Постанова № 30585110, 26.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року 12:28Справа № 0870/10679/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі судового засідання Батигіні О.В.

за участю представників:

від позивача: Табацького О.В., Малої А.В.

від відповідача: Счастливої І.Б., Лупащенко О.В., Алавідзе К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний»

до: Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний» до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якій позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №0000041501 від 19.10.2012 на загальну суму 4 476 528,35грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що відповідач невірно розтлумачив п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, оскільки основним видом діяльності позивача є сільськогосподарське товарне виробництво, тому він правомірно використовує спеціальний режим оподаткування. Також, позивач зазначає, що відповідачем були застосовані положення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК, а саме відповідачем зроблений невірний висновок того, що повернення предмету лізингу є постачанням товару, тобто фактичною передачею матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг. Третє порушення податкового законодавства, що інкримінується позивачу, пов'язане з невключенням до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від посівів, що загинули. Позивач вважає, що відповідачем винесено рішення, яке ґрунтується на розрахунках, зроблених методами, які не затверджені відповідними законами. Четвертим порушенням, відповідачем встановлено, що користуючись пільгою з ПДВ, позивач неправомірно перерахував позитивну різницю з ПДВ за спеціальною декларацією на спеціальний рахунок. Позивач вважає, що висновок відповідача, суперечить вимогам п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України. Окрім того, відповідач вважає, що штрафні санкції, застосовані до нього з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що ним при перевірці, було вірно застосовані норми податкового законодавства. Таким чином, враховуючи зазначене, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 26.03.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» (код 31467717) зареєстроване Приморською районною державною адміністрацією Запорізької області 07.05.2001р. №02126372Ю0010100.

ТОВ «Вільний» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.05.2001 за № 479 та перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Вільний» перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

На підставі направлень від 03.09.2012 №№170115, 170116, 170117, 170118, 170119 та відповідно до наказу від 22.08.2012 №232 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2012 року, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

05.10.2012 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №192/2202/31467717 (арк.спр.33-81 Іт.).

Перевіркою встановлені порушення:

п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.203.2 ст.203, п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 174 137,00грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

На підставі акту, з урахуванням висновків на заперечення, податкова інспекція винесла податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000041501 від 19.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 174 137,00грн та згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, відповідно до п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, нараховано фінансові санкції у розмірі 2 302 391,35грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення:

У розділі 3.1 акту відповідачем зроблені висновки, що за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 податкові зобов'язання занижені на суму 1 099 965,00грн., з них:

- 684 685,00грн. заниження податкових зобов'язань внаслідок неправомірного віднесення податку на додану вартість від операцій з продажу продукції, яка була вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають умовам діючого законодавства. З урахуванням чого податковий орган прийшов до висновку про порушення вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.209.1, п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України;

- 415 280,57грн. внаслідок не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ від повернення матеріальних активів, які у попередньому звітному періоді були отримані згідно з договором про фінансовий лізинг.

В ході перевірки, згідно документів, які було надано до перевірки, отриманої інформації з відділу Держкомзему у Приморському районі Запорізької області та податкової звітності, яка надавалася підприємством до Приморської МДПІ у звітних періодах, встановлено, що ТОВ «Вільний» у перевіряємому періоді мало земельні ділянки загальною площею:

- 2011р. - всього 5773.0200 га., у т.ч.: рілля - 4618.9800 га., сіножаття - 282.5400 та., пасовища - 871.5000 га.

- 2012р. - всього 5831.8200 га., у т.ч.: рілля - 4631.9200 га., сіножаття - 328.4000 та., пасовища - 871.5000 га.

Площа земельних ділянок, по договорам оренди, які набрали чинності після державної реєстрації складає:

- 2011 р.- 3881.6300 га.;

- 2012 р.-3851.3700 га.

Відповідно до статистичної звітності форми №29-сг (річна), затвердженою наказом Держкомстату від 21.06.2010р., №234 «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня», №50-сг (річна), затверджена наказом Держкомстату України від 30.06.2009р. №222 «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств», №4-сг (річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 03.06.2008р. № 173 «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай», ТОВ «Вільний» за перевіряємий період відобразило показники по кодам рядків:

№4-сг: рядок 049 - посівна площа під зернові та зернобобові культури складає: 2011р.- 2120.0000га ., 2012 р.-2720.0000га.

