Постанова № 30591958, 02.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 810/872/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.Тех»

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.К.Тех» (надалі - позивач) з позовною заявою до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 № 0000022300 та № 0000052300.

Ухвалами суду від 26.02.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 12.03.2013.

12 березня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.04.2013 для надання відповідачем матеріалів щодо направлення запиту, матеріали Печерської ДПІ щодо перевірки контрагента позивача, а також письмові пояснення про безтоварність господарських операцій.

У судове засідання 2 квітня 2013 року сторони повідомлені належним чином про розгляд справи не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. Документи, які суд витребовував у представника відповідача у судовому засіданні 12.03.2013, суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та у порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000022300 та № 0000052300. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки, протиправністю податкових повідомлень-рішень та порушенням відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

У період з 21.01.2013 по 22.01.2013 податковим органом було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Д.К.Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, за 1 квартал 2012 року та податку на додану вартість за лютий 2012 року про проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Гамма Білд Компані».

Податковим органом у ході перевірки було встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 139.1.9 ст. 139, п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на суму 130206,33 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість на суму 14261,67 грн.

За результатами проведення перевірки було складено Акт перевірки № 42/23-1/36077115 від 28.01.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» (надалі - Акт перевірки від 28.01.2013).

Крім того, як слідує зі змісту Акта перевірки від 28.01.2013, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «Гамма Білд Компані».

Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що договори укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ «Гамма Білд Компані» є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

В обґрунтування висновків щодо наявності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на матеріали перевірки діяльності ТОВ «Гамма Білд Компані», з яким позивач мав договірні правовідносини, зокрема, на дані отримані з листа Броварської ОДПІ Київської області ДПС, яким надіслано відповідачу Акт №21/22-3/3772120 від 03.03.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Гамма Білд Компані» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період липень-грудень 2011 року та січень 2012 року та з листа ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 12240/7/07-06/90 від 27.11.2012 про інформацію щодо суб'єкта господарювання ТОВ «Гамма Білд Компані» та відповідно до якого порушено кримінальна справа за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 205 КК України. Крім того, відповідач посилається на пояснення директора підприємства ТОВ «Гамма Білд Компані» - громадянина ОСОБА_3 щодо непричетності до господарської діяльності підприємства.

У зв'язку із зазначеним, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Гамма Білд Компані» здійснювались без наміру настання правових наслідків.

На підставі вказаного Акта перевірки від 28.01.2013 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000022300 та № 0000052300.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копія договору поставки від 03.01.12 № 01.01.12/1;

- копія договору на транспортно-експедиційні послуги від 03.11.2011 № 75;

- копія договору купівлі-продажу від 01.11.2011 № 1/11;

- копії товарно-транспортних накладних;- копії податкових накладних;

- копії видаткових накладних;

- копії виписок із банківських рахунків;

- копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних;

- копії актів виконаних робіт.

Із вищезазначених документів слідує, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Гамма Білд Компані» було укладено наступні договори, а саме:

- договір поставки від 03.01.2012 № 03.01.2012/1, предметом якого була поставка продукції (дров). За умовами цього договору постачальник зобов'язувався на умовах визначених договором, поставити продукцію (дрова), а покупець, тобто позивач зобов'язувався у порядку та на умовах, визначених вказаним договором прийняти та оплатити таку продукцію;

- договір на транспортно-експедиційні послуги від 03.11.2011 № 75, предметом якого була доставка автомобільним транспортом вантажу. За умовами цього договору перевізник взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є міста Бердичів, Шостка та Глухів до пункту призначення, яким є м. Переяслав-Хмельницький, а замовник взяв на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу;

- договір купівлі-продажу від 01.11.2011 № 1/11, предметом якого було передача належного продавцеві товару (брикетів NESTRO) у власність покупцеві. За умовами цього договору продавець зобов'язувався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Дійсність виконання вказаних договорів була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами:

- видатковими накладними від 05.01.2012; № 04; від 10.01.2012 № 05; від 13.01.2012 №06; від 20.01.2012 № 10; від 30.01.2012 № 16; від 27.01.2012 № 15;від 02.02.2012 № 23; від 02.02.2012 № 24; від 07.02.2012 № 26; від 08.02.2012 № 27; від 19.12.2011 № 74; від 20.12.2011 № 75; від 23.12.2011 № 78; від 20.11.2011 № 37; від 01.11.2011 № 30; від 21.11.2011 № 38; від 23.11.2011 № 43; від 24.11.2011 № 44; від 25.11.2011 № 45; від 28.11.2011 № 48; від 30.11.2011 № 50; від 05.12.2011 № 62; від 06.12.2011 № 64; від 07.12.2011 № 66; від 08.12.2011 № 67; від 05.01.2012 № 04; від 10.01.2012 № 05; від 13.01.2012 № 06; від 20.01.2012 № 10; від 30.01.2012 № 16; від 27.01.2012 № 15; від 02.02.2012 № 23; від 02.02.2012 № 24; від 07.02.2012 № 26; від 08.02.2012 № 27;

- податковими накладними від 31.01.2012 № 21; від 05.01.2012 № 4; від 10.01.2012 № 5; від 13.01.2012 № 6; від 20.01.2012 № 10; від 27.01.2012 № 15; від 30.01.2012 № 17; від 30.01.2012 № 16; від 02.02.2012 № 1; від 02.02.2012 № 2; від 03.02.2012 № 3; від 08.02.2012 № 5; від 30.11.2011 № 22; від 19.12.2011 № 16; від 20.12.2011 № 17; від 22.12.2011 № 19; від 23.12.2011 № 20; від 29.12.2011 № 23; від 26.12.2011 № 21; від 20.11.2011 № 8; від 01.11.2011 № 1; від 21.11.2011 № 9; від 23.11.2011 № 14; від 24.11.2011 № 15; від 25.11.2011 № 16; від 28.11.2011 № 19; від 30.11.2011 № 21; від 05.12.2011 № 4; від 06.12.2011 № 6; від 07.12.2011 №8; від 08.12.2011 №9; від 31.01.2012 № 21; від 05.01.2012 № 4; від 10.01.2012 № 5; від 13.01.2012 № 6; від 20.01.2012 № 10; від 27.01.2012 № 15; від 30.01.2012 № 17; від 30.01.2012 № 16; від 02.02.2012 № 1; від 02.02.2012 № 2; від 03.02.2012 № 3; від 08.02.2012 № 5;

- актами виконаних робіт від 31.01.2012 № 21; від 30.11.2011 № 51; від 29.12.2011; від 31.01.2012 № 21;

- товарно-транспортними накладними від 23.01.2012 №5; від 17.01.2012 № 3; від 12.01.2012 № 2; від 05.01.2012 № 1; від 14.11.2011 № 1209; від 08.11.2011 № 1183; від 02.11.2011 № 1164; від 29.01.2011 № 72; від 26.12.2011 № 70; від 19.12.2011 № 69; від 30.11.2011 № 65; від 23.01.2012 № 5; від 17.01.2012 № 3; від 12.01.2012 № 2; від 05.01.2012 № 1;

- виписками з банківських рахунків за 26.12.2011; 22.12.2011; 14.12.2011; 02.12.2011; 29.11.2011; 24.11.2011; 23.11.2011; 14.02.2012; 16.02.2012; 30.01.2012; 03.02.2012; 18.01.2012.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У письмових запереченнях, відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та декларування валових витрат при визначенні позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Гамма Білд Компані», за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат до валових витрат, - відповідач вважає таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам суспільства та є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та податку на прибуток та зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договору №5 в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Гамма Білд Компані» правочину на підставі тих порушень, які були встановлені у ТОВ «Гамма Білд Компані», фактично відповідачем було перекладено фінансову відповідальність за встановлені порушення з ТОВ «Гамма Білд Компані» на позивача у справі. Крім того, відповідач не прийняв до уваги той факт, що на момент здійснення господарських правовідносин з позивачем - ТОВ «Гамма Білд Компані» було належним чином зареєстровано як платник податків і мало право складати податкові накладні. Крім того, свої висновки щодо нікчемності укладеного позивачем з ТОВ «Гамма Білд Компані» правочину, відповідач обґрунтовує наявністю кримінальної справи, порушеної проти ТОВ «Гамма Білд Компані» та пояснень керівника вказаного підприємства.

Суд звертає увагу, що вироку у вказаній кримінальній справі не день розгляду справи немає та вина посадових осіб ТОВ «Гамма Білд Компані» є недоведеною, а пояснення керівника вказаного підприємства не може бути підставою визнання правочину таким, що укладений без наміру настання реальних наслідків, тобто нікчемним.

За умов відсутності доказів безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Гамма Білд Компані» та вивчивши документи подані представником позивача, суд не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Гамма Білд Компані» та право позивача на формування податкового кредиту та включення позивачем витрат, понесених у зв'язку з здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом, до сум валових витрат, оскільки дані господарські операції підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000022300 та № 0000052300 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000022300 та № 0000052300, прийняте Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.К.Тех» сплачений судовий збір, у розмірі 1 583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) гривні 48 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.