Рішення № 30576394, 09.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/10922/2012 Провадження № 22-ц/795/902/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А.В. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.при секретарі:Примачок Ю.М.за участю:представника позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_6 про стягнення неустойки в сумі 137228, 26 грн за прострочення сплати аліментів в період з 01.09.2007 року по 31.10.2012 року.

Рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того , що відповідач навмисно вводив державного виконавця в оману повідомляючи про те, що він ніде не працює. Апелянт також зазначає, що відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що він виконує обов'язок по утриманню свого батька.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2002 року відповідача зобов'язано сплачувати позивачу аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів свого заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 10.05.2002 року і до повноліття дитини.

На підставі вищевказаного рішення суду, видано виконавчий лист № 2-3514, який знаходиться на примусовому виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

Відповідно до довідки Деснянського ВДВС ЧМУЮ № 940/6 від 01.11.2012 року станом на 31.10.2012 року заборгованість ОСОБА_6 по сплаті аліментів становила 26213,72 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем аліментів на утримання сина та наявності заборгованості по аліментам, ОСОБА_7 просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліменти в період з 01.09.2007 року по 31.10.2012 року в сумі 137228,269 грн. та судові витрати.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представниками не доведено того факту, що заборгованість з виплати аліментів створилася саме з вини відповідача.

Проте такий висновок суперечить матеріалам справи та нормам діючого законодавства України.

Як уже зазначалось, з ОСОБА_6 стягуються аліменти за рішенням суду. Відповідно до ст.14 ЦПК України, рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковим для виконання, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. ОСОБА_6 знав про свій обов'язок щомісяця сплачувати аліменти у встановленому рішенням суду розмірі, але не виконував його належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Про існування заборгованості він також знав, попереджався державним виконавцем про необхідність погашення заборгованості (а.с. 55, 61, 66). Крім того, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28.12.2009 року вже стягувалась неустойка за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 15000 грн. за період з 01.01.204 року по 01.09.2007 року.

Статтею 196 СК України передбачена відповідальність боржника за прострочення сплати аліментів, яка полягає у тому, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. На платника аліментів не можна покладати відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

ОСОБА_6 не надав доказів на підтвердження відсутності своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Як убачається з копії його трудової книжки, він працював в ПАТ «Чернігівобленерго» з 22.10.2008 року по 04.02.2013 року, але, як свідчать матеріали виконавчого провадження (а.с.55-69), про своє місце роботи він державного виконавця не повідомляв. Посилання на добровільну сплату аліментів не може свідчити про повну відсутність вини ОСОБА_6, оскільки проплати були нерегулярні і в меншому розмірі. Не може братись до уваги і твердження ОСОБА_6 про відсутність його вини у несплаті аліментів через відсутність на території України стягувача та дитини, так як ця обставина не звільняє від сплати аліментів, а порядок сплати в такому разі необхідно було вирішувати відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" та ст.ст. 194, 196, 197 СК України.

Вказані норми закону залишились поза увагою суду першої інстанції і суд прийшов до помилкового висновку про відсутність вини ОСОБА_6 у виникненні заборгованості.

Оскільки існувала заборгованість по сплаті аліментів, то підлягає стягненню неустойка в межах заявлених вимог, тобто за період з 01.09.2007 року по 31.10.2012 року, в розмірі 1 відсотка заборгованості за кожен місяць прострочки, помноженої на кількість днів, і становить: в 2007 році: в вересні за 1827 днів-15,53 грн., в жовтні за 1797 днів - 2785,35 грн., в листопаді та грудні - аліменти сплачено; в 2008 році: в січні за 1706 днів - 2128,24 грн., в лютому за 1675 днів - 6277,06 грн., в березні за 1645 днів -1229,64 грн., в квітні за 1614 днів - 6048,47 грн., в травні за 1584 дні -1184,04 грн., в червні за 1553 дні - 1160,87 грн., в липні за 1522 дні-5703,7 грн., в серпні за 1492 дні -3722,54 грн., в вересні - сплачено, в жовтні за 1431 дні -5362,67 грн., в листопаді за 1400 дні - 5246, 5 грн., в грудні за 1369 дні - 5130,33 грн.; в 2009 році: в січні за 1341 день - 5172,91 грн., в лютому за 1310 днів - 5053,33 грн., в березні за 1280 дні - 4755,2 грн., в квітні-аліменти сплачено, в травні за 1219 днів-4528,59 грн., в червні аліменти сплачено, в липні за 1157 дні -992,13 грн., в серпні за 1127 днів-4347,4 грн., в вересні за 1096 днів -939,82 грн., в жовтні за 1066 днів - 4112,1 грн., в листопаді за 1035 дні 3992,51 грн., в грудні за 1004 дні -3872,93 грн.; в 2010 р.: в січні за 976 днів -1668,96 грн., в лютому та березні аліменти сплачено, в квітні за 884 дні-4039,88 грн., в травні за 854 дні -1340,78 грн., в червні за 823 дня - 1407,33 грн., в липні та серпні аліменти сплачено, в вересні за 731 день - 3340,67 грн., в жовтні за 701 день -1100,57 грн., в листопаді за 670 дні - 1051,9 грн., в грудні за 639 днів - 1003,23 грн.; в 2011 році: в січні за 611 днів - 1280,05 грн., в лютому за 580 днів - 1215,1 грн., в березні за 550 днів - 2802,25 грн., в квітні за 519 днів - 1087, 31 грн., в травні за 489 днів - 1024,46 грн., в червні за 458 днів - 2333,51 грн., в липні за 427 днів - 894,57 грн., в серпні за 397 днів - 831,72 грн., в вересні за 366 днів -1864,77 грн., в жовтні за 336 днів - 703,92 грн., в листопаді за 305 днів -1553,98 грн., в грудні за 274 дня - 1396,03 грн.; в 2012 році: в січні за 245 днів -1338,93 грн., в лютому за 214 днів - 1169,51 грн., в березні за 184 дня -1005,56 грн., в квітні за 153 дня - 836,15 грн., в травні за 123 дня-672,2 грн., в червні за 92 дня -502,78 грн., в липні за 61 день - 333,37 грн., в серпні за 31 день 169,42 грн., а всього 121730,77 грн.

Відповідно до ч.2 ст.196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Беручи до уваги те, що відповідач зараз не працює, має непрацездатного батька, який за станом здоров'я потребує стороннього догляду (а.с.54), апеляційний суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру неустойки до 25000 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно до ст.88 СК України, судові витрати підлягають розподілу відповідно до частки задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196 СК України, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 315-316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 неустойку за прострочення сплати аліментів в період з 1 вересня 2007 року по 31 жовтня 2012 року в загальній сумі 25000 грн. та 375 грн. на повернення судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: