Рішення № 30573301, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/2635-2012 04.04.13

За первісним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області, с.Кірове

до Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами", м.Київ

про стягнення 51 360,00 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами", м.Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області

про визнання недійсним договору №252/9 від 21.12.10р. про надання послуг із видалення твердих відходів

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

судді: Ониськів О.М.

Марченко О.В.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" про стягнення 51 360,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., укладеного між позивачем і відповідачем, останній, у встановлений договором строк, роботу не виконав, на вимогу позивача повернути кошти, сплачені в якості оплати за договором, відповіді не надав, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 48 000,00 грн. та штраф в розмірі 3360,00 грн., нарахований позивачем на підставі п.7.2. Договору, внаслідок порушення строків виконання зобов'язань за Договором понад 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.12р. порушено провадження у справі 5011-70/2635-2012 та призначено розгляд справи на 19.03.2012р.

Ухвалою суду від 19.03.2012р. розгляд справи відкладено на 05.04.2012р.

04.04.2012р. до суду відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання Договору №252/9 від 21.12.2010р. недійсним. В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначив, що у нього відсутній Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. та рахунок-фактура №СФ-514 від 21.12.2010 р., на які посилається позивач за первісним позовом, як на підставу існування договірних відносин та підставу нарахування штрафних санкцій в розмірі 7 %. Позивач за зустрічним позовом вказує, що станом на дату підписання Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. керівником відповідача був Любимов Андрій Федорович, проте, звірка зразка підпису на копії вказаного Договору та автентичних підписів Любимова А.Ф. на наказах по кадрових питаннях №39-0 від 03.07.2008 та №41-0 від 07.07.2008 надає підстави стверджувати про несправжність підпису вказаної посадової особи. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відсутність на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. підпису керівника відповідача Любимова А.Ф. свідчить про недійсність (неукладеність) даного правочину.

Ухвалою суду від 05.04.2012р. зустрічну позовну заяву від 04.04.2012р. прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом по справі та відкладено розгляд справи на 12.04.12.

10.04.2012р. через канцелярію суду позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.04.12р. та від 23.04.12 року розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника позивача за зустрічним позовом та необхідністю надання сторонами документів, потрібних для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи та необхідністю відібрання підписів керівника відповідача за первісним позовом Любимова А.Ф.

Ухвалою суду від 23.04.12 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.12р. призначено судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобов'язано Державне підприємство "Національний центр поводження з небезпечними відходами" здійснити попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку.

15.05.12р. матеріали справи №5011-70/2635-2012 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи.

18.02.2013р. на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи разом із листом №5758/5759/12-32 від 04.02.13р. в якому зазначено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.05.12р. залишена експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання, у зв'язку з несплатою вартості проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.13р. поновлено провадження у справі №5011-70/2635-2012, призначено колегіальний розгляд справи та передано матеріали справи керівництву для вирішення питання щодо визначення складу суду для подальшого розгляду справи, у зв'язку зі складністю даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-70/2635-2012: головуючий суддя - Капцова Т.П., судді: Ониськів О.М., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.13р. справу №5011-70/2635-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Капцова Т.П. - головуючий суддя, судді: Ониськів О.М., Марченко О.В., та призначено розгляд справи на 18.03.13р.

У судове засідання 18.03.13р. з'явився представник позивача за первісним позовом. Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено. У судовому засіданні з огляду на повернення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріалів справи без проведення експертизи з підстав її неоплати Державним підприємством "Національний центр поводження з небезпечними відходами", судом було запропоновано позивачу за первісним позовом оплатити проведення почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 14.05.12р. Представник позивача за первісним позовом заперечив щодо покладення на позивача витрат по оплаті за проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013р. відкладено розгляд справи на 04.04.2013р. та зобов'язано позивача за зустрічним позовом у термін до 01.04.13р. надати суду письмові пояснення щодо причин невиконання вимог ухвали суду від 14.05.12р. в частині оплати почеркознавчої експертизи.

У судове засідання 04.04.2013р. представники сторін не з'явились, про причини неявки повноважних представників суд не повідомлено.

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 18.03.12р. та розписка представника позивача за первісним позовом, які свідчать про те, що позивач за первісним позовом був повідомлений та обізнаний про дату та час розгляду справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджується отримання 28.03.2013р. представником позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом, ухвали суду від 18.03.2013р., у зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом був повідомлений про дату та час розгляду справи судом, а відтак, його неявка не є підставою для відкладення розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Оскільки представники сторін не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 04.04.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області (замовник) та Державним підприємством "Національний центр поводження з небезпечними відходами" (виконавець) укладено Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. Договору, виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги із видалення твердих відходів, а саме виконати роботи із знешкодження (знищення) непридатних до використання пестицидів, в тому числі тари від них (ДК 016-97 - 90.00.2 «Послуги з видалення твердих відходів») (надалі - відходи), які розміщені на території Полтавського району Полтавської області, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п.3.1. Договору, загальна вартість надання послуг з видалення твердих відходів (робіт із знешкодження (знищення) непридатних до використання пестицидів, в тому числі тари від них) є фіксованою, складає 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ та зазначається у Протоколі договірної ціни, що є невід'ємним додатком до даного Договору. Ціна у Договорі включає відшкодування всіх фактичних витрат виконавця та плату за виконані ним зобов'язання згідно Розділу 1 цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору, термін надання послуг згідно цього Договору - до 31 грудня 2011 року.

Згідно п.6.3.1. Договору, виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору за послуги по видаленню твердих відходів (пестицидів) позивачем за первісним позовом було оплачено на користь відповідача рахунок-фактури №СФ-514 від 21.12.2010р. на суму 48 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1069 від 22.12.2010р. Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідачем роботи із знешкодження (знищення) непридатних до використання пестицидів, які розміщені на території Полтавського району Полтавської області, згідно умов Договору в строк до 31.12.2011р. виконані не були.

Предметом спору у справі №5011-70/2635-2012 за первісним позовом є стягнення з відповідача за первісним позовом суми, перерахованих позивачем, на підставі Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., в якості оплати за роботи, коштів в розмірі 48000,00 грн. та штрафу в сумі 3360,00 грн., нарахованого позивачем внаслідок порушення строків виконання зобов'язань за Договором понад 30 днів.

Предметом спору у справі №5011-70/2635-2012 за зустрічною позовною заявою є визнання недійсним Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., з тих підстав, що підпис колишнього керівника Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимова А.Ф. відсутній, а підпис, що міститься у вказаному Договорі, зроблений іншою особою з наслідуванням підпису Любимова А.Ф.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України);. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст.203 ЦК України); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч.6 ст.203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін за правочином, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З метою вирішення питання чи дійсно Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. було підписано не директором Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимовим А.Ф., а іншою особою з наслідуванням підпису Любимова А.Ф., ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.12р. було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

«Чи дійсно Договір про надання послуг із видалення твердих відходів від 21.12.2010 року за № 252/9 підписаний зі сторони Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" саме генеральним директором Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимовим Андрієм Федоровичем?

Чи виконано підпис на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів від 21.12.2010 року за № 252/9 генеральним директором Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимовим Андрієм Федоровичем навмисно зміненим почерком?

Чи виконано підпис генерального директора Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимова Андрія Федоровича на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів від 21.12.2010 року за № 252/9 іншою особою?».

Проведення судової почеркознавчої експертизи ухвалою суду від 14.05.12р. було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобов'язано Державне підприємство "Національний центр поводження з небезпечними відходами" здійснити попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку.

Однак, листом №5758/5759/12-32 від 04.02.13р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.05.12р. залишена експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання, у зв'язку з несплатою Державним підприємством "Національний центр поводження з небезпечними відходами" вартості проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.13р. було зобов'язано відповідача за первісним позовом у термін до 01.04.13р. надати суду письмові пояснення щодо причин невиконання вимог ухвали суду від 14.05.12р. в частині оплати почеркознавчої експертизи. Вказана ухвала суду була отримана відповідачем за первісним позовом 28.03.2013р., що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, представник відповідача за первісним позовом у судове засідання, призначене на 04.04.2013р. не з'явився, письмових пояснень щодо поважності причин неоплати витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи суду відповідачем не надано.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N 4, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У судовому засіданні 18.03.2013р. судом було запропоновано позивачу за первісним позовом оплатити проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної Ухвалою Господарського суду м.Києва від 14.05.12р. Представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні згоди на оплату витрат по проведенню судової почеркознавчої експертизи не надано, що відображено в протоколі судового засідання від 18.03.2013р.

За таких підстав, виходячи з приписів п.23 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N 4, справа розглядається на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з ч. 2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Дослідивши Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., судом встановлено, що Договір про надання послуг із видалення твердих відходів № 252/9 від 21.12.2010 р. від імені Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" підписано та скріплено печаткою позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, на підтвердження того, що підпис Генерального директора Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимова Андрія Федоровича на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. є підробкою і виконано іншою особою позивачем за зустрічним позовом належних доказів суду не надано.

В матеріалах справи, також, відсутні докази підробки печатки Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами", передачі печатки від керівника іншій особі та докази того, що будь-яку іншу особу було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами". Позивач за зустрічним позовом не надав доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку з втратою, викраденням чи протиправним використанням печатки підприємства, як не надав доказів порушення кримінальної справи щодо незаконних дій працівників підприємства, якими підписувався та скріплювався печаткою підприємства оспорюваний Договір. Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів, що на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. проставлено відтиск підробленої печатки позивача.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконного вибуття печатки позивача за зустрічним позовом із володіння генерального директора Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимова Андрія Федоровича, а також відсутні докази того, що підпис Генерального директора Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" Любимова Андрія Федоровича на Договорі про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. є підробкою, суд приходить до висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. Державним підприємством "Національний центр поводження з небезпечними відходами" не укладався є безпідставними.

Аналогічної позиції дотримується Вищий Господарський суд України в своїй Постанові від 23.07.2012 р. у справі № 5010/1702/2011-12/38.

Одночасно з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем за первісним позовом було прийнято виконання позивачем Договору в частині оплати відповідачу авансу. В той же час, перераховані позивачем за первісним позовом грошові кошти, відповідачем повернуті як безпідставно набуте майно не були, що свідчить про схвалення відповідачем за первісним позовом Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. та прийняття виконаного позивачем за Договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не підтвердив належними доказами, що в момент вчинення правочину стороною були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим, вимоги позивача за зустрічним позовом є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача за первісним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом 22.12.2010р. було перераховано 48 000,00 грн. відповідачу за первісним позовом за послуги по видаленню твердих відходів (пестицидів) згідно Договору 252/9 від 21.12.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №1069 від 22.12.2010р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом листами №76 від 05.04.2011р. та №80 від 23.08.2011р. повідомляв відповідача про те, що роботи, обумовлені Договором про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р. не виконані.

Листом №19 від 02.02.2012р., позивач за первісним позовом вимагав у відповідача, у зв'язку з невиконанням робіт, обумовлених Договором, у строк до 31.12.2011р. та закінченням 31.12.2011р. строку дії Договору повернути перераховані позивачем за первісним позовом кошти в розмірі 48 000,00 грн.

Вказані листи отримані відповідачем за первісним позовом, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи. Проте, вимоги позивача за первісним позовом про повернення грошових коштів були залишені відповідачем без виконання.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 10.1. Договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011 року.

В матеріалах справи не міститься доказів того, що за згодою сторін договір було продовжено. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом дія Договору про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., який був підставою виникнення зобов'язань, припинена, а відтак, з огляду на норми ст. 631 ЦК України, час протягом якого сторони могли здійснити свої права та обов'язки сплив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були виконані роботи із знешкодження (знищення) непридатних до використання пестицидів, в тому числі тари від них (ДК 016-97 - 90.00.2 «Послуги з видалення твердих відходів»), які розміщені на території Полтавського району Полтавської області.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що станом на день розгляду справи судом Договір про надання послуг із видалення твердих відходів №252/9 від 21.12.2010р., який був підставою набуття відповідачем за первісним позовом грошових коштів у сумі 48 000,00 грн., є припиненим, і останнім не надано доказів виконання зобов'язання за Договором, суд приходить до висновку, що правова підстава набуття коштів відповідачем за первісним позовом відпала.

Відповідачем за первісним позовом належними доказами не спростовано факту перерахування позивачем за первісним позовом на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 48 000,00 грн.

Таким чином, в силу норм ст.1212 ЦК України, грошові кошти отримані відповідачем за первісним позовом за Договором підлягають поверненню позивачу, у зв'язку з чим, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 48 000,00 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з допущеним відповідачем за первісним позовом порушенням умов Договору, позивачем за первісним позовом на підставі п.7.2. Договору нараховано штраф в розмірі 3360,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Як було встановлено судом вище, роботи із знешкодження (знищення) непридатних до використання пестицидів, які за умовами п. 5.1. Договору повинні були бути виконані в термін до 31 грудня 2011 року, станом на час розгляду справи судом, відповідачем за первісним позовом виконані не були, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання за Договором понад тридцять днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, позивач за первісним позовом має право на нарахування штрафу, передбаченого п.7.2. Договору.

Судом перевірено розрахунок розміру штрафу, здійснений позивачем за первісним позовом на підставі п.7.2. Договору з суми вартості невиконаних в термін до 31.12.11р. робіт, а саме з суми 48 000,00 грн., у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 3360,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача за первісним позов доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.39, код ЄДРПОУ 25589850) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області (38712, Полтавська обл., Полтавський район, с.Кірове, код ЄДРПОУ 03769706) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. - суми боргу, 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. -штрафу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

2. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Національний центр поводження з небезпечними відходами" - відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 09.04.2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

судді: Ониськів О.М.

Марченко О.В.