Рішення № 30572134, 05.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/8429/2012

Провадження №2/761/1184/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарях - Салійчук В.С., Комаревцевій Л.В. Бєловій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Міком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та зміни запису причин звільнення, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Міком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та зміни запису причин звільнення.

Позивач зазначив, що з 03 жовтня 2011 року був прийнятий на посаду слюсаря-монтажника згідно трудового договору № 9/1/2/11 з ПП «Міком» . Розпорядженням відповідача від 17.01.2012 року його звільнено з роботи за поданою заявою, у якій було зазначено ч.3 ст.38 КЗпП України.

Починаючи з 01.11.2011 року по 17.01.2012 року йому не виплачували заробітну плату. Розмір щомісячної заробітної плати становив 1884,62 грн. Всього заборгованість по заробітній платі складає 4661,95 грн.

Позивачем також не отримано компенсацію за невикористану відпустку за 7 днів у сумі 544,23 грн., не здійснено розрахунок на день звільнення. Трудова книжка видана йому 27 лютого 2012 року. 3гідно із записом у трудовій книжці він був звільнений з 27.12.2011 року наказом від 17.01.2012 року за прогул без поважних причин за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що прогулів не вчиняв, а звільнити його просив за заявою від 03.01.2012 року. Актів про вчинення прогулу не складено.

У зв'язку із затримкою розрахунку, невиплатою вихідної допомоги просив стягнути 16.961,56 грн. станом на 01.04.2012 року. З огляду на викладене, позивач просив: про зміну підстав звільнення, визнати його звільненим за п.3 ст.38 КЗпП України та стягнути всього з відповідача - 16.961,56 грн., а саме :

- нараховану та невиплачену зарплату у сумі 4661,95 грн. грн.,

- вихідну допомогу згідно із ст.44 Кодексу у розмірі 6.900 грн.

- середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 4855,38 грн.,

- компенсацію за невикористану відпустку за 7 днів у сумі 544,23 грн.

У жовтні 2012 року представник позивача уточнив позовні вимоги(на а.с.75), просив стягнути з відповідача: борг по заробітній платі - 8.000 грн.; вихідну допомогу - 12.000 грн.;- компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4.500 грн.; премії у загальній сумі - 3.000 грн., а всього - 27.500 грн. а також середній заробіток за дні вимушеного прогулу з 03.01.2012 року по день прийняття рішення судом.

У запереченнях проти позовних вимог (а.с. 95) зазначено, що актами про невихід на роботу працівників підприємства від 28.12.2011р., 29.12.2011р. 30.12.2011р, 04.01.2012р., 05.01,2012р., 06.01.2012р. було встановлено відсутність з 28.12.2011р. на робочому місці працівників ПП «МІКОМ».

ОСОБА_1, який з'явився на роботі 03.01.2012р. було наголошено на продовженні роботи по вул. Нижньоюрківська, 31 в м. Києві по оздобленню котельні та запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 28.12.2011р. Однак, він відмовився виконувати це розпорядження, а також відмовився дати пояснення з приводу своєї відсутності на роботі, що підтверджено актом про відмову від надання пояснень від 03.01.2012р. Тому наказом про звільнення від 17.01.2012р. позивача було звільнено на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.99) за прогули без поважних причин 26.12.2011 року, 29.12.2011 року, 30.12.2011 року,04.01.2012 року, 05.01.2012 року та 06.01.2012 року.

Однак в цей день провести розрахунок та видати трудову книжку позивачу виявилось неможливим через його відсутність на робочому місці. Про необхідність з'явитися за трудовою книжкою та розрахунком Позивача було повідомлено листом від 21.01.2012оку. Що стосується позову про стягнення заробітної плати слід зазначити, що при прийнятті на роботу позивачу встановлено заробітну плату у розмірі 2 300 грн., про що він був своєчасно повідомлений, що підтверджується його підписом в наказі про прийняття на роботу № 9/1/2/11-тк-0000097 від 03.10.2011р. та в трудовому договорі № 9/1/2/11 від 03.10.2011р. Щодо виплати премії в розмірі 4000,00грн., то згідно п. 5.3. трудового договору розмір премії порядок позбавлення премії - повністю або частково визначаться наказом роботодавця у разі, якщо премія встановлюється. Проте, наказу про виплату преміальних у сумі 4000 грн. як виду заохочення згідно п.5.3 договору директором не приймалось.

Стосовно виплати вихідної допомоги, яка не передбачена при звільненні за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП згідно із наказом від 17.01.2012 року у зв'язку із прогулом починаючи з 28.12.2011р по 06.01.2012 року, підстав для звільнення за п.3 ст.38 немає.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у письмових позовній та уточненій заявах та усних поясненнях у процесі розгляду справи.

Відповідач у судові засідання неодноразово не з'являвся та не направляв свого представника, незважаючи на попередження суду. Про час та місце судового розгляду був повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків ОСОБА_2,ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 таким що підлягає частковому задоволенню стосовно стягнення неотриманої заробітної плати.

Судом встановлено, що Наказом керівника Приватного підприємства „МІКОМ" № 9/1/2-11 від 03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду слюсаря-монтажника з встановленим розміром оплати у сумі 2.300 грн.(а.сс.114). Тоді ж Приватним підприємством „МІКОМ" був укладений письмово з ОСОБА_1 трудовий договір № 9/1/2-11 від 03.10.2011 р. на строк 1 рік з дня його укладання (п. 2.1. договору).

Наказом від 17.01.2012р. позивача було звільнено на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.99) за прогули без поважних причин 26.12.2011 року, 29.12.2011 року, 30.12.2011 року,04.01.2012 року, 05.01.2012 року та 06.01.2012 року. У день звільнення провести розрахунок та видати трудову книжку позивачу виявилось неможливим через його відсутність на робочому місці.

Звертаючись до суду з позовом про зміну підстав звільнення, визнання його звільненим з підстав п.3 ст.38 КЗпП України та стягнення з відповідача - 16.961,56 грн. за нараховану та невиплачену зарплату за листопад та грудень 2011 року у сумі 4661,95 грн., вихідну допомогу згідно із ст.44 Кодексу у розмірі 6.900 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 4855,38 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 7 днів у сумі 544,23 грн., позивач посилався на такі доводи. Відповідач усно повідомив його про систему організації оплати праці, за якою заробітна плата згідно з штатним розписом затвердженим ПП „МІКОМ" складає 4000,00 грн. щомісячно, які виплачується відповідачем двічі на місяць - по 2000.00 грн., а також згідно з наказами ПП ..МІКОМ" передбачено виплату щомісячно премії у розмірі 1000,00 грн. (п. п. 1.2., 3.1.1., 4.2.1.. 5.1. - 5.5. трудового договору).

Згідно із положеннями ч.1 ст.21 трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи позивач був ознайомлений із змістом трудового договору, який ним був підписаний. До того ж у викладених ним письмових та усних поясненнях посилається на положення цього договору, проте пояснюючи його зміст по іншому. Зокрема, пояснив, що «за період з 03.10.2011 р. по 31.10.2011 р. відповідач частково дотримувався норм законодавства про працю і укладеного трудового договору - оплатив позивачу у жовтні 2011 року двічі на місяць заробітну плату за жовтень 2011 року виходячи з її загального розміру, зазначеного вище, що не суперечить вимогам ст. 115 КЗпП України, але так і не виплатив жодного разу обумовлену при прийнятті на роботу щомісячну премію, оскільки позивач повідомлявся відповідачем у жовтні, листопаді та грудні 2011 року, що премії за ці місяці, як і заборгована заробітна плата за листопад і грудень 2011 року, будуть йому виплачені обов'язково, але пізніше.» При цьому зазначив, що «відповідач «посилаючись на непідтверджені з його боку документально фінансові труднощі, почав систематично порушувати законодавство про працю в частині своєчасності виплати позивачу заробітної плати та премії, не виплатив позивачу борг по заробітній пла гі за листопад та грудень 2011 року; не виплатив позивачу заборговані премії за жовтень - грудень 2011 року. З огляду на наведені обставини, і відповідно порушення відповідачем трудового законодавства, колектив працівників що складався з позивача, електрозварювальників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, слюсарів - монтажників - ОСОБА_5, ОСОБА_2, порадившись, остаточно вирішили 03.01.2012 року подати з вищевказаних причин відповідачу заяви про звільнення».

Досліджуючи зазначені обставини, суд оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, встановив наступне.

Працюючи на підприємстві слюсарем-монтажником, позивач разом з іншими працівниками був відсутній на робочому місці без поважних причин 26.12.2011 року, 29.12.2011 року, 30.12.2011 року, 04.01.2012 року, 05.01.2012 року та 06.01.2012 року. На підтвердження факту були складені акти невиходу на роботу працівників у присутності директора підприємства, менеджера проектів підприємства, офіс-менеджера та охоронця. На пропозицію надати пояснення позивач відмовився, що також підтверджено наданими відповідачем актами. Факт відсутності на роботі у вказані дні підтверджено завіреними копіями табелів виходу на роботу, у яких проставлено прогули позивача у зазначені дні.

Положеннями п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Посилання позивача на подачу заяву про звільнення з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України не спростовує як факт прогулу у вказані дні так і права керівника здійснити звільнення за підставам , які він вважав підтвердженими відповідними доказами.

Позивачем не спростовано встановлені факти прогулу і порушення відповідачем положень зазначеної статті, яка передбачає наслідки прогулу та правил статей 147-149 КЗпП щодо застосування накладення дисциплінарного стягнення, у даному випадку звільнення з роботи за вчинений дисциплінарний поступок.

Що стосується вимог позивача про стягнення в уточнених позовах боргу у сумі 28 682, 93грн. за нараховану та невиплачену зарплату ,вихідну допомогу згідно із ст.44 Кодексу , середній заробіток за період затримки розрахунку ; компенсацію за невикористану відпустку, суд вважає доведеними вимоги про виплату нарахованої та невиплаченої зарплати за листопад та грудень 2011 року. Із наданих позивачем відомостей про виплату заробітної плати за вказаний період слідує, що позивач на розписався у відомостях, натомість на вимогу суду підтвердити виплату зарплати за ці місяці відповідач не надав спростувань.

Тому суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача сума не отриманої заробітної плати: за листопад 2011 року у сумі 1884 грн., 62 коп., та за грудень 2011 року у сумі 1986 грн., 36 коп., а всього 3970 грн., 98 коп.

Стосовно решті вимог по розрахункам позивача, то як встановлено судом позивачу встановлено заробітну плату в розмірі 2 300,00грн., що, підтверджено зібраними доказами, зокрема, трудовим договором № 9/1/2-11 від 03.10.2011р., яким відповідно до п.5.1. якого позивачу виплачується посадовий оклад в розмірі, встановленому в штатному розписі, затвердженого роботодавцем, наказом про прийняття на роботу, іншими бухгалтерськими документами, у тому числі отриманою позивачем зарплату за жовтень 2011 року.

Посилання позивача на усні домовленості та щомісячну виплату премій не знайшли підтвердження письмовими доказами у матеріалах справи.

Щодо виплати премії в розмірі 4000 грн., то згідно п. 5.3. трудового договору розмір премії, якщо вона встановлюється, порядок позбавлення премії - повністю або частково визначаться наказом роботодавця. Відповідних наказів керівником не було прийнято.

У відповідності із ч.1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас на підставі зібраних судом доказів, яким дана оцінка у їх сукупності, суд встановив, що вини підприємства у тому, що позивач відмовився отримувати заробітну плату, вважаючи, що нарахування у зазначених сумах здійснено неправомірно з порушенням усних домовленостей, не вбачається.

Як зазначено представником відповідача у письмових запереченнях актами про невихід на роботу працівників підприємства від 28.12.2011р., 29.12.2011р. 30.12.2011р, 04.01.2012р., 05.01,2012р., 06.01.2012р. було встановлено відсутність з 28.12.2011р. на робочому місці у тому числі позивача.

Позивачу, який з'явився на робоче місце 03.01.2012р. було наголошено на продовженні роботи по вул. Нижньоюрківська, 31 в м. Києві по оздобленню котельні та запропоновано надати письмові пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці з 28.12.2011року, однак позивач відмовився виконувати трудові обов'язки на об'єкти, а також відмовився давати усні письмові пояснення з приводу своєї відсутності на роботі ( акту про відмову від надання пояснень від 03.01.2012р.) Наказом про звільнення від 17.01.2012р. було звільнено за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України. Однак в цей день провести розрахунок та видати трудову книжку позивачу виявилось неможливим через його відсутність на робочому місці. Про необхідність з'явитися за трудовою книжкою та розрахунком Позивача було повідомлено листом від 21.01.2012 року. Позивач з'явився на підприємство лише 27.02.2012р., про що він не заперечує, зазначивши про у позовній заяви, однак і в цей день позивач відмовився давати письмові пояснення з приводу своєї відсутності на роботі. Згідно із актом від 27.02.2012 року працівники підприємства, у їх числі позивач відмовились від отримання розрахунку по заробітній платі, пояснивши непогодженням з нарахованим розміром зарплати та не нарахуванням преміальних, зазначивши при цьому. Що вони оспорять дії керівника у суді і отримають набагато більшу суму ніж їм нарахована. Крім того працівниками підприємства складено акт 17.01.2012 року про відмову отримати розрахунок по заробітній платі, у тому числі позивачем.

Таким чином суд вважає, що у задоволенні решти вимог позивача по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та зміни запису причин звільнення слід відмовити за відсутності підстав для їх задоволення.

З огляду на викладене та підставі п.4 ч.1 ст. 40, 44,94,97, 116, 117, 147, 149, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст..10,11,57.60,88,209,212, 213, 214, 215, 218, 223,367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Міком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та зміни запису причин звільнення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Міком» (ідентифікаційний код 30523162, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) не отриману заробітну плату: за листопад 2011 року у сумі 1884 (тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн., 62 коп., та за грудень 2011 року у сумі 1986 (тисячу дев'ятсот вісімдесят шість) грн., 36 коп., а всього стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного підприємства «Міком» не отриману заробітну плату у сумі 3970 (три тисячі дев'ятсот сімдесят грн., 98 коп.)

Стягнути з приватного підприємства «Міком» (ідентифікаційний код 305 23162, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) державне мито у сумі 51 (п'ятдесят одної) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Негайному виконанню підлягає в частині цього рішення стягнення з приватного підприємства «Міком» (ідентифікаційний код 305 23162, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одномісячний заробіток в сумі 1935 (тисячу дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 34 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційному суду м. Києва через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.

за