Постанова № 30592152, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 рокуСправа №827/471/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю: представника позивача - Марчук Михайло Михайлович, довіреність № 67/05 від 02.01.13, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації;

представника відповідача - Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001910152 від 28.05.12 про зобов'язання Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації сплатити штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 47 633,89 грн..

Позов обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя ДПС № 0001910152 від 28.05.12 до позивача застосовано фінансові санкції з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/471/13-а, закінчене підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях. (арк.с. 43-45)

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя (далі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі УКБ СМДА) з питань своєчасного погашення перед бюджетом податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За результатами перевірки було складено Акт від 15.05.2012 № 740/9/15-221/02498725 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки УКБ СМДА з питання своєчасного погашення перед бюджетом податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за лютий 2009р. по терміну сплати 13.05.2010р., квітень-липень 2010р.

Згідно з повідомленням-рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС до УКБ СМДА застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 633,89 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 238 169,56 грн.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пунктів 79.2, 79.3 статті 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів (підпункт 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (частина перша статті 14 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення правовідносин) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац перший, другий пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час визначення податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу).

Податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання визнається податковим боргом (недоїмка) (пункт 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

З урахуванням наведеного та відповідно до абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Посилання позивача на неврахування під час перевірки уточнюючої декларації на 2010 рік від 08 вересня 2010 року № 68049 та помилкове застосування штрафних санкцій у розмірі 28 154 гривень 16 копійок, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до абзацу четвертого пункту 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання, тобто цією датою погашається податковий борг та одночасно нараховується пеня на фактично погашену суму.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація (абзац другий підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 1.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 цієї Інструкції).

Судом не приймається до уваги твердження позивача щодо самостійного зарахування протягом 2009 - 2010 років податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, оскільки у платіжних документах, приєднаних позивачем до матеріалів справи, не визначено призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, за який сплачується податкове зобов'язання, зазначено тільки за яким договором сплачується податок з орендної плати за землю та строк сплати, тобто реквізит "Призначення платежу" цих платіжних доручень не надає повної інформації про платіж.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано належними чином підстави прийняття рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу та правомірність прийнятого ним рішення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Постанову складено у повному обсязі 08 квітня 2013 року

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура