Рішення № 30578080, 04.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2013 р.Справа № 921/62/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства "Бережанська станція технічного обслуговування акціонерного товариства "Тернопільавто", вул. Тернопільська, 72, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область

до Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область

про визнання незаконним розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації №52 від 02.02.2007р. та його скасування.

За участю представників сторін:

позивача: Бондаренко М.В., довіреність № 7 від 12.02.13 р.

відповідача: завідувач юридичного сектору Скавінська Г.І., доручення № 01-410/01-14 від 13.03.13 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Дочірнє підприємство "Бережанська станція технічного обслуговування акціонерного товариства "Тернопільавто", вул. Тернопільська, 72, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область про визнання незаконним розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації №52 від 02.02.2007р. та його скасування.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2013р., представник позивача подав копію опису вкладення у цінний лист.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та зазначив, що земельний податок дійсно сплачувався з площі 0,975 га., яка є меншою, ніж та, що надана позивачу на праві постійного користування у розмірі 1,04 га. згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР№ 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 від 14.09.1995р.

Представник відповідача в судових засіданнях та в поданому 14.03.2013р. відзиві на позов від 13.03.2013р. проти позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на те, що розпорядження голови райдержадміністрації було прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. На адресу голови Бережанської РДА директором Бережанської станції технічного обслуговування ОСОБА_1 надіслано лист №2 від 10.01.2007р., у якому він просить припинити право користування земельною ділянкою площею 0,065 га., яка вилучалась для будівництва магазину. З урахуванням зазначеного вище листа, 02.02.2007р. головою Бережанської РДА було видане розпорядження №52 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Також відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що директор Бережанської СТО не мав необхідних повноважень на припинення права користування земельною ділянкою не відповідає дійсності, оскільки у Статуті підприємства відсутні обмеження щодо розпорядження майном власника, крім обмеження права укладати договори на суму, що не перевищує 10% статутного фонду підприємства.

28.03.2013р. відповідачем до матеріалів справи долучено довідку Бережанської МДПІ від 26.03.2013р. за № 953/10/15-005, з якої вбачається, що позивачем у період з 2009 року по 2013 рік сплачувався земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,975 га.

Відповідач участь уповноваженого представника в судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2013р., не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис, вчинений повноважним представником відповідача на повідомленні сторін про оголошення перерви від 28.03.2013р.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання сторін

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- рішенням Бережанської міської ради народних депутатів №16 від 12.01.1994р. Бережанській станції технічного обслуговування автомобілів АТ "Тернопільавто" передана в постійне користування земельна ділянка площею 1,04 га. по вул. Тернопільській, 72, м. Бережани для розміщення виробничих будівель;

- на підставі вказаного рішення позивачу Бережанською міською радою видано Державний акт на право постійного користування земельна ділянка площею 1,04 га. по вул. Тернопільській, 72, м. Бережани для розміщення виробничих будівель, про що вчинено відповідний запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землю за №22 від 14.09.1995р.;

- 10.01.2007р. на ім'я голови Бережанської районної державної адміністрації Зінчука В.Е. директором Бережанської станції технічного обслуговування ОСОБА_1 надіслано лист за № 2, у якій він просить припинити правокористування земельною ділянкою площею 0,065 га., яка вилучається для будівництва магазину;

- з огляду на поданий Бережанською СТО лист №2 від 10.01.2007р., головою Бережанської районної державної адміністрації видано розпорядження за №52 від 02.02.2007р. "Про припинення права користування земельною ділянкою" , згідно з п. 1 якого припинено право постійного користування Бережанської станції технічного обслуговування автомобілів земельною ділянкою площею 0,065 га. по вул. Тернопільській, 72 та переведено її до земель запасу Бережанської міської ради.

Заявляючи позов про визнання недійсним розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації за №52 від 02.02.2007р. "Про припинення права користування земельною ділянкою" та його скасування, позивач, як на підставу заявлених ним вимог, посилається на те, що:

- про відчуження спірної земельної ділянки йому стало відомо лише 12.11.2012р. при проведенні інвентаризації та кадастрової зйомки земельної ділянки, оскільки виявилось, що фактична площа використовуваної земельної ділянки складає 1,16 га, а не 1,04га. як зазначено в Державному акті на право постійного користування;

- внаслідок виявлених розбіжностей, 12.02.201р. позивач звернувся в Управління Держкомзему у Бережанському районі з метою уточнення розміру належної йому на праві постійного користування земельній ділянці;

- у відповідь на запит позивача Управління Дежкомзему у Бережанському районі листом №1-18/1379 від 12.10.2012р. повідомило про те, що станом на 12.10.2012р. згідно статистичної звітності - форми 6-ЗЕМ земельна ділянка площею 0,065га., на яку було припинено право постійного користування Бережанської СТО згідно розпорядження голови Бережанської РДА від 02.02.2007р., №52 перебуває у землях запасу Бережанської міської ради.

- позивач вважає, що оспорюване ним Розпорядження №52 від 02.02.2007р. порушує його право добросовісного землекористувача, оскільки вилучення земельної ділянки площею 0,065 га. було здійснене з порушенням чинного законодавства, а саме:

- у відповідності до ст. ст. 141-142 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його завою до відповідного органу чи до власника земельної ділянки;

- при прийнятті оспорюваного розпорядження, Бережанська РДА керувалась листом директора Бережанської СТО ОСОБА_1 №2 від 10.01.2007р. про припинення права користування земельною ділянкою площею 0.065 га., яка вилучається для будівництва магазину;

- однак, зазначає позивач, директор Бережанської СТО ОСОБА_1, у відповідності до Статуту Бережанської СТО АТ "Тернопільавто", зареєстрованого 27.03.2001р. Бережанською РДА за №151-231, який діяв на момент видачі розпорядження №52 від 02.02.2007р., не був наділений такими повноваженнями. Зокрема, п. 3.2 Статуту передбачено, що : "Директор підприємства керує усією діяльністю та організує роботу підприємства шляхом реалізації у межах своєї компетенції таких повноважень: … - укладати договори на суму , що не перевищує 10 % Статутного фонду підприємства…". Згідно п. 2.1 Статуту, Статутний фонд підприємства на 01.01.2001р. складав 93,3 тис. грн. і протягом 2001-2007р.р. не змінювався. Оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки Бережанської СТО, площею 1,04га. на 2007р. становила 725400 грн. , а вартість її частини площею 0,065 га. становила 45337,5 грн., тобто вартість відчуженої земельної ділянки значно перевищувала 10% Статутного фонду, отже директор Бережанської СТО ОСОБА_1 не мав повноважень на безоплатну відмову від землекористування та діяв виключно як фізична особа, а не представник підприємства, яке очолював.

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування заявлених ними вимог та заперечень, оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити, приймаючи до уваги таке: - згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586 - XIV від 09.04.1999р. ( з наступними змінами і доповненнями) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пункт 2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлює, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин встановлені також ст. 17 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 за № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочинів недійсними, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових і службових осіб.

При цьому суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст. 21 ЦК України, ст. 50 Закону України " Про місцеві державні адміністрації ").

Наданими суду доказами позивачем не доведено невідповідність прийнятого головою Бережанської районної державної адміністрації розпорядження за №52 від 02.02.2007р. "Про припинення права користування земельною ділянкою" нормам чинного законодавства, його ж посилання на те, що лист директора Бережанського СТО ОСОБА_1 про припинення користування земельною ділянкою площею 0,065га. не є добровільною відмовою землекористувача, через відсутність у директора таких повноважень спростовується слідуючим:

- відповідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання;

- згідно пункту 1 9.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення cпopiв, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами і доповненнями), наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди прийняттям її до виконання, здійснення платежу другій стороні i та iн.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає;

- згідно п.1.2 Статуту, зареєстрованого 27.03.2001р. Бережанською РДА за №151-231, Бережанська СТО є дочірнім підприємством АТ "Тернопільавто";

- у відповідності до п. 2.3 Статуту директор підприємства без доручення здійснює дії від імені підприємства в межах прав, передбачених Статутом і внутрішніми документами підприємства:

- укладати договори на суму, що не перевищує 10 % Статутного фонду підприємства, а за дорученням товариства - на суму, що перевищує 10 % Статутного фонду підприємства;

- проте, таке обмеження щодо укладення договорів з прив'язкою до Статутного фонду підприємства може стосуватися лише майна, що внесено засновником до Статутного фонду, а право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути внесено до Статутного фонду;

- згідно довідки Бережанської МРДПІ №953/10/15-005 від 26.003.2013р., Бережанським СТО у період з 2009р. по 2013 р. проводилась оплата земельної ділянки розміром 0,975 га., а не 1,04 га., наданої позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР№ 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 від 14.09.1995р., тобто ним вчинялись дії, які свідчать про схвалення такої відмови від частини земельної ділянки як правочину.

- АТ "Тернопільавто" згідно з вимогами положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

- Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. (із наступними змінами і доповненнями);

- Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р. (із наступними змінами та доповненнями),

- Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р. (із наступними змінами та доповненнями),

- Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р. (із наступними змінами та доповненнями),

як підприємство, яке має дочірнє підприємство - Бережанську станцію технічного обслуговування - проводило щорічні інвентаризації та складало консолідовану фінансову звітність, що підтверджує його поінформованість про рух грошових коштів, майна та іншу діяльність дочірнього підприємства та свідчить про наявність відповідних повноважень у особи, що своїми діями схвалила спірний правочин відповідно до ст. 241 ЦК України.

З огляду на зазначені обставини, суд прийшов до висновку, що відмова від частини земельної ділянки, здійснена Дочірнім підприємством "Бережанська станція технічного обслуговування акціонерного товариства "Тернопільавто" згідно листа №2 від 10.01.2007р. як правочин схвалена ним відповідно до ст. 241 ГПК України, отже підстави для задоволення позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації №52 від 02.02.2007р. відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 11.04.2013р.

Суддя Н.М. Бурда