Ухвала суду № 30579862, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року м. Київ К/9991/53361/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 р.

у справі № 2а-4106/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 р. №0000944010 та №0000934010.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт №728/40-10/31076956 від 06.09.2011 р. та встановлено порушення позивачем вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 72 792 грн.; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 120 080 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 30.09.2011 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0000944010 та № 0000934010, згідно з якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств, на суму 151 416 грн., в тому числі 121 133 грн. за основним платежем та 30 283 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120 080 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 946 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує виключно тим, що правочини ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», укладені з ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут», містять ознаки фіктивності.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1 статті 7 Закону «Про ПДВ» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з ПП «Агромерк») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності укладав з ПП «Агромерк» договори №7/11 від 12 січня 2011 р., №8/11 від 02 лютого 2011 р., №11/11 від 09 лютого 2011 р. на підрядні роботи (підготовчі роботи при капітальному ремонті газоочистки першого ступеню ТВП №2, ремонт обладнання на участку грануляції шлака, ремонт обладнання КПП 16-36); з ТОВ «Струмтех-2008» мав відносини щодо поставки товару (провід, кабель, наконечник) протягом липня 2009 р. - квітня 2010 р.; з ТОВ «Єврозв'язок» укладав договір №442/08 від 22 квітня 2008 р. на поставку системи відео спостереження; з ТОВ «Мост-Інвест» - договір №02/04 від 04 лютого 2010 р. щодо поставки магнітної сепарації фракції 10-60; з ТОВ «Триоліт» - щодо поставки поковки на підставі договору 212/06 від 16 березня 2006 р. та накладної від 15 вересня 2010 р.; з ТОВ «Промзбут» - щодо поставки руди залізної кускової на підставі №825/06-р від 29 грудня 2006 та накладних від 11 грудня 2010 року та 20 грудня 2010 р.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договору, видаткових накладних, залізничних накладних, податкових накладних, локальних кошторисів, актів приймання виконаних робіт, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних правочинів, укладених платником податку з контрагентами, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 152180 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є виробництв інших кольорових металів (24.45), добування руд інших кольорових металів (07.29), відновлення відсортованих відходів (38.32), оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72). Таким чином, угоди що були укладені позивачем з ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут» направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначених правочинів як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Тому доводи відповідача щодо фіктивності господарських угод між позивачем та ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбут» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 р. №0000944010 та №0000934010, вимоги щодо скасування зазначених податкових-повідомлень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 р. у справі № 2а-4106/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська