Постанова № 30575398, 18.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р.

Справа №801/2027/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., у відсутність представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"

до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим,

про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: 25.02.13 до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закриття виконавчих проваджень та зобов'язати відповідача закрити виконавчі провадження за виконавчими документами Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим. Вимоги мотивовані тим, що за вказаними виконавчими документами або погашено заборгованість або укладено з Управлінням Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим угоди про розстрочення сплати боргу.

Поданий позов ухвалою суду від 27.02.13 залишено без руху, запропоновано позивачу оформити позов у відповідності до вимог статті 106 КАС України, задля чого надано строк до 27.03.13.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі, позивачем 04.03.13 надано клопотання про усунення недоліків адміністративного позову та документи витребувані судом, у зв'язку із чим судом 07.03.13 відкрито провадження у справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.13 судом задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони до набрання законної сили рішенням у цій справі Центральному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та іншим особам вчиняти дії з метою виконання зведеного виконавчого провадження № 2370/12, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" є боржником.

Відповідач, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку повноважного представника у судові засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, про поважність причин його неявки суд не сповістив, заперечення на адміністративний позов суду не надав.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, надавши до канцелярії суду письмові докази, відповідно до яких суду стало відомо, що під час розгляду справи Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим направлено листи про повернення рішень, за яким здійснюється примусове стягнення, а саме: рішення від 15.12.2010 № 1586, № 1587, № 1588, № 1589 та від 23.07.2008 № 1670, відповідно рішень від 10.05.2011 № 795 та від 04.08.2011 № 1466 вказано про їх часткове погашення, про рішення від 19.05.2010 № 412 та виконавчий лист від 07.06.2011 № 2а-1209/11/15/0170 повідомлено про укладення угод про розстрочення сплати заборгованості.

В судове засідання, призначене на 18.03.13 сторони явку представників не забезпечили. Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримано у повному обсязі. Відповідач про поважність причин неявки представника суд не сповістив, заперечення на адміністративний позов суду не надав. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на неявку відповідача та третьої особи, суд знаходить можливим розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені позивачем та третьою особою обставини, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналізуючи доводи якими вони обґрунтовувались та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до спірних правовідносин, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції на примусовому на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 2370/12 про стягнення з ТОВ "Інститут "Шельф" на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим заборгованості, до складу якого також входять виконавчі провадження з примусового стягнення заборгованості, відкриті за виконавчими документами (вимогами УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим), а саме: від 19.05.2010 № 412 на загальну суму 15 981,55 грн.; від 15.12.2010 № 1586 на загальну суму 16 101,28 грн.; від 23.07.2008 № 1670 на загальну суму 6 325,30 грн.; від 15.12.2010 № 1589 на загальну суму 15 871,00 грн.; від 15.12.2010 № 1588 на загальну суму 3 064,31 грн.; від 15.12.2010 № 1587 на загальну суму 15 125,12 грн.; від 10.05.2011 № 795 на загальну суму 118 498,43 грн.; від 04.08.2011 № 1466 на загальну суму 3 781,95 грн., а також з примусового стягнення заборгованості за виконавчим листом Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-1209/11/15/0170 від 07.06.2011 на загальну суму 428 687,30 грн.

З положень частини першої статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На вимогу приписів статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Вчинення дій з примусового виконання рішень здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень статті 2 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Отже, названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов’язком відповідача.

Так, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб – це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов’язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Врегульовані приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язки і права державних виконавців, зобов’язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Примусове виконання рішень, з положень статті 17 названого Закону, здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Проте, вказаний у статті перелік не є вичерпним.

Згідно з пунктом 8 частини другої названої статті Закону виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Отже, вказана норма містить умову, за якої примусовому виконанню підлягають рішення, ухвалені іншими органами державної влади, у разі, коли їх виконання законом покладено на державну виконавчу службу.

Так, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом. Згідно з частиною п'ятою зазначеної статті вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчої службою в порядку, встановленому законом.

Частиною чотирнадцятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою (виключена) і десятою цієї статті, є виконавчим документом. За змістом цієї норми у разі невиконання чи неоскарження такого рішення воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Отже, у розумінні законів України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

З пояснень, наданих представником позивача, в попередніх судових засіданнях, встановлено, що позивачем добровільно погашено зобов'язання на загальну суму 623 436,24 грн. за рішеннями УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим поданими для примусового стягнення до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, державним виконавцем якого допущено бездіяльність в частині не закриття виконавчих проваджень за виконаними добровільно рішеннями про стягнення заборгованості.

Як убачається з клопотання від 13.03.2013 поданого Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим за виконавчим листом Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-1209/11/15/0170 від 07.06.2011 на загальну суму 428 687,30 грн., поданого для примусового виконання, позивачем частково сплачено заборгованість сумою 302 845,08 грн., залишок заборгованості складає 125 842,22 грн., на розмір якого укладено договір розстрочки. За рішенням:

від 23.07.2008 № 1670 на загальну суму 6 325,30 грн. заборгованості видано виконавчий лист у зв'язку із чим рішення відкликано управлінням;

від 19.05.2010 № 412 на загальну суму 15 981,55 грн. заборгованість не погашено, на вказану суму боргу укладено договір розстрочки;

від 15.12.2010 № 1586 на загальну суму 16 101,28 грн. заборгованості видано виконавчий лист, у зв'язку із чим рішення відкликано управлінням;

від 15.12.2010 № 1587 на загальну суму 15 125,12 грн. заборгованості видано виконавчий лист у зв'язку із чим рішення відкликано управлінням;

від 15.12.2010 № 1588 на загальну суму 3 064,31 грн. заборгованості видано виконавчий лист у зв'язку із чим рішення відкликано управлінням;

від 15.12.2010 № 1589 на загальну суму 15 871,00 грн. заборгованості видано виконавчий лист у зв'язку із чим рішення відкликано управлінням;

від 10.05.2011 № 795 на загальну суму 118 498,43 грн. заборгованості частково сплачено у сумі 49 626,30 грн. залишок заборгованості складає 68 872,13 грн.;

від 04.08.2011 № 1466 на загальну суму 3 781,95 грн. заборгованості частково сплачено зобов'язання сумою 712,40 грн. залишок заборгованості складає 3 069,55 грн.,

З досліджених судом листів Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2013 року "Про інформацію" № 2536, № 2537, № 2538, судом встановлено, що третя особа просить відкликати рішення, раніше подані для примусового стягнення, а саме: рішенням від 23.07.2008 № 1670 та рішення від 15.12.2010 № 1586 - № 1589. За рішенням від 19.05.2010 № 412 та виконавчим листом від 07.06.2011 № 2а-1209/11/15/0170 УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим просить державного виконавця зупинити примусове стягнення у зв'язку із укладенням із ТОВ "Інститут "Шельф" договорів розстрочки на залишок суми боргу, який частково погашено. За рішенням від 10.05.2011 № 795 та рішенням від 04.08.2011 № 1466 УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим просить суд стягнути залишок заборгованості, що рахується за ТОВ "Інститут "Шельф", внаслідок часткового погашення заборгованості.

Згідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників позивача та третьої особи у їх сукупності, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що докази, надані третьою особою, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог щодо бездіяльності відповідача, оскільки останній у межах своєї компетенції на підставі та у спосіб передбачений законом виконував покладені на нього обов'язки з примусового стягнення за поданими третьою особою виконавчими документами суми заборгованості, що рахується за позивачем.

Предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 КАСУ, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Водночас до предмета доказування не включають обставини, визнані сторонами, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а також інші обставини, які не належить доказувати.

Ознаками протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є неповнота заходів, вчинених державним виконавцем, щодо примусового виконання виконавчого документа, за яким останнім відкрито виконавче провадження, чого в ході судового розгляду не встановлено.

З огляду на викладені норми законодавства, що визначають права та обов'язки державного виконавця під час примусового виконання рішень, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження протиправної бездіяльності відповідача, порушення прав позивача такою бездіяльністю та винесеною постановою про відкриття зведеного виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На час розгляду справи матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про закриття виконавчих проваджень від 23.07.2008 № 1670 та від 15.12.2010 за № 1586-1589.

Натомість, як убачається з встановлених судом обставин, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зведеному виконавчому провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції № 2370/12, внаслідок повного погашення ТОВ "Інститут "Шельф" розміру заборгованості, підлягають закриттю провадження за виконавчими документами (рішеннями) від 23.07.2008 № 1670 та від 15.12.2010 за № 1586-1589.

Щодо решти виконавчих проваджень про стягнення боргу на користь Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, які входять до складу зведеного виконавчого провадження Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції № 2370/12, суду не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про повне погашення ТОВ "Інститут "Шельф" розміру заборгованості, а тому в цій частині позовні вимоги про закриття виконавчих проваджень задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За правилами частини третьої статті 94 КАС України у разі часткового задоволення адміністративного позову, документально підтверджені судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За таких підстав, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору розміром 2 294,00 грн., факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 14.02.2013 № 74, підлягають частковому відшкодуванню з Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, відповідно до частини задоволених вимог, розміром 1 147,00 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим закрити виконавчі провадження, відкриті за виконавчими листами (рішеннями) від 23.07.2008 № 1670 та від 15.12.2010 за № 1586, № 1587, № 1588, № 1589.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", ідентифікаційний код юридичної особи 04825950, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 1 147,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Е.Е. Аблякимов