Рішення № 30578225, 04.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р.Справа № 922/727/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ПП "Агрофірма "Довжанська", с. Довжанське до ТОВ "Укрпінотерм", м. Харків про стягнення 431 516,05грн. за участю представників сторін:

позивача - Полякова О.М., дов. б/н від 08.02.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 378 800грн., 3% річних в розмірі 7 071,88грн., пеню в розмірі 36 537,40грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 106,77грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

12.03.13р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву, якою зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 378 800грн., 3% річних в розмірі 7 071,88грн., пеню в розмірі 34 416,48грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 863,92грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

19.03.13р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу, яка була перерахована в якості попередньої оплати товару в розмірі 378 800грн., 3% річних в розмірі 9 125,85грн., пеню в розмірі 44 412,48грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11 515,52грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору збільшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні 25.03.13р., в порядку ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 04.04.13р. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача після перерви в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 25.03.13р.

У відзиві на позов та в судовому засіданні 25.03.13р. відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме: повністю визнає борг у розмірі 378 800,00грн., проти нарахування 3% річних, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами заперечує, вважає позовні вимоги в цій частині незаконними та необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.09.12р. між Приватним підприємством "Агрофірма "Довжанська" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (відповідач у справі) було укладено договір поставки № 11/09-Л (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар у кількості та на умовах визначених даним договором, а позивач прийняти та оплатити його вартість.

У п. 3.1 договору сторони погодили поставку товару окремими партіями, за ціною та місцем поставки, узгодженими ними у додатках до договору.

Підписавши додаток № 3 від 26.09.12р. та додаток № 4 від 03.10.12р. (а.с. 13-14) до договору сторони погодили специфікації на кожну партію товару, що підлягає поставці за договором, його кількість, вартість, умови та строки поставки та оплати. Загальна вартість поставки, погоджена сторонами, складає 714 000,00грн.

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони, підписавши специфікації, погодили умови оплати товару наступним чином:

- за умовами специфікації № 3 від 26.09.12р. (п.3 специфікації) позивач зобов'язався здійснити передоплату за 60 тон товару в розмірі 178 800,00грн. протягом одного банківського дня з моменту її підписання;

- за умовами специфікації № 4 від 03.10.12р. (п.3 специфікації) попередня оплата в розмірі 200 000,00грн. здійснюється позивачем шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок відповідача протягом одного банківського дня з моменту підписання специфікації.

Залишок суми перераховується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача по факту поставки кожної неоплаченої партії товару протягом одного банківського дня з моменту поставки товару.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 378 800,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1445 від 26.09.12р. на суму 178 800,00грн., № 368 від 03.10.12р. на суму 100 000,00грн. та № 1471 від 03.10.12р. на суму 100 000,00грн. (а.с.17-19).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач зобов'язався поставити товар в строк до 10.10.12р. включно, за специфікацією № 3, та в строк до 17.10.12р. включно, за специфікацією № 4.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З цією нормою кореспондуються і приписи ст.193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару не виконав, товар позивачу не поставив.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, скориставшись своїм правом вимагати повернення передплати, направив на адресу відповідача претензію № 178 з вимогою повернути грошові кошти, проте відповідач грошові кошти не повернув.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Наявність заборгованості відповідача на суму попередньої оплати у розмірі 378 800,00грн. підтверджується доказами, наявними у справі, та визнається відповідачем.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 378 800,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першої статті 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочки, яка складає 44 412,48грн.

Відповідач заперечує проти нарахування пені частково, посилаючись на її невірний розрахунок.

Судом перевірено розрахунок пені, він повністю відповідає умовам договору та закону, є вірним, тому суд не приймає заперечення відповідача та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами розмірі 11 515,52грн.

Право на нарахування процентів на суму попередньої оплати за договором купівлі - продажу передбачено ч.3 ст.693 ЦК України, де зазначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України встановлений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 536 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторони у договорі не передбачили процент за користування чужими грошовими коштами, позивач під час здійснення розрахунку правомірно визначив розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, що відповідає ч.6 ст.231 ГК України, якою встановлено розмір таких процентів на рівні облікової ставки НБУ за весь час користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати за договором, розмір цих процентів, відповідно до наданого розрахунку, позивачем вірно зазначено на рівні облікової ставки НБУ, та період їх нарахування відповідає закону, а саме - з моменту, коли товар за договором мав бути переданий.

Тому суд не приймає заперечення відповідача, стосовно відсутності у позивача права на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідач помилково вважає, що таке право належить лише продавцю, а не покупцю за договором купівлі - продажу.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач, в обґрунтування даної позовної вимоги, помилково посилається на норми права, що не регулюють дані правовідносини. Однак, суд вважає що це не є підставою для відмови, оскільки судом встановлено таке право позивача на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати за договором.

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (абз. 6 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11 515,52грн., на підставі чого дана вимога підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 829,51грн., з наступних підстав.

Частиною 2 статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Суд звертає увагу, що положення статті 625 ЦК України регулюють саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних, судом встановлено, що позивач під час здійснення розрахунку невірно визначив період, з якого у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання щодо повернення коштів (грошове зобов'язання), а також суму з якої розраховуються 3% річних. Так, позивач помилково розраховує 3% річних з моменту прострочки поставки та нараховує їх на повну вартість товару, який повинен був бути поставлений, в той час як правомірним є нарахування процентів саме на розмір попередньої оплати, яку відповідач повинен був повернути на користь позивача, та право на таке нарахування у позивача виникає саме з моменту пред'явлення такої вимоги про повернення передплати, оскільки саме з цього моменту зобов'язання відповідача перед позивачем стало грошовим.

Як встановлено судом, позивач 06.11.12р. на адресу відповідача звернувся з вимогою про повернення грошових коштів, отриманих останнім в якості попередньої оплати за товар. Зазначена претензія була отримана відповідачем 16.11.12р., що підтверджується копією електронного пошуку поштових відправлень (а.с.71). Таким чином, з наступної за нею дати у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення коштів в розмірі 378 800,00грн.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 3 829,51грн. за період з 17.11.12р. по 19.03.13р.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, за приписами якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 526, 530, 610, 611, 624, 625, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", код ЄДРПОУ 34862614 (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв.12, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Довжанська", код ЄДРПОУ 30921398 (94865, Луганська область, м. Свердловськ, с. Довжанське, вул.Нова, 7, відомості про рахунки відсутні) - 378 800,00грн. попередньої оплати, 3 829,51грн. 3% річних, 44 412,48грн. пені, 11 515,52грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 8 771,15грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 09.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.