Рішення № 30587539, 09.04.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/262/2013 р.

130/491/13-ц р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2013

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.,

секретаря: Кащенко Г.Р.,

за участю Жмеринського міжрайонного прокурора Рудяка С.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дмитренка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринці цивільну справу за позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

Жмеринський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що ним проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 щодо порушення трудового законодавства керівництвом ТОВ «Вінницький молодіжний житловий комплекс» (далі ТОВ «Вінницький регіональний МЖК») при звільненні з роботи заявника та непроведення розрахунку під час звільнення.

ОСОБА_1 працював в ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» з 02.07.2007 року по 09.10.2012 року, відповідно до записів у його трудовій книжці. Заборгованість відповідача із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 відповідно до довідки №54 від 21.07.2012 року становить 4700 гривень. Посадовими особами ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» 09.10.2012 року, тобто в день звільнення ОСОБА_1 не здійснено повний розрахунок по заробітній платі та станом на 09.02.2013 року, тобто на день звернення до суду із позовною заявою остаточного розрахунку перед позивачем по заробітній платі не проведено, чим порушено його права та законні інтереси.

Таким чином відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 заборговану заробітну плату в сумі 4700 грн., та кошти за час затримки розрахунку в сумі 4472 гривні за весь час затримки заробітної плати з 09.10.2012 року по 09.02.2013 року (день подачі позову), що складається з середнього заробітку 1118 грн. помноженого на 4 місяці. Незважаючи на неодноразові усні звернення позивача до керівника ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» про виплату всієї суми заборгованості по заробітній платі, з ним до даного часу не проведено розрахунку.

Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи загального захворювання, перебуває у скрутному матеріальному становищі, необізнаний із законодавством та неспроможний захистити свої інтереси.

Суму заборгованості по виплаті заробітної плати при звільненні з роботи та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку на загальну суму 9172 гривень Жмеринський міжрайонний прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1, а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні Жмеринський міжрайонний прокурор Рудяк С.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі в зв'язку з вищевикладеними підставами, просив позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 підтримав прокурора, пояснив, що з 02.07.2007 року по 09.10.2012 року працював в ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» спочатку сторожем, а потім на посаді робочого. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Керівництво підприємства з 2010 року заробітну плату за виконану роботу йому не виплачувало. Суму заборгованості по заробітній платі не оспорив. На неодноразові усні звернення до керівництва про виплату заробітної плати отримував лише обіцянки, грошей йому не виплачували, а тому він змушений був звільнитися. У день звільнення він працював, йому видали трудову книжку, але розрахунку з ним не провели. За час роботи претензій до нього не було. На даний час він не працює, одружений, має п»ятьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми і знаходяться на його повному утриманні, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, є інвалідом третьої групи, отримує лише пенсію, а тому просив позов задовольнити, стягнути з ТОВ «Вінницький регіональний МЖК», заборгованість по виплаті заробітної плати та середньомісячний заробіток затримку розрахунку.

Представник відповідача позов визнав частково, лише на суму заборгованості по заробітній платі 4700 грн., що підтверджено довідкою товариства, а суму затримки за її виплату не визнав, пояснивши відсутністю коштів на рахунках товариства не оспорюючи розрахунок, зроблений у позовній заяві. Пояснив, що дійсно ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» з 2007 року, які 09.10.2012 року було припинено відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням позивача. Як до працівника, у представника відповідача претензій до ОСОБА_1 не було, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. ОСОБА_1 нараховувалась мінімальна заробітна плата, що передбачена законом. Сам представник відповідача Дмитренко С.М. приступив до виконання обов»язків директора ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» з 11.02.2011 року. Загальна заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем складає 4700 гривень. Ним не виконано вимогу суду щодо надання довідки про розмір заборгованості із зазначеням періоду та довідки про середній заробіток позивача через відсутність на підприємстві бухгалтера. Представником відповідача визнано дійсність дат видачі наказів про прийом на роботу та звільнення з роботи позивача, які вказані у трудовій книжці, та їх номера. ОСОБА_1 звільнився з підприємства з власної ініціативи одним із самих останніх працівників. На час вільнення ОСОБА_1 працював. Відносно посадових осіб товариства було порушено кримінальну справу, по якій на даний час пред»явлено обвинувачення одному із засновників ОСОБА_3 по факту нецільового використання коштів ним як директором фонду молодіжного будівництва. Даний фонд надавав кошти інвесторам, на замовлення яких ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» здійснювало будівництво житлових будинків, як підрядник. Кримінальна справа на даний час розглядається судом. З часу порушення кримінальної справи і до цього часу ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» не здійснювались жодні операції, не укладались жодні угоди з інвесторами, оскільки укладання таких угод і надходження коштів на рахунки товариства призведе до звернення стягнення на них органами державної виконавчої служби. Рахунки товариства арештовані. Представнику відповідача відомо, що на виконанні в органах державної виконавчої служби знаходяться виконавчі листи за рішеннями судів про стягнення заборгованості по заробітній платі інших працівників. Ці рішення виконуються частково, деякі повністю за рахунок майна підприємства, яке поступово реалізовується, зокрема реалізоване приміщення по вул. Пирогова, 107а, оф. 84, де раніше знаходилось товариство. З працівників у товаристві на даний час є лише директор. Підприємство не знаходиться на стадії банкрутства чи ліквідації. На рахунках підприємства відсутні кошти. Із ОСОБА_1 не було здійснено розрахунок в день звільнення також через відсутність коштів. При винесенні рішення просив врахувати, що підприємство знаходиться у форс-мажорних обставинах, не здійснює жодної діяльності, у нього відсутні кошти, арештовані рахунки. Представник відповідача не відмовляється від того, що перед ОСОБА_1 існує заборгованість, але погасити її не може, через відсутність у підприємства коштів. В судових дебатах не заперечив проти стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, не заперечив проти стягнення на користь держави судового збору, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки, поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1 (а.с.5), є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи загального захворювання (а.с.6), 02.07.2007 року, прийнятий на роботу на посаду сторожа ТОВ «ВР МЖК» , відповідно до наказу № 53-К від 02.07.2007р., 22.08.2007 року переведений на посаду робочого того ж підприємства, згідно наказу №72/1-к від 22.08.07р., 09.10.2012 року звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно наказу №15 від 09.10.2012 року (а.с.8).

Згідно довідок №54 від 21.07.2012 року, та №35 від 07.02.2013 року ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» з 2007 року по 2012 рік, де йому за цей час нараховувалась мінімальна заробітна плата, заборгованість по якій підприємства перед ОСОБА_1 становить 4700 гривень (а.с.9,10).

Підприємство не перебуває на стадії банкрутства чи ліквідації (а.с.13-14)

У день звільнення ОСОБА_1 працював та після звільнення неодноразово звертався до керівництва ТОВ «Вінницький регіональний МЖК» із вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі, але така виплата йому не була здійснена в вини відповідача ні у день звільнення ні по даний час через відсутність коштів, що визнано відповідачем.

Спору про розмір сум, належних працівнику при звільненні не встановлено.

Встановленим фактичним обставинам відповідають трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.ст. 115, 237 - 1 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі за конституційним зверненням гр. ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст. 117, 237-1 цього кодексу, що є обов»язковим для застосування, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних сум при звільненні, фактично розрахувався з ним.

Оскільки на день розгляду справи позивачу не виплачені суми, що належні йому при звільненні, ним дотримано строк звернення до суду із вказаною позовною вимогою.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Тому, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку, обов»язок його обчислення покладається на суд.

Відповідно до п.20 вищевказаної постанови установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 вищевказаної постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити із того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівником підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 із змінами та доповненнями.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 із змінами та доповненнями, цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в тому числі і до інших випадків, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Таким чином відповідно до абз.3 п.2 Р. ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата при встановлених обставинах справи обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Відповідно до встановлених обставин, визнаних відповідачем, позивачу ОСОБА_1 в період з 2007 року по 2012 рік нараховувалась заробітна плата у мінімальному розмірі. Розрахунку розміру середньомісячного заробітку відповідачем не зроблено, ухвалу суду про надання такої довідки не виконано.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році мінімальна заробітна плата складає: у місячному розмірі: з 1 липня - 1102 грн, з 1 жовтня - 1118 гривень.

ОСОБА_1 звільнився з роботи 09.10.2012 року, таким чином середній заробіток за два календарних місяці, що передують події звільнення із якою пов»язаний обов»язок відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі складає 1102 грн. на місяць.

Відповідно до п.5 Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам слід враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому не можуть бути погіршені.

Таким чином суд бере для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір середньої заробітної плати, який не може бути зменшений у сумі 1102 грн., що відповідає встановленим обставинам справи та нормативним актам, що регулюють порядок такого розрахунку в даній справі.

Період затримки розрахунку при звільненні складає шість місяців: з 09.10.2012 року по день винесення судом рішення, тобто до 09.04.2013 року, а тому стягненню підлягає сума 6612 грн. = (1102 * 6міс.)

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Вимоги даних статей були роз»яснені представнику відповідача, проте він жодним доказом не довів відсутність вини відповідача у невиплаті ОСОБА_1 сум, належних йому при звільненні, а саме заборгованості по заробітній платі у розмірі 4700 грн. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, а посилання на форс-мажорні обставини, у якому знаходиться підприємство, арешти рахунків, порушення кримінальної справи відносно директора фонду Молодіжного будівництва ОСОБА_3 є суперечливими, не доведені жодним доказом. Навпаки представником відповідача підтверджено, що підприємство не знаходиться на стадії банкрутства, у підприємства є майно, яке реалізовується в рахунок виконання рішень судів про стягнення заборгованості по заробітній платі за виконавчими листами інших працівників, підприємством не здійснюється господарська діяльність через те, що всі кошти, які надходитимуть на рахунки підприємства будуть стягнуті органами державної виконавчої служби.

Таким чином позов Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законним, обгрунтованим, доведеним матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Оскільки органи прокуратури звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по дані справі підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» , керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 294, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" (юридична адреса 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Леніна, 281, код 30506168) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі при звільненні з роботи в сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн., а також середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 6612 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн., всього кошти в сумі 11312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" (юридична адреса 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Леніна, 281, код 30506168) судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Допустити рішення суду в частині стягнення заробітної плати в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. за один місяць до негайного виконання.

На рішення суду сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2013 року.

Су д дя: