Ухвала суду № 30576720, 03.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 876/1335/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. у справі № 2-а/1970/4170/12 за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. у справі № 2-а/1970/4170/12 за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов було задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 134506,20 грн., які слід перерахувати на: по податку на додану вартість в сумі 78254,85 грн., з них: 62285,60 грн. - основний платіж, 15969,25 грн. - штрафні санкції на б/р31110029700002 код платежу 14010100 УДКСУ у м. Тернополі Тернопільської області, код одержувача 37977726, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012; по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі в сумі 56251,35 грн. на б/р33217801700002 код платежу 11010500 УДКСУ у м. Тернополі Тернопільської області, код одержувача 37977726, банк УДК в Тернопільській області МФО 838012.

В апеляційній скарзі, поданій 14.01.2013 р., апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач заявами від 10.06.2012 р., 11.05.2012 р. повідомляв позивача про своє місце проживання, але позивач суду надав неправильну адресу, у зв'язку із чим відповідач не був присутній при розгляді справи. Вважає, що позивач намагається вдруге стягнути з нього суми податків за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., оскільки усі податки скаржник сплачував. Останніх три роки скаржник діяльність не здійснює, оскільки ТзОВ "Поділля-цукор" не допускає його до орендованих приміщень, де знаходяться документи.

В судове засідання апелянт не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю, письмових заперечень, однак, не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як було встановлено судом першої інстанції, за відповідачем числиться заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість, по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 134506,20 грн., що виникла в результаті несплати узгоджених податкових зобов'язань. У матеріалах справи містяться корінці податковиої вимоги, податкових повідомлень - рішень. Таким чином, станом на 31.10.2012 р. із урахуванням переплат, залишається заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в розмірі 134506,20 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою про наявність податкового боргу від 01.11.2012 р. Відповідачу поштовим відправленням від 01.07.2012 р. надсилалася податкова вимога №1991 від 17.07.2012 року, з часу надіслання якої податковий борг платник не погасив. Скаржник не посилався на неузгодженість таких зобов'язань, а стверджуючи про їх оплату, не надав суду ні першої, ні апеляційної інстанції жодного доказу такого твердження.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Виконанням податкового обов'язку згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з пп. 102.4 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податного боргу. В частині 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної виконавчої служби у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Посилання скаржника на неотримання ним ухвал суду внаслідок неперебування за адресою, за якою він був зареєстрований як підприємець, внаслідок недопуску його до орендованих приміщень орендодавцем, враховується судом апеляційної інстанції як поважна причина неподання доказів на підтвердження своїх заперечень. Однак, належних доказів відсутності у відповідача обов'язку сплатити зазначену суму боргу апелянтом надано не було. При цьому, посилаючись на повідомлення позивача про зміну фактичної адреси заявами від 10.06.2012 р., 11.05.2012 р., такі заяви як і докази їх вручення суду надані не були.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. у справі № 2-а/1970/4170/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.