Постанова № 30591932, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2013 рокуСправа №827/127/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 18.01.2013, паспорт НОМЕР_3 від 28.04.1998, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в АР Крим;

представника відповідача Костіна Ольга Петрівна довіреність № 15-09/660 від 22.01.13 Головне Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі;

представників відповідача Агабабян Сергій Суренович, довіреність № 03-08/685 від 04.02.13, Леснінов Ігор Юрійович, довіреність № 03-08/686 від 04.02.13, Севастопольська митниця Державної митної служби України;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, відмови у визнанні митної вартості, стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із зазначеним адміністративним позовом, зокрема просив:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України

№ 123030000/2/00289 від 21.11.2012.

- визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012.

- визнати протиправною та скасувати відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/0017 від 02. 01.2013.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надмірно сплачені суми ввізного мита в розмірі 4 637, 54 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31 844, 44 грн., всього стягнути 36 481, 98 грн.

- стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в СФ "Приватбанк", МФО 324935) судові витрати у розмірі 364, 82 коп.

Позов мотивовано тим, що при визначенні митної вартості товару позивача та оформленні картки відмови відповідачем невірно застосований резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки спочатку застосовується основний метод, тобто за ціною товару, що імпортується, а вже при наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно із застосуванням інших методів, при цьому резервний метод застосовується останнім. Позивач вважав, що сума зайво сплаченого ПДВ склала за ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012 склала 36481,98 грн. та просив її повернути з Державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-827/127/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.01.2013 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на її задоволенні, з мотивів наведених у позові.

Представники відповідача Севастопольської митниці Державної митної служби України заперечували проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у запереченні (арк.с. 79-85, 127-128).

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у запереченні (арк.с. 93-95).

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2012р. з метою митного оформлення товару інжир сушений, без кісточок, без додання цукру, без консервантів, без ароматизаторів, врожаю 2012р., дата виготовлення вересень 2012р., чистою вагою - 24 000 кг, в тому числі інжир розмір №6 - 3000 кг, інжир розмір №8 - 10000 кг., інжир розмір №9 - 11000 кг., пакування - 2400 картонних паків по 10 кг (в кожному паку 4 картонних коробки по 2,5 кг), виробництва «OZ KIRICI GIDA SAN.VE TIC.A.S», країна виробник - Туреччина (надалі - Товар), поставленого за контрактом № 703 від 30.11.2011р. та Специфікацією до контракту № 1, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 та «OZ KIRICI GIDA SAN.VE TIC.A.S» (Туреччина), умови постачання - СРТ, Євпаторія, Україна (Інкотермс 2000), декларантом до Севастопольської митниці було надано вантажну митну декларацію № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р., а також декларацію митної вартості за формою ДМВ -1, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого складала за інвойсом № 215055 від 18.10.2012р. - 66 100 дол. США (у тому числі інжир розмір №6 - 3,20 дол. США/1 кг; інжир розмір №8 - 2,79 дол. США/1 кг; інжир розмір №9 - 2,60 дол. США/1 кг) що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 528 337,30 грн.

Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

У прийнятті ВМД 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00289 від 21.11.2012р. та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012р., згідно з яким митна вартість товару склала 3,56 дол. США за 1 кг інжиру без врахування різноманітності сортів, загальна вартість - 85 440,00 дол. США, що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 682 921,92 грн.

Севастопольською митницею при визначенні митної вартості товару було використано другорядний - резервний метод, згідно з п.п. «г» ч.1 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України.

Позивач, не погодившись с визначеною митним органом митною вартістю, декларант Позивача - TOB «Крим-Транзит» звернувся до Севастопольської митниці з заявою № 04/Т від 04.07.2012 згідно ст. 55 Митного кодексу про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Севастопольською митницею було погоджено випуск товару під сплату гарантій.

Для оформлення випуску товару під гарантію була оформлена та подана ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012 із зазначенням вартості товару, визначеної Севастопольською митницею за резервним методом.

