Ухвала суду № 30573419, 20.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8016/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0002421501 та від 25.10.2011 № 0002431501.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області від 25.10.2011 № 0002421501 та від 25.10.2011 № 0002431501.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Катеринопільський елеватор» зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією 30.06.2004, ідентифікаційний код 32580463, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.07.2004, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796.

За результатами камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року (акт № 232/15-130/32580463 від 12.10.2011) відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2011 року № 0002421501 про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 728 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 182 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № 0002431501 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 52 144 грн.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини з ТОВ «Трейдінг Агро» відповідно до укладеної угоди від 14.04.2011 № 509/к на поставки макухи соняшникової на загальну суму 330 433 грн. 76 коп. у тому числі ПДВ 52 144 грн. 13 коп. у липні 2011 року.

Зокрема, в акті зазначено, що відповідачем отримано від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт від 05.09.2011 № 1084/23-300/37104987 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трейдінг Агро» щодо здійснення господарських відносин із платниками податків за період травень-червень 2011 року, в якому задокументовано порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів ТОВ «Трейдінг Агро» з покупцями та продавцями, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, за період травень-червень 2011 року.

Відповідно до висновку акту відповідачем виявлено порушення п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення задекларованих показників у складі податкового кредиту декларації ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 52 144 грн. та виявлено порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на 728 грн.

Також відповідачем встановлені порушення по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдінг Агро» за червень 2011 року, які викладені в акті перевірки від 23.09.2011 № 221/23-17/3258463. Зокрема, встановлено, що виписана податкова накладна ТОВ «Трейдінг Агро» від 24.06.2011 № 68, де сума ПДВ зазначена у розмірі 52 144 грн. 13 коп. включена позивачем до податкового кредиту липня 2011 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Кодексу, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, 14.04.2011 між ТОВ «Трейдінг Агро» (постачальник) та ТОВ «Катеринопільський елеватор» (покупець) укладено договір № 509/к на поставку макухи соєвої, олії соєвої, макухи соняшникової високопротеїнової (том 1, а.с.76).

Згідно з п. 2 договору, кількість, ціна та загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару відповідно з виписаними накладними. Пунктом 2.4 договору обумовлено, що постачальник вважається таким, що виконав поставку після доставки товару і надання покупцю оригіналів видаткової та податкової накладних на кожну поставлену партію товару.

Виконання обов'язку по договору та факт сплати коштів позивачем за поставлений згідно умов договору товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ «Трейдінг Агро» відповідачем підтверджено в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463 (том 1 а.с.24, 25).

Із аналізу актів перевірки вбачається, що відповідачем факт поставки товару як наслідок виконання договору не перевірявся, як і не перевірялась наявність ділової мети в діях позивача по закупівлі соняшникової макухи.

На підтвердження своїх висновків, відповідач вказує на визнання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва нікчемними правочинів між ТОВ «Трейдінг Агро» та ТОВ «Амулєт-77» (том 1 а.с.26) та оформленні з порушенням вимог по їх складанню товаро-транспортних накладних на перевезення товарів від ТОВ «Трейдінг Агро».

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто ніхто не може відповідати за порушення закону, вчинені іншою особою.

Таким чином, вчинення контрагентом позивача - ТОВ «Трейдінг Агро» порушень податкового законодавства, піддання сумніву податковими органами правомірності правочинів між ним та його контрагентами, не є достатньою підставою для визнання податкового кредиту, сформованого позивачем неправомірним. Наявність факту неналежного оформлення первинних документів податковий орган не довів.

Використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується звітами про рух ТМЦ ( том 1 а.с.85, 92), в яких відображено надходження на склад комбікормового заводу товару за день, в тому числі і від контрагента; даними облікових регістрів «Картка рахунку 20.1.3.1» ( том. 1 а.с.102, 155), згідно з якими товар списувався (у зв'язку з переданням у виробництво) поступово у відповідності із методом ФІФО, який застосовується підприємством на підставі наказу № 11 від 01.01.2011 «Про облікову політику підприємства в 2011 році» (том. 1 а.с.100).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір № 509/к від 14.04.2011 укладено позивачем з метою придбання макухи соняшникової для використання у власній господарській діяльності, а податкова накладна № 68 від 24.06.2011 виписана ТОВ «Трейдінг Агро» на суму 312 864 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 52 144 грн. 13 коп. відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2011 року та відповідно відображено його у податковій декларації з ПДВ.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з акту документальної позапланової виїзної перевірки від 23.09.2011 № 221/23-017/32580463, свої висновки щодо порушень відповідач обґрунтовує тим, що підприємством позивача до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що складені за наслідками нікчемного правочину та недійсних господарських операцій з ТОВ «Трейдінг Агро».

Зокрема, у висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463 ( том. 1 а.с.38) у пункті 1 відповідачем зазначено, що позивач не підпадає під ознаки, визначені у пункті 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та має право на бюджетне відшкодування.

Крім цього, Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань, податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання відповідача на нікчемність правочину є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області від 25.10.2011 № 0002421501 та від 25.10.2011 № 0002431501 є протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 27.03.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.