Ухвала суду № 30583360, 27.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17424/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САССК» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «САССК» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування рішення від 13.07.2009 року №0009092305/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 893 126,84 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 року позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.07.2009 року № 0009092305/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 090 650,78 грн.. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року зазначене вище судове рішення в частині задоволення позову скасовано та постановлено нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року - скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 13.07.2009 року № 0009092305/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн. - скасовано із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 року - залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2013 року скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.07.2009 року № 0009092305/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн..

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ТВА-ГРУПП» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а тому скасував спірне рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн.. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2009 року № 1034/23-09/30180471.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.8, 5.4 Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), а саме перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 5 446 563,42 грн.

Наведені обставини послужили підставою для прийняття спірного рішення.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 26.11.2012 року підтримав позицію Окружного адміністративного суду м. Києва в частині скасування рішення відповідача щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 090 650,78 грн., з підстав пропущення відповідачем річного строку застосування штрафних санкцій, встановленого ст. 250 ГК України. При цьому касаційною інстанцією було вказано на передчасність та помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення в частині застосування санкцій у розмірі 802 467,06 грн.. Зокрема, зауважено на не дослідженні та не наданні правової оцінки питанню того, з якої суми коштів виходив відповідач при розрахунку ліміту залишку готівки в касі, чи були при цьому враховані режим і специфіка роботи позивача, обсяг касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками.

Відповідно до п. 5.4 Положення № 637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом «в» п. 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства (п. 5.2 Положення № 637).

Згідно розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача (за спірний період), підписаного 01.07.2008 року керівником підприємства та головним бухгалтером, середньоденні надходження готівки до каси становлять 70 749,95 грн., строки здавання готівкової виручки - середа, п'ятниця. У відповідності до наказу ТОВ «САССК» від 01.07.2008 року № 01/07/08 «Про встановлення ліміту каси» ліміт каси встановлено в розмірі 270 000,00 грн. на добу. Відповідно до договору від 01.01.2007 року № 67-1-1/188, укладеного між позивачем та «Райффайзен Банк Аваль», про інкасацію готівкової виручки та додатку № 1 до договору, інкасація готівкових коштів позивача здійснюється двічі на тиждень - вівторок та п'ятниця з 12:00 до 12:10.

Отже, ліміт каси з урахуванням середньоденного надходження готівки до каси мав бути встановлений на рівні 70 749,95 грн.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що вимоги законодавства щодо ліміту каси стосуються лише позаробочого часу підприємств.

За п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. З аналізу даної правової норми слідує, що обов'язковою умовою застосування п.2.8 Положення № 637 є наявність позаробочого часу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «САССК» є чотирьохзірковим готелем, який працює в цілодобовому режимі та забезпечує цілодобове оформлення споживачів, які прибувають та вибувають з готелю. Такий режим роботи позивача вимагається пп.1.7, 4.6 Правил користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року № 19. В матеріалах справи наявні копії посадових інструкцій, режиму роботи ресторанного комплексу, 2-звітів до касових апаратів, що підтверджують цілодобовий графік роботи відповідних працівників позивача та прийняття позивачем від своїх клієнтів готівкових коштів протягом всієї доби.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що у позивача відсутній позаробочий час, а відтак він не порушував п. 2.8 Положення № 637, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Указу Президента за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 року (2а-236/10/2670) підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2012 року (№ К-39190/10) у справі між тими ж сторонами.

Принцип обов'язковості судових рішень закріплений у ст. 124 Конституції України та ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрало законної сили, в одній справі не можуть оспорюватися в іншій справі за участю тих самих сторін.

З наданого позивачу індивідуального роз'яснення Національного банку України від 09.02.2010 року № 11-113/617-2028 вбачається, що вимоги п. 2.8 Положення № 637 щодо дотримання ліміту залишків готівки в касі стосуються саме позаробочого часу.

Судова колегія також погоджується з доводами суду першої інстанції, що правопорушення, за вчинення яких передбачено відповідальність згідно з Указом Президента України, належать до адміністративних правопорушень.

В свою чергу, зазначені в спірному рішенні штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями і їх застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Оскільки Указ Президента України не є законом, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі Указу Президента України є таким, що не відповідає правильному застосуванню норм права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 року у справі № К-15366/10, від 26.04.2012 року у справі № К-22711/10, від 18.10.2012 року у справі № К-15301/10.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 802 467,06 грн..

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.