Постанова № 30584590, 09.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року 810/1121/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Касьянович Т.В.

представника відповідача: Дубовик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» (далі - ТОВ «Маревен Фуд Україна» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі Білоцерківська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської ОДПІ від 25.02.2013 №1463/10/15-2 яким податкову декларацію ТОВ «Маревен Фуд Україна» за січень 2013 року №9008573687 від 20.02.2013 не визнано як податкову звітність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Білоцерківської ОДПІ про невизнання як податкової звітності податкової декларації, прийняте всупереч нормам чинного законодавства, оскільки податкова декларація від 20.02.2013 складена з урахуванням вимог заповнення та складання податкової звітності, які передбачені Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 20.12.2011 та наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 "Про подання електронної податкової звітності".

А відтак, позивач вважає дії відповідача щодо невизнання належним чином оформленої та своєчасно поданої податкової декларації по податку на додану вартість за січень 2013 року протиправними і такими, що порушують його права як платника податків, тому звернувся з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що податковій декларації позивача за січень 2013 року від 20.02.2013 присвоєно статус «не визнано як податкова звітність», оскільки вона заповнена всупереч правилам, визначеним статтями 46, 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з не відображенням у ній результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ "Маревен Фуд Україна" є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Офіцерська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35591588.

20 лютого 2013 року позивачем до Білоцерківської ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року засобами електронного зв'язку.

Цього ж дня вказана податкова декларація позивача доставлена та прийнята на районному рівні Державної податкової служби України, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2 (а.с.8).

Однак, 25 лютого 2013 року відповідачем на адресу позивача надіслано лист - рішення за №1463/10/15-2 від 25.02.2013 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року №9008573687 від 20.02.2013 у зв'язку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, визначеним у положеннях статей 46 та 48 Податкового кодексу України, що виявилось у не відображенні результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року.

У зв'язку з цим, відповідачем запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Позивач вважає дії податкового органу щодо невизнання податкової декларації такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив дане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.8 - 49.14 статті 49 Податкового України.

Так, відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, в разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, податковий орган зобов'язаний прийняти від платника податків податкову декларацію, якщо вона за формальними ознаками містить усі обов'язкові реквізити, зазначені у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, при цьому, перевірка показників декларації у зв'язку з прийняттям звітності не допускається.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді, загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, передбачені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція № 233).

Відповідно до положень пункту 7.5 Інструкції № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних Державної податкової служби є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу Державної податкової служби, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі Державної податкової служби.

У силу положень пункту 7.6 Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу Державної податкової служби, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі Державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року та її прийняття на районному рівні Державної податкової служби України 20.02.2013 о 19:54:29.

При цьому, у даній квитанції не зазначено, як це передбачено пунктом 7.6 Інструкції №233, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2013 року не прийнята податковим органом.

Отже, отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Як вже було зазначено судом, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

У разі, якщо податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України така декларація вважається неподаною, про що податковим органом платнику податків надсилається письмова відмова у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (пункт 48.5 статті 48 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, декларація з податку на додану вартість за січень 2013 року подана позивачем з дотриманням приписів пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, оскільки містить усі необхідні відомості та реквізити.

Крім цього, відповідно до пояснень відповідача, всі наявні обов'язкові реквізити, які передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, є достовірними.

А відтак суд вважає, що відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації та не визнанні її як податкової звітності з тих підстав, що позивачем не відображено результатів документальної позапланової виїзної перевірки суперечить приписам пунктів 49.8 та 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган перейшов до аналізу і оцінки змісту податкової декларації.

Суд звертає увагу також на те, що деталізований перелік причин для надання статусу податковій декларації «не визнано як податкову звітність» наведений у Довіднику причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією, який є додатком № 6 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом від 14.06.2012 № 516.

Однак, даний вичерпний перелік не містить у описі причин для відмови у визнанні податкових декларацій як податкової звітності такої підстави як не відображення результатів документальної позапланової виїзної перевірки.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв, окрім іншого, всупереч методичним рекомендаціям, які надані Державною податковою службою України.

Крім цього, відповідачем не наведено жодних порушень позивачем приписів статті 48 Податкового кодексу України при оформленні та заповненні позивачем всіх обов'язкових реквізитів декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

Разом з цим, саме у разі наявності порушення положень зазначеної статті Податкового кодексу України податкова звітність не вважається податковою декларацією (пункт 48.7 статті 48 Податкового кодексу України).

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення, яке оформлене листом, він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у тому числі і з урахування Методичних рекомендацій Державної податкової служби України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, у зв'язку з чим, його вимоги такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №1463/10/15-2 від 25 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 квітня 2013 р.