Ухвала суду № 30587740, 09.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №444/7576/12 Головуючий в 1 інстанції - Бутенко М.В.

Провадження №22-ц/774/730/К/13 Доповідач - Братіщева Л.А.

Категорія 24 (1)

У Х В А Л А

Іменем України

"09" квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - Братіщевої Л.А.

суддів: - Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.

при секретарі: - Перміновій К.К

за участю: представника позивача - ОСОБА_5

відповідача - ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2013 року за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатацінйа організація №20" до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 КП "ЖЕО №20" звернулося із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

В обгрунтування позову зазначило, що у кмі.АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_8, які не приймали участі у витратах, пов'1язаних з утримання будинку та прибудинкової території, в наслідок чого у період з 01.09.2009р. По 01.08.2012р. Утворилась заборгованість по комунальним платежам в сумі 20052,03грн.

Посилаючись на ці обставини позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з житлово-комунальних послуг в сумі 20052,03грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2013 року позов КП ЖЕО №20 задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 20052,03грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд не врахував, що суми за надані послуги є завищеними, деякі послуги не надаються і позивач безпідставно підвищує тарифи на послуги; не врахував, що позивач незаконно змушує сплачувати додаткові послуги - послуги швейцара, яка не передбачена договором.

Крім того, послуги за ліфт, обслуговування диспетчерів по ліфтах, чистка з криши снігу не надавались, оскільки зазначені роботи не проводились.

В запереченнях на апеляційну скаргу КП "ЖЕО №20" просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення, як законне та обгрунтоване, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 проживають у кімнаті АДРЕСА_1. Зазначений будинок має статус гуртожитку та знаходиться на обслуговуванні КП «ЖЕО № 20», яке й надає житлово-комунальні послуги його жильцям.

У зв'язку з несплатою в повному обсязі житлово-комунальних послуг відповідачами - ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які зареєстровані у кімнаті, утворилася заборгованість за період з 01.09.2009 року по 01.08.2012 року в сумі 20052,03 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з фактичного надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам й обов'язку останніх сплачувати вартість отриманих послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що на виконання зазначених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини фактичного користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачам за адресою: кім.АДРЕСА_1 й підлягають регулюванню нормами ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, які покладають на наймача житла та членів його сім'ї обов'язок своєчасно вносити плату за комунальні послуги та квартирну плату.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.09.2009 року по 01.08.2012 року відповідачам за адресою: кім. АДРЕСА_1 позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

За надання вказаних послуг позивачем нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до даних інформації про стан особового рахунку № 203400061, відкритого на ім'я ОСОБА_6, в період з 01.09.2009 року по 01.08.2012 року, відповідачами, вкрай рідко, здійснювалася частково оплата за надані житлово-комунальні послуги, що й призвело до утворення заборгованості в сумі 20052,03 грн. (а.с. 57-59 т.1).

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» зі змінами і доповненнями внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 297 від 27.02.2007 року, яка діяла до набрання чинності 09.06.2009 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 525 від 20.05.2009 року із змінами, внесеними, Постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 03.09.2009 року, й яка також підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин, затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішеннями Криворізької міської ради № 823 від 26.11.2008 року та №435 від 27.12.2011р. затверджено обов'язковий перелік послуг і нормативний тариф з утримання будинків споруд та прибудинкових територій у м. Кривому Розі.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх вимог позивач надав докази надання відповідачам за місцем їх проживання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та витрат на здійснення цих послуг помісячно за період з 01.09.2009 року по 01.08.2012 року (а.с. 74-135). З аналізу вказаної інформації за оспорюваний період видно, що мешканцям будинку АДРЕСА_1 пред'являються фактичні витрати на: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води, прибирання прибудинкової території, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.

Встановивши, що позивачем надавалися відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно прийнятого Криворізькою міською радою рішення № 823 від 26.11.2008 року з урахуванням встановленого Постановами Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року та № 525 від 20.05.2009 року переліку, однак відповідачі за надані послуги кошти сплачували не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість з їх оплати на суму 20052,03 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості з оплати цих послуг в солідарному порядку з відповідачів, а тому доводи апеляційної скарги про підвищення тарифів за надані послуги та нарахування послуг,які фактично не надавалися є необгрунтованими.

В порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України ніяких належних та допустимих доказів, які б спростовували правильність розрахунку заборгованості позивача, законність тарифів та розміру нарахування послуг, свідчили б про ненадання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в період з 01.09.2009 року по 01.08.2012 року, чи надання неякісних послуг, що давали б підстави для зменшення розміру нарахованих до сплати сум, відповідач ОСОБА_6 не надала ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій.

Не приймає до уваги колегія посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на безпідставне нарахування оплати послуг "швейцара" враховуючи те, що зазначена послуга закріплена у додатку до рішення міської Ради, а саме в додатку №3 до рішення №823 від 26.11.2008р. І утримання служб консьєржів здійснюється понад розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі укладених договорів з мешканцями будинку (а.с. 31-35 т.1) як інші прямі витрати і позивач апеляційному суду підтвердила те що в гуртожитку дійсно є постійний черговий.

Колегія вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги і відносно нарахування відповідачам суми за послуги ліфта при відсутності в гуртожитку ліфта. Як вбачається з тарифів за утримання будинку (гуртожитку) по АДРЕСА_1, де мешкають відповідачи, тарифи щодо обслуговування ліфтів не зазначені (а.с. 56 т.1) і згідно особового рахунку ОСОБА_6 нарахування за ці послуги відсутні (а.с. 57 т.1).

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: