Ухвала суду № 30578972, 08.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1011/1258/12 Головуючий у І інстанції Селюков О.Г. Провадження № 22-ц/780/1960/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 26 08.04.2013

УХВАЛА

іменем України

04 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року в сумі 3666429грн.36коп.

Одночасно з позовом позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать відповідачам по справі та знаходяться на відповідних рахунках в Банках.

Вимоги обґрунтовував тим, що на момент подачі вказаної заяви у відповідачів перед заявником рахується заборгованість перед банком в розмірі 3666429грн.36коп. і в нього є підстави вважати, що відповідачі можуть відчужити належне їм майно на користь третіх осіб, що ускладнить або унеможливить виконання судового рішення в майбутньому.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно (крім предметів, що швидко псуються), а також грошові кошти, що знаходяться на рахунках в Банках (крім заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов'язковому страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, вихідної допомоги, допомоги по безробіттю), які належать відповідачам по справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст.303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, які належать відповідачам, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,3ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.3ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до пункту 6 вказаної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, який одночасно є заявником, звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 3666429грн.36коп., який він обґрунтовував відповідним розрахунком заборгованості.

З огляду на викладене суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, враховуючи характер спірних правовідносин та ціну позову, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

При цьому, твердження апелянта про необґрунтованість позовних вимог, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони є недоведеним. З огляду на викладене, є необґрунтованими і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не забезпечив їй гарантованої можливості захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову у випадку, якщо існує ризик спричинення збитків, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими, шляхом покладення на позивача обов'язку внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову.

Інші твердження апелянта не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.312 ЦПК України для скасування ухвали суду першої інстанції а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: