Рішення № 30578072, 09.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5017/3537/2012

За позовом: Заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

Відповідач: Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Державне підприємство "Гвардійське"

Про визнання незаконним та скасування рішення, та зобов'язання повернути земельну ділянку

Головуючий суддя Рога Н.В.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Смелянець Г.Є.

Представники:

Від прокуратури: Бивалін П.А. - згідно посвідчення,

Набекало М.М. - довіреність від 20.08.2012р. №85,

Чалий М.Г. - згідно посвідчення,

Габрієлян Р.Р. - довіреність №1489 від 02.04.2013р.

Від позивача: Дідух С.П. - довіреність №220/957/д від 11.12.2012р.,

Добров Ю.І. - довіреність №220/1068/д від 27.12.2012р.

Від відповідача: Горшкова І.В. - довіреність від 02.11.2012р.

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства (далі - ДП) "Гвардійське", про визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської селищної ради від 18.03.2005р. №358-ІУ про прийом до земель запасу земельної ділянки площею 94,65 га, що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області, а також про зобов'язання Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 94,65 га, що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області.

В ході розгляду справи заступник прокурора неодноразово уточнював позовні вимоги. Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 19.03.2013р., заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради від 18.03.2005р. №358-ІУ про прийом до земель запасу земельної ділянки площею 94,65 га,вартістю 241 565 730 грн., що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області, а також зобов'язати Чорноморську селищну раду Комінтернівського району Одеської області повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 94,65 га, що розташована у Комінтернівському районі Одеської області.

09 квітня 2013р. заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надав до суду додаткові пояснення на позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської селищної ради, згідно прохальної частини яких просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради від 18.03.2005р. №358-ІУ у частині прийому до земель запасу Чорноморської селищної ради земельної ділянки площею 94,65 га, нормативна грошова оцінка якої становить 241 565 730 грн. та зобов'язати Чорноморську селищну раду повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 94,65 га, за виключенням земельних ділянок під переданими до комунальної власності об'єктами нерухомого майна площею 1,3795 га. Але, зазначені уточнення позовних вимог до уваги судом не приймаються, так як у даному випадку заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не здійснив оформлення позовних вимог належним (встановленим законодавством) чином. Додаткові ж пояснення до позовної заяви не можна вважати заявою про уточнення позовних вимог.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги, викладені заступником Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 19.03.2013р.

Позивач - Міністерство оборони України позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.12.2012р. визначено процесуальний статус третьої особи у справі - ДП "Гвардійське" як третя особа на стороні відповідача, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Зазначена третя особа про місце та дату судових засідань була повідомлена належним чином, але, представник третьої особи в судові засідання не з'являвся. Згідно клопотання , що надійшло до суду 24.01.2013р., третя особа просила розглядати справу за відсутністю її представника.

17.01.2013р. до суду надійшло клопотання відповідача у справі - Чорноморської селищної ради щодо припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі , у тому числі, спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів. Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень , дій чи бездіяльності.

При цьому, відповідач вважає, що вирішуючи питання щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Представники прокуратури та позивача у справі проти задоволення клопотання заперечують, посилаючись на те, що даний спір не є публічно-правовим, та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення сторін у справі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, адже, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спору, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями) питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі ст.. 1 ГПК України.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст.. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Зокрема, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 19.02.2013р. справу передано на колегіальний розгляд у складі колегії суддів: Рога Н.В. (головуючий суддя), Демешин О.А., Смелянець Г.Є. Ухвалою суду від 19.02.2013р. справу прийнято до колегіального розгляду.

09 квітня 2013р. відповідач надав до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сільського господарства Міністерства оборони України. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що відповідно до статуту Військовий радгосп "Гвардійський" підпорядкований зазначеному Управлінню, у зв'язку з чим рішення у даній справі вплине на права та обов'язки Управління.

Представники прокуратури та Міністерства оборони України проти задоволення цього клопотання відповідача заперечують, посилаючись на його безпідставність та вважають, що задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи.

Розглянув зазначене клопотання відповідача, заслухав думку інших учасників процесу, колегія суддів доходить до висновку про відмову у його задоволенні, адже, відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучаються до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або за ініціативою суду до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Відповідач же, в обґрунтування свого клопотання не довів, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки Управління сільського господарства Міністерства оборони України щодо сторін у справі. Крім того, сам відповідач надав до матеріалів справи розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. №883-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів, які передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства", згідно якого ДП "Гвардійське" входить до переліку підприємств, що передаються до сфери управління зазначеного Міністерства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд встановив:

18 березня 2005р. Чорноморською селищною радою було прийнято рішення №358-ІУ "Про прийом до земель запасу земельних ділянок площею 16,4 га та площею 94,65 га", яким вирішено прийняти до земель запасу Чорноморської селищної ради земельні ділянки площею 16,4 га та площею 94,65 га на підставі добровільних відмов від цих земельних ділянок землекористувачем.

В преамбулі зазначеного рішення зазначено, що воно прийнято на підставі листа директора Департаменту (лист від 30.08.2004р. за №227/2664) про погодження на передачу земельної ділянки площею 16,4 га із земель оборони колишнього військового містечка № 3, що розташована в смт. Чорноморському, та письмової відмови землекористувача - Військового радгоспу "Гвардійський" від земельної ділянки площею 94,65 га , розташованої в с. Гвардійське, на якій розташована житлова забудова та об'єкти соціальної інфраструктури , які передані на баланс Чорноморської селищної ради , а також на підставі ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України вважає, що зазначене рішення Чорноморської селищної ради прийнято з порушенням законодавства України та порушує інтереси держави, у зв'язку з чим є незаконним та має бути скасовано, а земельну ділянку площею 94,65 га має бути повернуто Міністерству оборони України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збройні Сили України", ст.ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 406/201 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади , який, зокрема, здійснює управління майном, що перебуває на праві господарського відання підприємств. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом , уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері зазначає, що згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням викладеного заступник прокурора звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері також зазначає, що за приписами ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визначені землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України. Згідно Статуту Військового радгоспу "Гвардійський" ( в редакції 1994р.) радгосп заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і підпорядкований Управлінню сільського господарства Міністерства оборони України. Підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення військових частин, установ і організацій Збройних Сил України. Майно підприємства є державною власністю та закріплено за ним на праві повного господарського відання. Здійснення функцій по управлінню майном підприємства покладено на орган управління майном, який, зокрема здійснює контроль за ефективністю використання закріпленого за підприємством державного майна. Підприємство здійснює володіння , користування землею та природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. На підставі рішення Чорноморської селищної ради від 28.01.1993р. №14-ХХІ Військовому радгоспу "Гвардійський" видано Державний акт серії Б №031728 на право постійного користування земельною ділянкою площею 134,85 га, з метою використання під центральну садибу радгоспу.

У відповідь на лист Чорноморської селищної ради від 26.12.2003р. № ВК-02-12/1149/1, листом, що був отриманий Чорноморською селищною радою 30.12.2003р., директор Військового радгоспу "Гвардійський" добровільно відмовився від земельної ділянки загальною площею 94,65 га, на якій розташовані житлові будівлі, об'єкти соціальної інфраструктури, а також будівлі, споруди та мережі, призначені для їх обслуговування, згідно договору передачі житлового фонду Військового радгоспу "Гвардійський", та залишив за собою 40,2 га земель, що знаходяться під промзоною радгоспу. При цьому, листом від 20.02.2004р. №36 директор радгоспу "Гвардійський" повідомив Чорноморську селищну раду про те, лист від 24.12.2003р. про відмову від земельної ділянки площею 94,65 га не є підставою остаточною.

Наказом Міністра оброни України від 24.07.2008р. № 369 наказано перейменувати Військовий радгосп "Гвардійський" у державне підприємство "Гвардійське", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків військового радгоспу.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вважає таку відмову від земель оборони незаконною, оскільки ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністром оброни рішень про відмову від земель оборони площею 94,65 га та передачу цих земель до комунальної власності не приймалося. Відповідно до облікових даних земель оборони по КЕВ м. Одеси за ДП "Гвардійське" обліковується земельна ділянка площею 134,85 га. Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державною в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону. Відповідно до п. "б" ч.3 ст.84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать землі оборони.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері також зазначає, що передача об'єктів права державної власності - об'єктів житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, які розташовані на земельній ділянці площею 94,65 га, до комунальної власності, було здійснено з порушенням законодавства України, а саме: п. 1 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", адже, акти приймання-передачі об'єктів в комунальну власність були складені без участі представників Міністерства оборони України.

За таких обставин, з урахуванням ст. 21 Земельного кодексу України, відповідно до якої порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради від 18.03.2005р. №358-ІУ про прийом до земель запасу земельної ділянки площею 94,65 га ,вартістю 241 565 730 грн., що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області, а також зобов'язати Чорноморську селищну раду Комінтернівського району Одеської області повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 94,65 га, що розташована у Комінтернівському районі Одеської області.

Позивач - Міністерство оборони України позов заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтримує у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Чорноморською селищною радою прийнято з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим має бути визнано незаконним та скасовано, а земельну ділянку Чорноморська селищна рада має повернути Міністерству оборони України.

Крім того, представник Міністерства зазначив, що землі Чабанського полігону на території Комінтернівського району Одеської області були виділені для потреб Міністерства оборони України згідно рішення Ради Міністрів УРСР від 20.04.1971 р. №289рс. В Подальшому на зазначені землі на Чабанську КЕЧ району був оформлений Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія Б №031728. У 1993р. із зазначених земель рішенням Міністерства оброни України під центральну садибу військового радгоспу була надана земельна ділянка площею 134,85 га і Чорноморською селищною радою на підставі рішення від 28.01.1993р. №14-ХХІ був виданий Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою Військовим радгоспом "Гвардійський". За таких обставин, позивач вважає, що земельна ділянка, якою був наділений Військовий радгосп "Гвардійський", який є підприємством, створеним Міністерством оборони України з метою задоволення потреб Збройних Сил, є землями оборони.

Відповідно до ст..14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що 28.03.2003р. між Військовим радгоспом "Гвардійський" та Чорноморською селищною радою був укладений договір про передачу житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури військового радгоспу "Гвардійський" до комунальної власності, на підставі якого селищна рада прийняла житловий фонд з об'єктами соціальної інфраструктури та об'єктами, призначеними для їх обслуговування. Невід'ємною частиною договору є акт приймання-передачі будівель, споруд та мереж на баланс ЖКГ від 16.06.2003р. та описи об'єктів. На підставі зазначеного договору Чорноморська селищна рада звернулася до директора Військового радгоспу "Гвардійський" з проханням передати земельну ділянку площею 94,65 га, на якій розміщені об'єкти, що були передані у комунальну власність. Листом, що був отриманий Чорноморською селищною радою 30.12.2003р. , директор Військового радгоспу "Гвардійський" добровільно відмовився від земельної ділянки загальною площею 94,65 га, на якій розташовані житлові будівлі, об'єкти соціальної інфраструктури, а також будівлі, споруди та мережі, призначені для їх обслуговування, згідно договору передачі житлового фонду Військового радгоспу "Гвардійський", та залишив за собою 40,2 га земель, що знаходяться під промзоною радгоспу. Лист №36 від 20.02.2004р. до Чорноморської селищної ради не надходив.

14.02.2007р. представниками Управління сільського господарства Міністерства оборони України, Військового радгоспу "Гвардійський" та Чорноморської селищної ради був складений акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні радгоспу "Гвардійський", відповідно до якого було встановлено в натурі межі земельної ділянки загальною площею 40,2016 га, що знаходиться у постійному користуванні Військового радгоспу "Гвардійський" для розміщення центральної садиби радгоспу згідно державного акту на право постійного користування землею від 05.02.1993р. в межах с. Гвардійське Комінтернівського району Одеської області. За таких обставин, відповідач вважає, що і Управління, і Військовий радгосп "Гвардійський" погодили наявність у постійному користуванні радгоспу лише земельної ділянки площею 40,2016 га.

Крім того, відповідач посилається на наявність листа начальника Управління сільського господарства Міністерства оборони України від 20.06.2007р. №198/84, яким повідомляється, що Військовий радгосп "Гвардійський" підпорядкований Управлінню сільського господарства Міністерства оборони України, а земельна ділянка площею 134,85 га передана у постійне користування радгоспу для обслуговування центральної садиби не відноситься до земель оборони, тому вирішення всіх питань , пов'язаних з цією земельною ділянкою відноситься до компетенції військового радгоспу та Чорноморської селищної ради згідно затвердженого статуту Військового радгоспу "Гвардійський" через Управління сільського господарства Міністерства оборони України .

Відповідач зазначає, що позивачами до суду не надано жодного документу, який підтвердив би, що Військовий радгосп "Гвардійський" знаходився у безпосередньому підпорядкуванні Міністерства оборони України, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що оспорюваним рішенням не спричинено шкоди та не порушено права Міністерства оборони України.

Відповідач також зазначає, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються згідно із Законом України "Про використання земель оборони". Згідно зі ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України . Але, у даному випадку виникла ситуація, коли категорією земель згідно статистичних даних є "землі оборони", а цільовим призначенням відповідно до Державного акту визначено - "розміщення центральної садиби радгоспу", що не є тотожнім розміщенню військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. За таких обставин, відповідач вважає, що спірна земельна ділянка ніколи не використовувалася для цілей, визначених Законом України "Про використання земель оборони", у зв'язку з чим Чорноморська селищна рада ніколи не змінювала її цільове призначення.

Крім того, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства України.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що відповідно до прохальної частини позовної заяви оскаржується рішення Чорноморської селищної ради від 18 березня 2005р. №358-ІУ "Про прийом до земель запасу земельних ділянок площею 16,4 га та площею 94,65 га", яке стосується двох земельних ділянок: площею 16,4 га та площею 94,65 га, та просить повернути Міністерству оборони України лише земельну ділянку площею 94,65 га. Згідно ж тексту позовної заяви заступник прокурора обґрунтовує її лише порушенням законодавства у частині прийому до земель комунальної власності земельної ділянки площею 94,65 га.

Відповідач також надав клопотання щодо застосування позовної давності, адже, оспорювань рішення було прийнято 18.03.2005р. та строк позовної давності для його оскарження сплив 18.03.2008р.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

За матеріалами справи, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія Б №031728 від 1983р.Чабанській КЕЧ району (правонаступником якої є КЕВ м. Одеси) було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 4382,6 га для будівництва об'єктів. У 1993р. із зазначених земель рішенням Міністерства оброни України під центральну садибу військового радгоспу була надана земельна ділянка площею 134,85 га і Чорноморською селищною радою на підставі рішення від 28.01.1993р. №14-ХХІ був виданий Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою Військовим радгоспом "Гвардійський". Згідно Статуту Військового радгоспу "Гвардійський" (в редакції 1994р.) радгосп заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і підпорядкований Управлінню сільського господарства Міністерства оборони України. Підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення військових частин, установ і організацій Збройних Сил України. Майно підприємства є державною власністю та закріплено за ним на праві повного господарського відання. Здійснення функцій по управлінню майном підприємства покладено на орган управління майном, який, зокрема здійснює контроль за ефективністю використання закріпленого за підприємством державного майна. Підприємство здійснює володіння, користування землею та природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" (в редакції, що була чинною станом на дату прийняття оспорюваного рішення Чорноморської селищної ради) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

За приписами ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин) Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом..

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За таких обставин, земельна ділянка, якою був наділений Військовий радгосп "Гвардійський", який є підприємством, створеним Міністерством оборони України з метою задоволення потреб Збройних Сил, є землями оборони.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване заступником Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері рішення Чорноморської селищної ради від 18 березня 2005р. №358-ІУ "Про прийом до земель запасу земельних ділянок площею 16,4 га та площею 94,65 га" було прийнято на підставі листа директора Департаменту (лист від 30.08.2004р. за №227/2664) про погодження на передачу земельної ділянки площею 16,4 га із земель оборони колишнього військового містечка №3, що розташована в смт. Чорноморському, та письмової відмови землекористувача - Військового радгоспу «Гвардійський» від земельної ділянки площею 94,65 га, розташованої в с. Гвардійське, на якій розташована житлова забудова та об'єкти соціальної інфраструктури, які передані на баланс Чорноморської селищної ради, а також на підставі ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

За приписами ст. 3 цього Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання (ст. 4 Закону). Згідно довідки КЕВ м. Одеси №943 від 08.04.2013р. за обліковими даними КЕВ м. Одеси станом на 01.01.2013р. за ДП "Гвардійське" рахується земельна ділянка площею 134,85 га.

Відповідно до ст.. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

На виконання ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1919 від 28.12.2000 р., якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військовою майна Збройних Сил. Відповідно до п. 2 зазначеного Положення (в редакції станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) військове майно - державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил. До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, у тому числі військові містечка, будинки, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо;

- відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації);

- реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного Положення, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

До того ж згідно ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 р. землі оборони є землями державної власності та не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Пунктом б). ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності , які не можуть передаватись комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Отже, держава є власником земель оборони за законом. Такої позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012р. по справі №19/63.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності.

Статтями 140, 141 Земельного кодексу України чітко визначені підстави припинення права власності та користування земельною ділянкою. Так, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України).

Поряд з цим статтею 20 Земельного кодексу передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Проте, будь-які рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 94,65 га, що розташована у Комінтернівському районі Одеської області органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймались.

Більш того, згідно п. 44, п. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Як встановлено судом, згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки Чорноморській селищній раді не надавалась, також Міністерство оборони України не зверталось з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою площею 94,65 га, що розташована у Комінтернівському районі Одеської області, яка віднесена до земель оборони.

Згідно ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спору, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями) право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Що стосується заяви відповідача щодо застосування позовної давності, то з цього приводу слід зазначити, що дійсно, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-УІ виключено п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України. Але, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду в межах встановленого п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" строку, у зв'язку з чим не має підстав вважати, що ним пропущено строк позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України є обґрунтованими та правомірними щодо визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18.03.2005р. №358-ІУ "Про прийом до земель запасу земельних ділянок площею 16,4 га та площею 94,65 га" в частині прийняття до земель запасу Чорноморської селищної ради земельної ділянки площею 94,65 га ,вартістю 241 565 730 грн., що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області та зобов'язання Чорноморської селищної ради повернути зазначену земельну ділянку Міністерству оборони України. Стосовно правомірності прийому до земель запасу Чорноморської селищної ради земельної ділянки площею 16,4 га позовні вимоги заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 32 цього ж Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18.03.2005р. №358-ІУ "Про прийом до земель запасу земельних ділянок площею 16,4 га та площею 94,65 га" в частині прийняття до земель запасу Чорноморської селищної ради земельної ділянки площею 94,65 га, вартістю 241 565 730 грн., що знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області.

3. Зобов'язати Чорноморську селищну раду Комінтернівського району Одеської області (Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Чорноморське, буд.19, код ЄДРПОУ 05583176) повернути Міністерству оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) земельну ділянку площею 94,65 га, що розташована у Комінтернівському районі Одеської області.

4. Стягнути з Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (Одеська обл., Комінтернівський р-н., смт. Чорноморське, код ЄДРПОУ 05583176) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у сумі 1 147 грн.

5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 квітня 2013р.

Головуючий суддя Рога Н. В.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Смелянець Г.Є.