Рядок 143 - площа під технічними культурами складає: 2011р. - 2507.0000га., 2012 р. -1912.0000 га.

Загальна посівна площа під зернові та зернобобові культури та технічні культури складає:

2011 рік - 4663.0000га, 2012 рік - 4632.0000га.

№ 29-сг: рядок 1140 - посівна площа зернових та зернобобових культур складає: 2011р.- 2002.0000га.

Рядок 1238 - посівна площа технічних культур складає: 2011р.- 2654.0000га.

Загальна посівна площа складає 4656.0000га №50-сг: рядок 0020 виробництва та реалізація сільськогосподарської продукції - зібрана площа зернових та зернобобових культур, з отриманням доходу, складає: 2011р.- 2002.0000га., 4214,7 тис.грн.

Рядок 0040 виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції - зібрана площа соняшника, з отриманням доходу складає: 2011р.- 2654.0000га., 10096,9 тис. грн.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. ТОВ «Вільний» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість від реалізації товарів, робіт (послуг) у сумі 4803556,00грн., у т. ч.:

декларація з податку на додану вартість спеціальна ст. 209 Податкового кодексу України) - 4595260,00грн.

декларація з податку на додану вартість загальна - 208296,00грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відповідачем встановлено: 2011 рік:

Загальна площа земельних ділянок складає - 5773.0200га, що є 100%, загальна посівна площа, згідно форми № 29-сг (річна), затвердженою наказом Держкомстату від 21.06.2010р., № 234 «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ЯГІД та винограду на 1 грудня», складає 4656.0000га., що складає 80,65% від загальної площі.

Згідно наданих до перевірки договорів оренди земельних ділянок, які мають державну реєстрацію, площа зареєстрованих земельних ділянок складає 3881.6300га., що складає 67,23% від загальної площі земельних ділянок, які знаходяться у користуванні - ТОВ «Вільний».

У 2011 році підприємством було засіяно всього 80,65% землі, яка знаходилась у використанні ТОВ «Вільний», при цьому відсоток площ земельних ділянок, по договорам оренди які пройшли державну реєстрацію, складав 67,23%.

Позивач зазначив, що податковий орган безпідставно застосовує положення ст.210 ЦК України, якою регламентовано, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Позивач вказує на те, що відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин, оскільки ст.1 ЦК України визначено, що цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин.

Податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов'язковість формального оформлення договорів оренди. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб'єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Кодексом як орендна незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки в порядку ч.4 ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції… у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу. Отже, у разі коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75% загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виводом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях.

В силу пп.14.1.256 п.14.1 ст.14, фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

У відповідності до п.308.1 ст.308 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року відомості (довідку) про наявність земельних ділянок. У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної ділянки (паю).

Суд вважає, що позивач невірно тлумачить ст.1 ЦК України, відносно того, що до податкових відносин не можуть бути застосовані положення Цивільного кодексу України, оскільки відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та Цивільним кодексом України.

В силу ст.18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. При цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Спростовуючи обов'язковість державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки, позивач спростовує необхідність ведення Державою обліку та контролю використання землі сільхозпризначення.

Крім того, позивач посилається на те, що ним було зареєстровано всі укладені договори оренди. Судом було оглянуто (та деякі примірники залучено до матеріалів справи (арк.спр.1-18 ІІт.) надані позивачем оригінали договорів оренди, строк дії яких відповідно до умов зазначених договорів закінчився до перевіряємого періоду. Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка була чинна на час здійснення перевірки, встановлено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки. Як вбачається з примірників договорів оренди та пояснень сторін, спірні земельні ділянки не пройшли обов'язкову державну реєстрацію, тому не можуть вважатися зареєстрованими. Крім того, на момент укладення вказаних договорів оренди, діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», якою встановлено, що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає переєстрації. Переєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Таким чином, суд вважає, що спірні договори оренди земельних ділянок укладено не було та відповідно у позивача не виникло право на їх використання.

В судовому засіданні позивачем було зазначено, що при перевірці відповідачем було невірно обчислено у відсотковому відношенні використані позивачем та незареєстровані земельні ділянки. Для встановлення зазначеного, судом було витребувано у позивача всі наявні у нього договори оренди землі, проте представниками позивача не було надано можливості суду ознайомитись та дослідити витребувані судом докази.

За правилами ст.69 Кодексу адміністративного судочинства, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази.

Також, судом було витребувано у головного управління Держземагентства у Запорізькій області відділу Держземагентства у Приморському районі Запорізької області інформацію щодо зареєстрованих протягом 2011-2012 років договорів оренди земельних ділянок, орендарем яких є ТОВ «Вільний». Надана відповідь (арк.спр.166 Іт.) повністю підтверджує дані, наведені відповідачем у акті перевірки.

Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідачем було вірно застосовані до позивача порушення норм податкового законодавства та вірно визначена частина неукладених договорів оренди та розмір нарахованого податкового зобов'язання.

Також, відповідачем при перевірці зроблено висновок, що позивач на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України занизив податкові зобов'язання по загальній декларації за листопад 2011 року в сумі 415 280,57грн. внаслідок не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ від повернення матеріальних активів, які у попередньому звітному періоді були отриманні згідно з договором про фінансовий лізинг.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що Приморською МДПІ отримано лист ДПІ у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби від 16.03.2012р. № 71/7/15-213 у якому повідомляється, що ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» при подачі податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року у відповідності до п.201.10 ст.201 розділу У Податкового Кодексу України подано додаток № 8 до декларації за листопад 2011 року, а саме - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну контрагентом ТОВ «Вільний» з наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ (лізингодавець) та ТОВ "Вільний" (лізингоодержувач) укладено договір №Р150 від 10.06.2008 р. (договір та його копія до перевірки не надано). Необхідно зазначити, що незавірена належним чином копія договору лізингу надана позивачем до суду та залучена судом до матеріалів справи.

Відповідно отриманим відповідачем документам, у перевіряємому періоді на балансі підприємства позивача (рах. 10), відповідно до вимог ПСБО 14 «Оренда», обліковувалася орендована сільськогосподарська техніка, яка була отримана від ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна».

У попередніх звітних періодах, згідно даних Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, лізингодавець (ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна") та лізингоодержувач (ТОВ «Вільний») скористувалися правом викладеним у пп.7.3.4 п. 7.3 та пп.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент здійснення операції (поставки сільськогосподарської техніки по договору лізингу (оренди).

Відповідно податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року (скорочена п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») та додатку 2 до даної податкової декларації, ТОВ «Вільний» віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 634384,29 грн. від придбання у ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна".

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 01.01.2011 року (початок перевіряємого періоду) та на 30.06.2012 року (кінець перевіряємого періоду) у ТОВ «Вільний» рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" у сумі 2531952,41 грн.

Згідно акту № 1 приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 10.11.2011 року, (місце укладання с. Інзівка, Приморського району), ТОВ «Вільний» в особі генерального директора Димова Івана Федоровича згідно наказу № 27/95/10 виданого 27.10.2011р. Господарським судом Запорізької області, добровільно, виконуючи судове рішення, передав, а ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» в особі Гришко Олександра Миколайовича, який діє на підставі довіреності № 427/25-10 від 25.10.2011 року, прийняв сільськогосподарську техніку, а саме;

- комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком, 2006, серійний номер 00836276 - 1 щт.,

комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком, 2006, серійний номер 00836280 - 1 щт.,

- комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» 2006, серійний номер 00836289 - 1 щт.,

- свідоцтво про реєстрацію - З щт. (рік виробництва рік виробництва рік виробництва

з жаткою та візком).

Підприємством відповідно до рахунку 10 «Основні засоби» знято з обліку у вересні 2011 року основні засоби на суму 3125000,00грн., у т.ч. на рахунок 97 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» - 2947916,78грн., на рахунок 13 «Знос основних засобів» - 177083,22грн. Дана операція відображена бухгалтерськими проводками - КтЮДт 97, Кт97Дт79, Кт79 Дт44).

Відповідно копій документів, які було надіслано ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (лист від 16.03.2012р. № 71/7/15-213) до Приморської МДПІ встановлено:

Між ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» та ТОВ «Вільний» було укладено акт вилучення предмету лізингу від 10.11.2011 року, без номера.

Згідно акту вилучення предмету лізингу від 10.11.2011 року (місце складання с.Інзівка, Приморського району), Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», в особі Директора Ореста Стеця, який діяв на підставі Статуту з однієї сторони, (надалі Лізингодавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний», в особі Генерального директора Латушко Геннадія Васильовича, який діяв на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Акт про те, що у відповідності з Договором №Г150 від 10.06.2008 року укладеним між ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний», останній свої зобов'язання згідно ч.І п.7.7 не виконав, і тому, у відповідності з п.8 Договору №Р150 від 10.06.2008 року. Предмет лізингу (Комбайн КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком. Рік виробництва: 2006, Серійний номер: 00836276, Комбайн КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком, Рік виробництва: 2006, Серійний номер: 00836289, Комбайн КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком, Рік виробництва: 2006, Серійний номер: 00836280) підлягає вилученню, яке здійснював Лізингодавець, відповідно до Договору №Р150 від 10.06.2008 року на загальну суму 2491683,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 415280,57 грн.).

Згідно акту державного виконавця від 10.11.2011 року (місце складання с.Інзівка) головним державним виконавцем Матєвим Сергієм Анатолійовичем відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції, при примусовому виконанні наказу №27/95/10 виданого 27.10.2011 року Господарським судом Запорізької області за участю понятих було передано представнику за дорученням ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» Гришко Олександру Миколайовичу комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком у кількості 3-ох комплектів, рік виробництва: 2006, серійний номер: 00836276, 00836280, 00836289.

Згідно копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» за листопад 2011 року, ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ від повернення ТОВ «Вільний» матеріальних активів по договору лізингу у листопаді 2011 року у розмірі 415 280,57грн.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг», предметом договору лізингу (дачі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до пп.14.1.97 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Згідно з пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються; а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;...»

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу - «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права в часності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;».

Пунктом 187.1. ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Твердження позивача, що договір лізингу визнаний судом недійсний та відповідно до цього повернення предмету лізингу не є операцією, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки юридичних наслідків за недійсним правочином не може бути, суд знаходить безпідставними. Враховуючи те, що рішенням Донецького апеляційного господарського суду по справі №31/5009/2658/11 прийнято 13.06.2012, тобто після фактичного повернення предмету лізингу, з зв'язку з невиконанням позивачем умов договору лізингу.

Виходячи з вищевикладеного, у перевіряємому періоді, ТОВ «Вільний» на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, занизило податкові зобов'язання по загальній декларації за листопад 2011р. в сумі 415280,57грн., внаслідок невключення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму ПДВ від повернення матеріальних активів, які у попередньому звітному періоді були отримані згідно з договором про фінансовий лізинг.

Крім того, згідно з пп.196.1.2 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Враховуючи зазначене, повернення об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податком на додану вартість для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.

Третє, встановлене відповідачем, порушення пов'язане з не включенням до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від посівів, що загинули.

В ході перевірки, згідно наданих первинних документів, встановлено, що на підприємстві було створено комісію у складі генерального директора ТОВ «Вільний» Димова І.Ф., головного агронома Какуши В.І., керуючого Біберова Ф.Ф., механізатора Сулакова М.І., якою проведено обстеження посівів озимої пшениці на площі 50.0000га. Після обстеження, комісією встановлено, що посіви озимої пшениці на всій обстеженій площі загинули (акт від 13.04.2012 року).

Після висновку комісії, посіви озимої пшениці на площі 50.0000га було списано, а дана площа булла використана під посів соняшника.

Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 14.1.36. Податкового кодексу України - «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Таким чином, суд, погоджується з думкою відповідача та вважає, що, товари/послуги, які придбалися для вирощування загиблих посівів і по яким було сформовано податковий кредит, вважаються використаними не в господарській діяльності.

Відповідно до п.189.1 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно даних статистичної звітності ТОВ «Вільний» у 2011 році було засіяно під врожай 1390.0000га озимої пшениці, з яких 50.0000га та посівної площі загинуло. Відсоток загинувши посівів в складі загальної посівної площі озимої пшениці складає 3,59%.

Відповідно до наданих первинних документів складова собівартість посівів озимої пшениці по яким було сформовано податковий кредит складає 673257,29грн.

Сума ПДВ, на яку підприємство повинно збільшити податкові зобов'язання у квітні 2012 року, складає 4833,98грн. (673257,29 х 3,59%) х 20%.

На порушення п.189.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Вільний» у перевіреному періоді, у квітні 2012р., занизило суму податкових зобов'язань по скороченій декларації з податку на додану вартість на суму 4833,98грн., внаслідок не включення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від загиблих посівів.

Четвертим порушенням, відповідачем встановлено, що користуючись пільгою з ПДВ, позивач неправомірно перерахував позитивну різницю з ПДВ за спеціальною декларацією на спеціальний рахунок.

Суд погоджується з позицією відповідача, з наступних підстав. Пунктом 209.2 ст.209 Податкового Кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

У відповідності до пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, відносяться:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, зокрема: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

Перевіркою встановлено, що підприємство, користуючись пільгою з ПДВ. перераховувало позитивну різницю з ПДВ за спеціальною декларацією на спеціальний рахунок.

За перевіряємий період підприємством задекларовано позитивну різницю з ПДВ за спеціальною декларацією у розмірі 1 329 724,00грн., у т.ч. 2011 рік - жовтень - 7 441,00грн., листопад - 315 395,00грн., грудень - 424 269,00грн., 2012 рік - лютий - 405 694,00грн., квітень - 176 925,00грн.

Відповідно первинних платіжних документів, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 311 (спец.рахунок) на спеціальний рахунок за перевіряємий період перераховано грошові кошти у розмірі 1 408 252,46грн., у т.ч. 2011 рік - листопад (за жовтень) - 18300,00грн., грудень (за листопад) - 386 600,00грн., січень (за грудень) - 424 269,00грн., 2012 рік - березень (за лютий) - 354 000,00грн., травень (за квітень) - 180 720,46грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Вільний» у перевіряємому періоді перераховувало зі спеціального рахунку грошові кошти за надані товарно-матеріальні цінності у розмірі поставки, включаючи ПДВ. Залишок грошових коштів по даному рахунку на кінець перевіряємого періоду становить 446,97грн.

В ході перевірки встановлено, що підприємством задекларовано позитивне значення суми ПДВ, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, у лютому 2012р. в розмірі 405 694,00грн. Перерахування на спецрахунок за лютий 2012р. відбувається у березні 2012р., розмір перерахованих коштів складає 354 000,00грн. Тобто підприємство не перерахувало суму податку на додану вартість, яка підлягає відображенню в особовому рахунку платника в сумі 51 964,00грн., чим порушило ст.203 Податкового кодексу України.

Суми ПДВ, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, акумулюються ними на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.11 №11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках".

Згідно із пунктом 4 Порядку №11, сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, пунктом 209.2 статті 209 ПКУ та пунктом З Порядку №11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. Такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку суми податку для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику для здійснення інших виробничих цілей.

Враховуючи викладене, спрямування коштів сільськогосподарськими товаровиробниками з окремого рахунку на придбання пально-мастильних матеріалів та мінеральних добрив, які будуть задіяні у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг, вважається не цільовим використанням акумульованих коштів, оскільки такі кошти повинні переховуватись виключно для відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальнику на вартість виробничих факторів та здійснення інших виробничих цілей.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного підприємство порушило вимоги п.203.2 ст.203, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування до бюджету податку на додану вартість у розмірі 1 074 172,00грн.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій, необхідно зазначити, що відповідачем одночасно

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова