Постанова № 30578170, 09.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5024/1291/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 192 від 14.03.2013р.)

При секретарі судового засідання: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І., довіреність № 14-65 від 22.03.2013р.;

від відповідача - Попель І.О., довіреність № 3417-15 від 14.11.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2012 р.

по справі №5024/1291/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

про стягнення 4 789 031, 94 коп.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" заборгованості у вигляді інфляційних втрат, річних та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. № 14/2578/11, а саме: 213 255,93 грн. втрат від інфляційних процесів, 331 860,73 грн. - 3% річних, 1 681 170,68 грн., пені, 2 562 744,60 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача обов'язків по своєчасним розрахункам за поставлений природний газ на підставі договору укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2012р. (суддя Грицай О.С.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 213 255,93 грн. втрат від інфляційних процесів, 1 500 000,00 грн. пені, 331 157,08 грн. - 3% річних, 2 562 744,60 грн. штрафу та 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване тим, що відповідач неналежно виконав умови договору купівлі-продажу природного газу укладеного між сторонами в частині сплати отриманого товару.

В частині зменшення розміру пені, рішення мотивоване приписами ст.232 ГК України, а саме порушенням 6 місячного строку її нарахування.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального просить скасувати рішення в частині, якою частково відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ „НАК "Нафтогаз України" 181 170,68 грн. пені. В іншій частині рішення залишити без змін. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона наполягає на тому, що:

- суд першої інстанції дослідив ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України;

- в оскаржуваному рішенні не вмотивовано та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин для зменшення розміру пені;

- зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та приводить до негативних наслідків.

Апелянт звертає увагу на те, що Вищий господарський суд України, щонайменше в 17 постановах дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникнення боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки.

У відзиві на скаргу відповідач просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", (надалі „Продавець") та Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (надалі „Покупець") був укладений договір №14/2578/11 купівлі-продажу природного газу (а.с. 8-13), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІY кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 52844,719 тис. м3.

Положеннями п.3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2012р. по справі №5024/60/2012 стягнуто з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ „НАК "Нафтогаз України" 35 344 122,15 грн. основного боргу за даним договором .

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до розрахунку 3% річних та інфляційних МКП "Херсонтеплоенерго" за договором від 30.09.2011р. станом на 30.05.2012р. відповідачу нараховані 3% річних у сумі 331 860,73 грн. за період з 14.11.2011р. по 30.05.2012р. Крім того нараховані 213 255,93 грн. інфляційних витрат за період з листопада 2011р. по березень 2012р. (а.с. 72-73)

Зазначені суми перевірені судом першої інстанції (а.с.147-147об.) та з посилкою на ст. 626 Цивільного кодексу України зроблено обґрунтованого висновку про стягнення зазначених сум.

Відповідно до умов договору (п.7.2) у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено вимогу про стягнення пені та штрафних санкцій (а.с.24-25).

У зв'язку з таким, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення штрафу у вигляді 7% від суми простроченого платежу в розмірі 2 562 744,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано 1 681 170,68 грн. пені, зазначена сума, на думку позивача, на підставі умов договору підлягає стягненню, однак місцевий господарський суд зменшив її розмір та стягнув з відповідача пеню у сумі 1 500 000,00 грн.

Зазначена обставина оскаржується позивачем в апеляційному порядку.

Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги виходячи з такого.

Обґрунтовуючи підстави для зменшення сум стягнення суд першої інстанції послався не на виключні обставини, а на вимоги ст. 232 ч.6 Господарського кодексу України - порушення з боку позивача умов її нарахування за період з 14.11.2011 р. по 30.05.2012 р.

Відповідно до пункту 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З висновку суду вбачається, що період нарахування пені складає більше ніж шість місяців.

Але судова колегія не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки нарахування пені здійснено в межах 6 місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто поетапно за різні періоди. Крім того, судом не наведено власного розрахунку пені, який би спростовував нарахування позивачем, з яким погодився і відповідач. (а.с.129-131).

Між тим, апеляційна інстанція дійшла висновку, що у даному випадку існують підстави для зменшення пені, які визначені приписами статті 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому підстав для скасування рішення у цієї частині судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги відносно незбалансованості інтересів сторін спростовуються тим, що судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення сум штрафних санкцій та стягнуто значно більшу суму штрафу ніж сама сума пені. Крім того, питання заборгованості відповідача за отриманий газ вирішуються на державному рівні шляхом наданням субвенції з державного бюджету та внесенням змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік". Більш того, предметом позову є стягнення сум річних, інфляційних та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке відбулось внаслідок несвоєчасного перерахування йому субвенцій з державного бюджету.

За таких обставин, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2012 р. по справі №5024/1291/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 11.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк