Рішення № 30570382, 02.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/10/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа № 908/567/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61)

до Громадської організації "Добробут" (72313, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв Сталінграду, 23)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко Н.О. - довіреність № 067 від 14.01.2013 р.;

Діброва О.Ф. - довіреність № 558 від 01.04.2013 р.;

від відповідача : Осипенко О.К. - виписка з ЄДР № 600690 від 17.07.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м.Мелітополь Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Громадської організації "Добробут", м. Мелітополь Запорізької області заборгованості за договором постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005 р. в розмірі 76107, 02 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору № 55.01 від 14.02.2005р. Вказував, що в період з квітня 2011 р. по грудень 2012 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 102705,56 грн. Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриману теплову енергію розрахувався лише частково - в сумі 26598,54 грн. Решта боргу в сумі 76107,02 грн. залишалась несплаченою. Посилаючись на вищевикладене позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/567/13-г, розгляд якої призначено на 26.02.2013 р.

Ухвалою суду від 26.02.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 19.03.2013 р. В судовому засіданні 19.03.2013 р. оголошувалась перерва до 02.04.2013 р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 19.03.2013р., представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовою заявою про зменшення суми позовних вимог. Так, за змістом заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 69721,02 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом.

За таких обставин, предметом позову є вимога ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення з ГО "Добробут" суми основного боргу в розмірі 69721,02 грн.

Відповідач - Громадська організація "Добробут" - проти позову заперечує. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві. Зокрема, посилається на те, що з 18 серпня 2011 р. по 28 січня 2012 р. будівля гуртожитку ГО «Добробут» була відключена від центральних мереж тепло постачальника. Вказує, що в порушення умов п. 2.1.1 Договору, позивач з 2009 р. проводить розрахунки безпосередньо з мешканцями гуртожитку в касі ТОВ "Мелітопольські теплові мережі", надаючи в подальшому відповідачу Довідки з переліком прізвищ мешканців та сум, оплачених ними в касу позивача в конкретному місяці. Наголошує, що ГО «Добробут» неодноразово з цього приводу зверталася до позивача та вказувала на порушення умов Договору в частині проведення порядку розрахунків. Відповідач вказує, що такий порядок розрахунків існує і на даний час, тільки мешканці гуртожитку, які вважають себе споживачами, сплачують кошти в касу підприємства вже на підставі укладених з позивачем в 2011 році договорів, але позивач рахунок за спожиту теплову енергію виставляє юридичній особі ГО «Добробут», а не фізичним особам з якими проводить розрахунки. При цьому, зауважує, що при укладанні індивідуальних договорів з мешканцями гуртожитку позивач не укладав додаткову угоду з ГО «Добробут», не були внесені зміни чи доповнення до договору від 14.02.2005 р. № 55.01. Відповідач вважає, що сума боргу за стягуваний період станом на момент звернення до суду складала 26274,64 грн. За період розгляду справи у суді, мешканці гуртожитку ще сплатили 4350,00 грн., тобто фактично, станом на 13.03.2013 р. борг за стягуваний період вже складає 21924,64 грн. Посилаючись на вищевикладене відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 14.02.2005 року між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж, яке, відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», 19.10.2011 р. було реорганізовано в ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», що є правонаступником всіх прав та обов'язків Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж - п.1.2 Статуту (Енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та Громадською організацією "Добробут" (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 55.01 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води за період з лютого 2005 р. з максимум теплового навантаження 0,285925 Гкал/г.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Споживач зобов'язався проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Пунктом 2.2.5 Договору сторонами узгоджено, що облік відпускаємої теплової енергії проводиться по приладах обліку, встановлених на тепловому вводі Споживача. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. Щомісячно, не пізніше 22-го числа Споживач надає показання приладів Енергопостачальної організації. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт та повірку кількість відпущеної теплової енергії Споживачу нараховується Енергопостачальною організацією, виходячи з теплового навантаження Споживача розрахунковим способом.

Відповідно до п. 3.1 Договору відпуск теплової енергії Енергопостачальної організації проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади.

Споживач проводить оплату за спожиту теплову енергію згідно з цим Договором та діючим законодавством (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору нормативні акти і закони України є пріоритетними по відношенню до тексту формулювань, викладених у Договорі, і при суперечності понять діють поняття законодавчих актів з дати їх чинності.

Згідно із п. 7.1 Договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Усі зміни та доповнення до Договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач, в період з квітня 2011р. по грудень 2012 р. включно, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 102705,56 грн., що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт: № 3641 від 30.04.2011 р. на суму 11509,48 грн. (абонплата та опалення), № 4141 від 31.05.2011 р. на суму 4412,31 грн. (абонплата), № 4204 від 30.06.2011 р. на суму 4914,73 грн. (абонплата), № 4298 від 31.07.2011 р. на суму 5121,45 грн. (абонплата), б/н від 31.08.2011 р. на суму мінус 443,10 грн. (перерахунок), № 4594 від 30.09.2011 р. на суму мінус 441,28 грн. (перерахунок), № 5618 від 31.10.2011 р. на суму 5615,30 грн. (абонплата, опалення), № 6017 від 30.11.2011 р. на суму мінус 322,63 грн., № 6411 від 31.12.2011 р. на суму мінус 5167,37грн. (перерахунок), № 842 від 31.01.2012 р. на суму 1732,55 грн. (абонплата, опалення), № 1255 від 29.02.2012 р. на суму 26235,01 грн. (абонплата, опалення), № 2137від 31.03.2012 р. на суму 25792,96 грн. (абонплата, опалення), № 2592 від 30.04.2012 р. на суму 9885,44 грн. (абонплата, опалення), № 3202 від 31.05.2012 р. на суму 4993,30грн. (абонплата), № 3321 від 30.06.2012 р. на суму 5098,12 грн. (абонплата), № 3401 від 31.07.2012 р. на суму 5052,08 грн. (абонплата), № 3556 від 31.08.2012 р. на суму 5021,50грн. (абонплата), № 3600 від 30.09.2012 р. на суму 5008,02 грн. (абонплата), б/н від 31.10.2012 р. на суму мінус 129,00 грн. (перерахунок), № 5418 від 30.11.2012 р. на суму мінус 11048,66 грн. (перерахунок), б/н від 31.12.2012 р. на суму мінус 134,65 грн. (перерахунок).

При цьому, перелічені рахунки-акти виконаних робіт узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб обох сторін.

Вказана в актах-рахунках сума наданих послуг у встановлений Договором строк відповідачем у повному обсязі сплачена не була. Згідно наданих позивачем доказів (платіжні доручення № @2PL593390 від 15.09.2011 р. на суму 2673,00 грн., №N0А8М55688 від 22.08.2011 р. на суму5000,00 грн., № @2PL470479 від 02.04.2012 р. на суму 95,68 грн., № @2PL661449 від 19.06.2012 р. на суму 36,83 грн., № @2PL 844476 від 08.08.2012 р. на суму 1386,00 грн., Довідки про сплату через касу за серпень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р.. жовтень 2012 р., березень 2012 р., травень 2012 р., квітень 2012 р., липень 2012 р., грудень 2012 р. серпень 2012 р., вересень 2012 р., лютий 2013 р., березень 2013 р.), відповідачем (в т.ч. мешканцями будинку), в рахунок погашення боргу за Договором за спірний період було сплачено 31598,54 грн. Решта боргу в сумі 69721,02 грн. відповідачем сплачена не була.

Позовна вимога про стягнення з ГО "Добробут" суми 69721,02 грн. основного боргу за Договором (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом всього спірного періоду.

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено договір № 55.01 від 14.02.2005 р., за умовами якого позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач приймає та оплачує теплову енергію за тарифами, затвердженими виконавчим органом влади.

Згідно долучених до матеріалів справи копій рахунків-актів виконаних робіт за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 102705,56 грн.

Як вже зазначалось вище, рахунки-акти виконаних робіт за спірний період, узгоджені між сторонами та мають підписи уповноважених осіб сторін. При цьому, на вказаних рахунках-актах, з боку відповідача, відсутні зауваження та претензії щодо теплопостачання.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору Споживач зобов'язався проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. В якості оплати за Договором за період з квітня 2011 р. по грудень 2012 р. включно, позивачем отримано від відповідача 31598,54 грн.

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 69721,02 грн.

Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду надано не було.

Стосовно посилання відповідача на те, що протягом серпня 2011 р. - січня 2012 р. теплопостачання на гуртожиток ГО «Добробут» позивачем не здійснювалось, суд відзначає, що згідно рахунків-актів за цей період, плата саме за опалення позивачем не нараховувалась.

Доводи відповідача, стосовно того, що його заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. складає 21924,64 грн., судом відхиляються з огляду на наступні обставини.

Згідно наданих позивачем доказів (рахунків-актів) вбачається, що за стягуваний період ГО «Добробут» було нараховано до сплати за поставлену теплову енергію суму 102705,56грн., що збігається з даними відповідача, які відображені в Акті звірки взаємних розрахунків (том 2 арк. справи 60-61). Розбіжність в стягуваній сумі виникла у зв'язку з тим, що частину прийнятих від відповідача коштів за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «МТМ» зарахувало в оплату попереднього боргу, що рахується за відповідачем за рішеннями господарського суду Запорізької області по справі № 3/27/10 від 02.11.2010 р. та по справі № 13/5009/2431/11 від 21.06.2011 р., а іншу частину отриманих коштів (у разі відсутності в платіжному документі цільового призначення платежу - у вигляді відсутності періоду, за який здійснюється оплата; в платіжних документах міститься посилання лише на договір № 55.01) в рахунок погашення боргу за попередні періоди.

Як було пояснено представниками позивача у судових засіданнях, зарахування коштів ТОВ «МТМ» здійснює відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному документі, а саме: за договором № 55.01. У разі відсутності визначення періоду, за який здійснюється платіж, ТОВ «МТМ» зараховувало грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості її виникнення. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на лист Комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності від 29.10.2004 р. № 06-10/10-1215, в якому вказано, що в разі отримання платежів, у призначенні яких зазначено лише вид послуг та не вказано періоду, протягом якого ці послуги надавалися, грошові кошти мають бути зараховані наступним чином: у разі наявності заборгованості за цей вид послуг, в тому числі і заборгованості, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, приймаючи платежі від мешканців гуртожитку ГО «Добробут» через касу, у разі відсутності чіткого призначення платежу, позивач цілком правомірно зараховував грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості. Чинне законодавство України не містить будь-яких заборон мешканцям гуртожитку та членам громадської організації сплачувати послуги безпосередньо в касу підприємства, а не через розрахунковий рахунок ГО «Добробут». При цьому суд зазначає, що грошові кошти членами організації «Добробут» вносились на підставі рахунків, виданих їм цією організацією з визначенням розміру оплати на підставі договору № 55.01, укладеного між ТОВ «МТМ» та ГО «Добробут». Після внесення коштів, члени організації «Добробут» своїми письмовими заявами (наявні в матеріалах справи) звертались до відповідача з метою зарахування коштів в оплату заборгованості саме організації «Добробут». Фактичні правовідносини сторін: надання послуг позивачем - відповідачу за договором № 55.01, виставлення відповідачем мешканцям рахунків на оплату, оплата мешканцями послуг через касу позивача з наступним зарахуванням коштів по заявах, адресованих ГО «Добробут», узгоджуються з приписом ст. 528 Цивільного кодексу України. За поясненнями позивача, всі грошові кошти, що надходять до каси від мешканців будинку, ТОВ «МТМ» зараховує на погашення заборгованості ГО «Добробут» за договором № 55.01 від 14.02.2005 р., який є чинним. При цьому, позивач щомісяця передавав відповідачу Довідки про оплату в касу підприємства, що відповідачем не оспорюється.

Стосовно зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок оплати боргу, що рахується за відповідачем за рішеннями господарського суду Запорізької області по справі № 3/27/10 від 02.11.2010 р. та по справі № 13/5009/2431/11 від 21.06.2011 р., слід зазначити, що Законом України «Про судоустрій України» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок сторін виконавчого провадження повідомляти державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Надані позивачем матеріали (листи, Акти взаємозвірки між ТОВ «МТМ» та ДВС ММУЮ) свідчать, що ТОВ «МТМ» неодноразово повідомляло виконавчу службу про стан виконання ГО «Добробут» рішень господарського суду. Такі ж акти звіряння окремо за кожним рішенням надавались і відповідачу, але з його боку підписані не були.

Позивач вказує, що твердження ГО «Добробут», що ТОВ «МТМ» укладені індивідуальні договори з кожним мешканцем гуртожитку, не відповідає дійсності. Наполягає, що ТОВ «МТМ» здійснює нарахування та виставляє рахунки виключно на підставі договору з ГО «Добробут» № 55.01 від 14.02.2005 р.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 203 ЦК України умовами чинності правочинів є дотримання вимог: щодо змісту правочину; щодо цивільної дієздатності суб'єктів правочину; щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта (суб'єктів) правочину; щодо форми правочину; щодо реальності правочину та щодо дотримання спеціальних умов.

Тобто, правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору.

В даному випадку, договір № 55.01 від 14.02.2005 р. підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без будь-яких зауважень.

Відтак, підписуючи Договір, відповідач, у відповідності з п. 3 ст. 181 ГК України, погодився з його умовами.

Відповідач не був позбавлений права, закріпленого в п. 4 ст. 181 ГК України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору. Пунктом 2 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Доказів звернення до позивача, в порядку ст. 188 ГК України, з пропозицією щодо зміни або розірвання договору № 55.01 від 14.02.2005р., відповідачем суду не надано.

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

В даному випадку, у встановленому законом порядку договір № 55.01 від 14.02.2005р. недійсним не визнано. Доказів звернення з відповідним позовом до суду відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 69721,02 грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1720,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Громадської організації "Добробут" (72313, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв Сталінграду, 23, код ЄДР 14360570, р/р № 29026866200017 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61, код ЄДР 05541114, р/р № 26036300640599 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк України», МФО 313957) суму 69721 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 02 коп. основного боргу та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.04.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко