2003р. на 1534426,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 18.04.2004р. №0000622305 прийнято на підставі акту “Документальної позапланової тематичної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Азовсервіс” ЕДРПОУ 31508281 за період: липень, серпень 2002р., січень, лютий, квітень 2003р.” від 18.06.2004р. №211/23-321-31508281 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем для упередження безпідставного відшкодування податку на додану вартість зменшено суму відємного значення на 1534426,00 грн., у звязку з тим, що станом на 18.06.2004р. не можливо встановити виробника давальницької сировини, з якої виготовлена експортована продукція.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступні обставини.

Так, спірні правовідносини, які є предметом даного судового спору, регулюються нормами Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.06.2005р. №2642-ІV).

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” саме фактично сплачені суми податку платником податку - експортером у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) враховувались для визначення суми експортного відшкодування, яке за своєю сутністю є різновидом бюджетного відшкодування.

При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” фактично сплачена сума податку отримувачем товарів (послуг) постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість на теперішній час (п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.06.2005р. № 2642-ІV).

Аналіз п. 1.3 ст.1, п.п. 7.4.1 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.06.2005р. № 2642-ІVсвідчить, що термін “сплата податку” вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Таким чином, вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

У звязку з цим Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що факт надмірної фактичної сплати податку за результатами звітного податкового періоду платником податку, підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон України “Про податок на додану вартість” повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, однак, не встановив, чи є сума спірного бюджетного відшкодування за липень, серпень 2003р., січень, лютий та квітень 2003р. у розмірі 1534426,00 грн. надмірно сплаченою позивачем порівняно з його податковими зобовязаннями за цей звітний податковий період.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права можуть призвести до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам, врахувавши вищевикладене, необхідно всебічно і повно перевірити обставини у справі, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, судам слід також мати на увазі, що з врахуванням встановленого законом порядку сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, згідно якого сплачені покупцем платником податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобовязань продавця платника податку, має значення обставина щодо характеру дій продавця, як утримувача податку та відповідального за його внесення до бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №23/49 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)К. В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. ПилипчукЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар О.Я. Меньшикова