Відповідно до зазначеного рішення Севастопольської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та у відповідності з ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012р. зобов'язання позивача перед бюджетом склали: 140 681,92 грн. (код 028 у розмірі 20% «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності) замість 108 837,48 грн. по ВМД № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р.; 20 487,66 грн. (код 020 у розмірі 3% «ввізне мито») замість 15 850,12 грн. по ВМД № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 сплачено в якості грошової застави суму ПДВ та ввізного мита згідно з митною вартістю, визначеною Севастопольською митницею, в повному обсязі шляхом направлення передплати на розрахункові рахунки Севастопольської митниці.

Таким чином, сума сплаченого Позивачем за ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012р. ПДВ в розмірі 31 844,44 грн. за кодом 028 (=140 681,92 грн. - 108 837,48 грн.) та ввізного мита 4637,54 грн. за кодом 020 (=20 487,66 грн. - 15 850,12 грн.) склали суму грошової застави, у розумінні ст. 313 Митного кодексу.

Факт сплати митних платежів, в т.ч. грошової застави підтверджується платіжними дорученнями № 7085 від 16.11.2012р. на суму 45 600, 00 грн., № 7087 від 16.11.2012р. на суму 59200,00 грн., № 7116 від 22.11.2012р. на суму 57 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із ч.2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Відповідно до ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту здійснюється за наступними методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Застосовуючи останній резервний метод при визначенні митної вартості товару митний орган, зокрема, послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте такий висновок відповідача є необґрунтованим, враховуючи вищенаведене.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В ході судового розгляду встановлено, що до Севастопольської митниці були надані наступні документи:

1)декларація митної вартості та в якості документа, підтверджуючого числові значення складових митної вартості декларантом надана калькуляція, складена виробником щодо вартості товару б/н від 18.10.2012, згідно якої детально визначено числові значення складових .митної вартості товару у відповідних вартостях згідно інвойсу;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 703 від 30.11.2011р та додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) № 215055 від 18.10.2012.

У зв'язку з тим, що за умовами контракту (п.4.3) платежі за контрактом здійснюються в строк до 90 календарних днів з дати постачання - банківські платіжні документи на час митного оформлення були відсутні, але вартість товару за інвойсом в розмірі 66100,00 дол. США була сплачена в передбачений контрактом строк, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 7248 від 21.12.2012.

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи щодо ввезеного товару були відсутні Транспортні (перевізні) документи не оформлялися у зв'язку з тим, що витрати на транспортування були включені у вартість товару згідно з умовами постачання за контрактом СРТ Євпаторія, Україна (згідно Інкотермс 2000). Також отриманий товар не підлягав ліцензуванню, страхування товару не здійснювалося.

СРТ UА Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 (аналогічні умови поставки зазначено також в розділі 15 самого Рішення), що відповідно до термінології Інкотермс 2000 - «термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ніш самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв'язку з чим, у Позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Крім цього, декларантом та позивачем за власним бажанням було надано додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що не є обов'язковими, а саме:

-прайс-лист виробника від 10.10.2012,

-митна декларація країни відправлення 12350300ЕХ181656 від 01.11.2012,

-міжнародна товарно-транспортна накладна №0059282,

-сертифікати на підтвердження якості товару (сертифікат походження форма А,

-фітосанітарний, фумігації та інші).

Таким чином, з огляду на викладене декларантом позивача були надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу, митним органом у рішенні зазначається вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Позивачем в строки (80 календарних днів) передбачені ст. 55 Митного кодексу були надані додатково витребувані документи, а саме:

- платіжне доручення в іноземній валюті №7248 від 21.12.2012р;

- копія висновку ДП «Держзовнішінформ» вих № 11/1684 від 10.12.2012р.

У висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» від 10 грудня 2012 року № 11/1684, серед іншого зазначено, що, аналіз досліджених документів свідчить, що контрактні

ціни:

- сушений інжир №6/кількість 3000 кг/ за ціною 3,20 доларів США за кг

- сушений інжир №8/кількість 10000 кг/ за ціною 2,79 доларів США за кг

- сушений інжир №9/кількість 11000 кг/ за ціною 2,60 доларів США за кг

на умовах поставки СРТ Євпаторія (Україна) (відповідно до «Інкотермс-2000») для доставки вищевказаного сушеного інжиру згідно інвойсу № 215055 від 18.10.2012р. на суму 66 100,00 дол. США відповідають рівню цін компанії-виробника.

Таким чином, Позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняте лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів з розрахунку 3, 56 дол. США за 1 кг, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

Відповідачем в судовому засіданні детальної інформації щодо митного оформлення саме цього схожого товару не надано, в зв'язку чим упевнитися щодо дійсної схожості/подібності за датою митного оформлення, виробника товару, країни походження товару, сорту товару та інших характеристик, які безперечно можуть впливати на його вартість.

Крім того, відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності, зокрема, висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2010 по справі К-40508/09.

Постановою КМ України №310 від 29.03.2001 ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Відповідно до п. 6 ч.4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою КМ України №777 від 26.05.2007, встановлено, що Міністерство економіки України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та міжнародних договорів України» аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Таким чином, висновок ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» №11/1684 від 10.12.2012 є належним доказом щодо заявленою позивачем митної вартості товару.

Севастопольська митниця листом вих. № 19-36/0017 від 02.01.2013р. після розгляду додаткових документів повідомила про залишення без змін рішення про коригування митної вартості.

Доводи митниці не спростовують самого факту підтвердження експертною організацією відповідності вартості імпортованого товару згідно цін зазначених у контракті та інвойсі з цінами компанії-виробника, тобто з цінами за якими аналогічний товар пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції та відповідністю згаданих цін з тими, що були заявлені декларантом.

Відповідачем ні в листі-відмові, ні в іншому документі не заявлено вимог щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості, що свідчить про достатність документів, наданих декларантом.

Суд, враховуючи, встановлену в п. 7-10 ст. 55 Митного кодексу процедуру надання додаткових документів, та обов'язок митного органу прийняти рішення щодо визнання заявленої митної вартості або прийняття відмови у задоволенні, вважає, що відмова митниці, викладена у листі вих. № 19-36/0017 від 02.01.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи, той факт, що грошові кошти сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 при митному оформленні товару, на адресу Митного органу відповідно до рішення Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012р. та у відповідності з ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012р. в бюджетну установу мали статус грошової застави, то у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів на підставі яких такі грошові кошти були сплачені, позивач має право вимагати повернення сплачених грошових коштів в розмірі 36 481,98 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 310 Митного кодексу України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Інших способів надання фінансових гарантій Митним Кодексом не передбачено.

Згідно зі ст. 313 Митного кодексу України внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

В окремих випадках переміщення товарів територією України прохідним транзитом іноземним перевізником або уповноваженою ним особою дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави в іноземній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на день внесення грошової застави.

Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

При виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.

За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов'язанням зазначеної особи перед митними органами.

Кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

При невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, то підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, яким згідно з Указом Президента України від 08.04.2011р. №446/2011 є Міністерство Фінансів України.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивачем здійснена переплата до бюджету відповідних сум, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплачених податків.

Виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету здійснюється у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Посилання ГУ ДКСУ у м. Севастополі на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних платежів та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ від 20.07.2007р. №618, є безпідставним оскільки вказаний Порядок регулює позасудове повернення платнику податків надмірно сплачених до бюджету податків та інших платежів, які повертаються за його наявою митним органом у добровільному порядку і з приводу яких не виникає спорів. Це чітко передбачено п. 1 даного Порядку, дія якого не поширюється на порядок повернення суми помилково або надмірно сплаченого податку на підставі рішення суду. Крім цього вказаний порядок не має відношення до сум, сплачених митним органом в якості фінансової гарантії.

Таким чином, при розгляді питання щодо сплати та повернення митних платежів положення Митного кодексу є спеціальними нормами щодо інших норм, які вставлені зокрема Податковим кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про протиправність дій Севастопольської митниці щодо прийняття картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2/00289 від 21.11.2012 року та рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 03.04.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2/00289 від 21.11.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012 року.

4. Визнати протиправною та скасувати відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/0017 від 02. 01.2013 року.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (99011, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) надмірно сплачені суми ввізного мита в розмірі 4 637, 54 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31 844, 44 грн., всього стягнути 36 481, 98 грн.

6. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЄДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в СФ "Приватбанк", МФО 324935) удові витрати у розмірі 364, 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гавура