Рішення № 30572920, 08.04.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/235/692/13 р.

235/1279/13-ц

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Красноармійський міськрайонний

суд Донецької області

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_2, 12 березня 2013 року звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «ШУ «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що її син, ОСОБА_3, перебував у трудових відносинах, працюючи прохідником дільниці ПР-3 у Публічному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське».

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 40 хвилин, під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, в результаті чого помер.

Нещасний випадок стався в результаті обвалення порід покрівлі у правій частині при вибійного простору. Одним з крупних кусків породи, який обвалився з покрівлі ОСОБА_3 був збитий з ніг і його голова була притиснута до виконавчого органу комбайну, що зафіксовано в Акті № 11 форми Н-1 від 11.03.2011 р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув при виконанні трудових обов'язків. За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт №11 за формою Н-1 та акт за формою Н-5 - спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком.

Для неї сталося непоправиме горе - вона втратила найдорожчу людину - сина.

Вона залишилася зовсім одна - чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Старший син помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вся надія була на молодшого сина, але він загинув.

Пройшло вже два роки з дня смерті сина, але моральні страждання не притуплюються, немає ніякого інтересу до життя, вона не спить ночами, згадує свою дитину, не може змиритися з тим, що вже ніколи не побачить свого сина.

Вона зі смертю сина взагалі втратила саме найдорожче, що у неї було. Втрата матір'ю своєї дитини - це таке горе, яке важко виразити якимись словами, і дуже болісно з цим жити.

У Акті Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та у Акті Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом встановлено, що причинами нещасного випадку є технічні, організаційні причини, які полягають у недотриманні передбаченої «Паспортом...» технології проведення виробки під час перетину геологічного порушення, що виразилося у не збільшенні щільності встановлення аркового кріплення, не застосування анкерного кріплення у якості додаткового, виконання робіт без обов'язкової присутності особи старшого нагляду дільниці.

У зв'язку з цим були порушені ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 1.3.V «Правил безпеки у вугільних шахтах», п.п. 4.3,4.10 «Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва», п.4.4 «Посадової інструкції начальника зміни з охорони праці», п.п.4.9, 4.3 «Посадової інструкції начальника зміни виробничої служби», п.п. 4.1, 4.9, 4.16. «Посадової інструкції начальника дільниці підготовчих робіт», п. 4.2, 4.3, 4.28 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці підготовчих робіт».

Отже, у нещасному випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена вина не лише робітників підприємства, а й його посадових осіб.

Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, смертю сина їй завдана моральна шкода з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого син був смертельно травмований.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Моральна шкода пов'язана з безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, внаслідок чого їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, пристосовуватися до середовища, в якому немає близької людини, адже син проживав разом з нею.

Крім цього, моральна шкода полягає також і у тому, що вона постійно перебуває у пригніченому стані, усвідомлюючи, з кожним днем все більше ту обставину, що вона втратила свого сина, що її в майбутньому чекає самотність, і думки про це викликають у неї сильні душевні страждання.

У неї погіршився стан здоров'я. Після смерті сина вона потрапила до лікарні. Перенесений стрес у зв'язку зі смертю сина викликав алергічну реакцію. Вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Красноармійській центральній районній лікарні з 21.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Моральні страждання підсилюються ще й тим, що за два роки з дня смерті сина - відповідач, тобто підприємство де працював син і де загинув, ніяким чином не цікавляться життям та станом матері загиблого. Вона не отримала ніякої допомоги від підприємства навіть жодного поздоровлення зі святом, їй було відмовлено здійснити незначний ремонт ганку та вікон у будинку де вона мешкає. Таке відношення дуже засмучує та пригнічує її, підсилюючи її моральні страждання, пов'язані із загибеллю сина.

Факт заподіяння моральної шкоди доводиться сукупністю зазначених вище доказів, тому позивачка вважає, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінюю в 200 000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди у вищевказаній сумі, вона виходила з принципу розумності та обсягу страждань, яких зазнала у зв'язку зі смертю сина, а також характеру немайнових втрат, на які вказувала вище, та які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Таким чином, оскільки її права порушені відповідачем, то вони підлягають захисту судом.

У судове засідання позивачка надала письмову заяву, згідно якої на задоволенні позову наполягає, просить задовольнити його у повному обсязі та розглядати справу в її відсутність (а.с. 31,32).

У судовому засіданні представник позивачки на позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов не визнав, оскільки сума моральної шкоди занадто велика. Крім того, загиблий є винним у нещасному випадку, так як не привів робоче місце у безпечний стан перед початком ведення гірничих робіт.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійська, Донецької області просять ухвалити рішення на розсуд суду та розглядати справу у відсутність представника фонду, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 28.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що син позивачки у справі, ОСОБА_3, перебував у трудових відносинах, працюючи прохідником дільниці ПР-3 у Публічному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське».

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 40 хвилин, під час виконання трудових обов'язків з сином позивачки трапився нещасний випадок - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, в результаті чого помер (а.с. 04).

Нещасний випадок стався в результаті обвалення порід покрівлі у правій частині при вибійного простору. Одним з крупних кусків породи, який обвалився з покрівлі ОСОБА_3 був збитий з ніг і його голова була притиснута до виконавчого органу комбайну, що зафіксовано в Акті № 11 форми Н-1 від 11.03.2011 р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув при виконанні трудових обов'язків. За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт №11 за формою Н-1 та акт за формою Н-5 - спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком на а. с. 07-26.

Для неї сталося непоправиме горе - вона втратила найдорожчу людину - сина.

Вона залишилася зовсім одна - чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть на а.с. 40.

Старший син помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 31 рік а.с. 41).

У позивачки вся надія була на молодшого сина, але і той загинув.

Пройшло вже два роки з дня смерті сина, але моральні страждання позивачки не притуплюються, немає ніякого інтересу до життя, позивачка у справі не спить ночами, згадує свою дитину, не може змиритися з тим, що вже ніколи не побачить свого сина.

ОСОБА_2 зі смертю сина взагалі втратила саме найдорожче, що у неї було. Втрата матір'ю своєї дитини - це таке горе, яке важко виразити якимись словами, і дуже болісно з цим жити.

У Акті Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та у Акті Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом на а.с. 07-26 встановлено, що причинами нещасного випадку є технічні, організаційні причини, які полягають у недотриманні передбаченої «Паспортом...» технології проведення виробки під час перетину геологічного порушення, що виразилося у не збільшенні щільності встановлення аркового кріплення, не застосування анкерного кріплення у якості додаткового, виконання робіт без обов'язкової присутності особи старшого нагляду дільниці.

У зв'язку з цим були порушені ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 1.3.V «Правил безпеки у вугільних шахтах», п.п. 4.3,4.10 «Посадової інструкції заступника головного інженера з виробництва», п.4.4 «Посадової інструкції начальника зміни з охорони праці», п.п.4.9, 4.3 «Посадової інструкції начальника зміни виробничої служби», п.п. 4.1, 4.9, 4.16. «Посадової інструкції начальника дільниці підготовчих робіт», п. 4.2, 4.3, 4.28 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці підготовчих робіт».

Отже, у нещасному випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена вина не лише робітників підприємства, а й його посадових осіб.

Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Моральна шкода пов'язана з безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, внаслідок чого їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, пристосовуватися до середовища, в якому немає близької людини, адже загиблий проживав разом з позивачкою.

Крім цього, моральна шкода полягає також і у тому, що позивачка постійно перебуває у пригніченому стані, усвідомлюючи, з кожним днем все більше ту обставину, що вона втратила свого сина, що їй в майбутньому чекає самотність, і думки про це викликають у неї сильні душевні страждання.

У неї погіршився стан здоров'я. Після смерті сина позивачка потрапила до лікарні. Перенесений стрес у зв'язку зі смертю сина викликав алергічну реакцію. Позивачка у справі перебувала на стаціонарному лікуванні у Красноармійській центральній районній лікарні з 21.02.2011 р. по 28.02.2011 р.(а.с. 05).

Моральні страждання підсилюються ще й тим, що за два роки з дня смерті сина - відповідач, тобто підприємство де працював син і де загинув, ніяким чином не цікавляться життям та станом матері загиблого, позивачки у справі. Вона не отримала ніякої допомоги від підприємства навіть жодного поздоровлення зі святом, позивачки було відмовлено здійснити незначний ремонт ганку та вікон у будинку де вона мешкає. Таке відношення дуже засмучує та пригнічує позивачку, підсилюючи їй моральні страждання, пов'язані із загибеллю сина.

Таким чином, смертю сина позивачки завдана моральна шкода з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого син позивачки був смертельно травмований.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів

Визначаючи розмір моральної шкоди у вищевказаній сумі, суд виходить з принципу розумності та обсягу страждань, яких зазнала у зв'язку зі смертю сина позивачка у справі, а також характеру немайнових втрат, на які позивачка вказувала вище, та які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Вирішуючи питання про призначення суми морального відшкодування, суд вираховує які страждання відчувала і відчуває позивачка у справі, яка після смерті хворіє, неодноразово лікувалася і продовжує лікування та враховуючи глибину моральних страждань позивачки, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути моральну шкоду у суми 120000 грн.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заяви необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджуються матеріалами справи та протоколом судового засідання, фіксуванням судового засідання технічними засобами. .

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача, ПАТ «ШУ «Покровське», на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167,1168 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» » з р/р 26001980123661 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. №134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_2 у сумі 120000 грн. (сто двадцять тисяч грн.)

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровського» на користь держави: судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: