Рішення № 30570199, 04.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/15/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.13 Справа № 908/654/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Цюрупинське" (75100, м. Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області, вул. Горького, 28-А)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 19.09.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Цюрупинське", м. Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя заборгованості за договором поставки № 3К від 02.02.2009 р. в розмірі 8987,00 грн.

Обґрунтовуючи позов (із урахуванням письмових пояснень від 21.03.2013р.) позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 02.02.2009 р. позивач поставляв відповідачу продукцію, в тому числі на суму 20138,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № РНК 000244 від 10.06.2010 р. Пунктом 5.5 договору поставки передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 45 календарних днів з дати приймання товару. В порушення умов договору, відповідач своєчасно зобов'язання не виконав і після часткової оплати та повернення частини товару, борг в сумі 8987 грн. залишився несплаченим. Посилаючись на приписи ст. 526 ЦК України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/654/13-г, розгляд якої призначено на 12.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2013 р. за клопотанням відповідача, в порядку ст. 77 ГПК Країни розгляд справи було відкладено на 26.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2013 р. за клопотанням відповідача, в порядку ст. 77 ГПК Країни розгляд справи було відкладено на 04.04.2013 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 - у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначив, що твердження позивача про наявність заборгованості за накладною № РНК 000244 від 10.06.2010р. є невірним, оскільки товар за вказаною накладною сплачений наступним чином: 30.06.2010р. в розмірі 5000грн., 10.08.2010р. в розмірі 5000грн., 31.08.2010р. в розмірі 5000грн., 13.09.2010р. в розмірі 5000грн., 02.11.2010р. в розмірі 2787,60грн. Тобто відповідач сплатив суму 22787,60грн. в більшому розмірі, ніж отримано товару за накладною. Також відповідач сплатив вартість товару і за попередньою накладною від 26.02.2010р. на суму 33241,50грн. Вказує, що доводи позивача про наявність заборгованості відповідача в сумі 8987грн. є необґрунтованими. Також посилаючись на приписи норм ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 04.04.2013 р. представник відповідача підтримав свої доводи, викладенні у відзиві на позовну заяву, надав суду платіжні доручення на підтвердження факту оплати за товар, отриманий по договору поставки від 02.02.2009 р. та просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 04.04.2013р. не скористався. Письмовою заявою від 21.03.2013 р., посилаючись на важкий фінансовий стан на підприємстві та відсутність коштів на відрядження, просив суд проводити слухання справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 04.04.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 02.02.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Цюрупинське" (Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 3К (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити коньяк в асортименті (далі - Товар). (п.1.1. Договору)

Згідно із п. 1.3 Договору поставка Товару оформлюється первинними документами, де зазначенні: повне найменування Товару, його опис та характеристика, кількість Товару, ціна одиниці Товару, загальна вартість, в т.ч. ПДВ та акцизний збір. Первинні документи (накладна, ТТН, податкова накладна, акт приймання-передачі Товару та інше) є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору Покупець зобов'язується сплатити вартість, отримуваної партії Товару в наступному порядку: 100 відсотків вартості, отриманого Товару сплачується Покупцем протягом 45-ти календарних днів з дати приймання Товару Покупцем. Оплата за Товар здійснюється Покупцем тільки по банківським реквізитам, вказаним в Договорі та з обов'язковим посиланням на номер накладної, за якою отримано Товар.

Пунктами 8.3, 8.4 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2010 р. У випадку, якщо при спливі даного строку Покупцем не здійснено повного розрахунку, строк дії даного договору продовжується до закінчення строку розрахунків між сторонами. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати цей Договір за 14 календарних днів до закінчення дії, цей договір вважається пролонгованим на 1 рік.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 266303,10 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № РНК-000014 від 06.02.2009 р. на суму 64164,00 грн., № РНК-000080 від 31.03.2009 р. на суму 80541,00 грн., № РНК-000408 від 29.10.2009 р. на суму 33580, 50 грн., № РНК-000442 від 25.11.2009 р. на суму 34638,00 грн., № РНК-000071 від 25.02.2010 р. на суму 33241, 50 грн., № РНК-000244 від 10.06.2010 р. на суму 20138, 10 грн.

За отриману продукцію по Договору відповідач оплатив кошти частково в сумі 234951,60 грн.

За видатковою накладною № ВН-0000039 від 08.10.2009 р. р. частину товару було повернуто відповідачем позивачу на суму 25364,50 грн.

Решта боргу залишилась несплаченою.

Позовна вимога про стягнення з ПП ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки № 3К від 02.02.2009 р. в розмірі 8987,00 грн. стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 266303,10 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № РНК-000014 від 06.02.2009 р., № РНК-000080 від 31.03.2009 р., № РНК-000408 від 29.10.2009 р., № РНК-000442 від 25.11.2009 р., № РНК-000071 від 25.02.2010 р., № РНК-000244 від 10.06.2010 р., та відповідачем не заперечується.

Товар отримано особисто ОСОБА_1 В матеріалах справи міститься Довіреність на отримання Товару від 10.06.2010 р. № АИК-0000179.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 5.5 Договору Покупець зобов'язався сплатити вартість отриманої партії Товару в наступному порядку: 100 % вартості, отриманого Товару сплачується Покупцем протягом 45-ти календарних днів з дати приймання Товару Покупцем.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції, всупереч вимог закону та умов Договору, у повному обсязі не виконав.

Матеріали справи свідчать, що відповідач лише частково оплатив отриману від позивача продукцію. Так, згідно наданих відповідачем платіжних доручень, за отриманий за Договором Товар, відповідачем було перераховано позивачу загальну суму 234951,60 грн., а саме: платіжні доручення: № 180 від 06.07.2009 р. на суму 3000,00 грн., № 227 від 21.07.2009 р. на суму 4000,00 грн., № 326 від 11.08.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 338 від 17.08.2009 р. на суму 7000,00 грн., № 523 від 28.09.2009 р. на суму 2000,00 грн., № 538 від 30.09.2009 р. на суму 7000,00 грн., № 441 від 08.09.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 453 від 10.09.2009 р. на суму 2000,00 грн., № 675 від 29.10.2009 р. на суму 8000,00 грн., № 794 від 18.11.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 847 від 25.11.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 897 від 07.12.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 1009 від 30.12.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 1019 від 05.01.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 933 від 11.12.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 997 від 29.12.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 907 від 08.12.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 919 від 09.12.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 1035 від 11.01.2010 р. на суму 5000,00 грн., №1130 від 02.02.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 1293 від 10.03.2010 р. на суму 5000,00 грн., №3374 від 21.04.2009 р. на суму 7103,00 грн., № 3503 від 18.05.2009 р. на суму 2061,00 грн., №3340 від 09.04.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 3350 від 14.04.2009 р. на суму 5000,00 грн., №3301 від 03.04.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 3313 від 07.04.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 3271 від 26.03.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 3288 від 31.03.2009 р. на суму 5000,00грн., № 3249 від 23.03.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 3259 від 24.03.2009 р. на суму 5000,00грн., № 3237 від 18.03.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 3243 від 20.03.2009 р. на суму 5000,00грн., № 1432 від 09.04.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 1577 від 25.05.2010 р. на суму 5000,00грн., № 1406 від 06.04.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 1419 від 07.04.2010 р. на суму 5000,00грн., № 1303 від 15.03.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 1378 від 29.03.2010 р. на суму 5000,00грн., № 1708 від 30.06.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 59 від 10.08.2010 р на суму 5000,00 грн., № 133 від 31.08.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 364 від 02.11.2010 р. на суму 2787, 60 грн., № 167 від 13.09.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 300 від 19.10.2010 р. на суму 5000,00 грн.

При цьому, судом враховується, що за видатковою накладною № ВН-0000039 від 08.10.2009 р. відповідачем було повернуто позивачу Товар на суму 25364,50 грн.

Отже, всього за Договором відповідачем було сплачено 260316,10 грн. (234951,60грн. + 25364,50 грн.).

Проте, за підрахунками позивача, за Договором відповідачем було сплачено 257316,10 грн.

Відносно цього, судом було встановлено, що при здійсненні підрахунку проплат відповідача, позивачем не було враховано платіжне доручення № 180 від 06.07.2009 р. на суму 3000,00 грн.

Відтак, борг відповідача перед позивачем за поставлений за Договором Товар складає 5987,00 грн., а не 8987,00 грн., як визначено позивачем у позовній заяві.

Доказів погашення заборгованості в сумі 5987,00 грн. відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, позов задовольняється частково в сумі 5987,00 грн., в іншій частині у позові слід відмовити.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем за Договором, є недоведеним належними засобами доказування твердження в порушення вимог ст ст 33, 34 ГПК України.

Так, у своєму відзиві, відповідач посилаючись на здійснені проплати (30.06.2010р. на суму 5000,00 грн., 10.08.2010р. на суму 5000,00 грн., 31.08.2010р. на суму 5000,00 грн., 13.09.2010р. на суму 5000,00 грн. та 02.11.2010р. на суму 2787,60 грн.), стверджує, що він повністю розрахувався за поставлений товар за накладною №РНК000244 від 10.06.2010р., і взагалі не має боргів перед позивачем. При цьому, відповідач вказує, що перевіряючи даний борг, ним було перевірено весь період поставок позивачем за Договором, у зв'язку з чим було виявлено, що борг в розмірі 8987,00 грн. міг утворитися у даних бухгалтерського обліку позивача внаслідок не проведення (не оформлення) таких бухгалтерських операцій як повернення товару за Договором. Стверджує, що повернення товару, відбувалися за наступними видатковими накладними на такі суми: Видаткова накладна № К-002531 від 24.04.2009р. на суму 1684,80грн.; Видаткова накладна № Ф-045745 від 30.04.2009р. на суму 1076,00 грн.; Видаткова накладна № Ф-050413 від 02.07.2009р. на суму 2340,00 грн.; Видаткова накладна № Ф-055425 від 01.09.2009р. на суму 3510,00 грн. За підрахунками відповідача, загальна сума на яку було проведено повернення боргу складає рівно 8 987,00 грн. При цьому, відповідач зауважив, що у зв'язку із проведенням бухгалтерських перевірок за періоди в яких відбувалася поставка даного товару, відповідачем було знищено первинні документи які б могли підтвердити дані повернення товару.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Всупереч вимог наведених процесуальних норм, відповідачем не надано будь-яких доказів повернення Товару позивачу на суму 8987,00 грн. Факт відсутності заборгованості за Договором відповідачем належними засобами доказування не підтверджено.

Крім того, дослідивши надані відповідачем копії платіжних доручень, згідно яких відповідачем було перераховано позивачу 234951,60 грн., суд відзначає, що в графі «Призначення платежу» в усіх без виключення платіжних дорученнях зазначено: «Сплата за коньяк згідно договору № ЗК від 02.02.2009 р.».

Згідно пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні 12.03.2013р., зарахування коштів, отриманих від ПП ОСОБА_1 позивач здійснював відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному документі. Через відсутність у платіжних документах посилання на конкретну видаткову накладну, ПАТ «Цюрупинське» зараховувало грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередніми накладними в порядку календарної черговості.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, через відсутність у платіжному документі призначення платежу (мається на увазі - по якій саме накладній сплачується товар), позивач цілком правомірно зараховував отримані від відповідача грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередніми поставками.

Таким чином доводи відповідача про оплату товару в повному обсязі саме за накладною РНК 000244 від 10.06.2010р. та про сплив строку позовної давності за попередніми поставками є безпідставними і такими, що не мають істотного значення для вирішення спору.

До того ж, обов'язкове зазначення в платіжному документі номеру накладної, за якою отримано Товар, встановлено в п. 5.5 Договору, чого відповідачем додержавно не було.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача Товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявлених ПАТ «Цюрупинське» позовних вимог в сумі 5987,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін. № НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827) на користь Публічного акціонерного товариства "Цюрупинське" (75100, м. Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області, вул. Горького, 28-А, код ЄДР 00413558, р/р № 260062699 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль» у м.Херсон, МФО 352093) суму 5987 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. основного боргу та суму 1135 (тисяча сто тридцять п'ять) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.04.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко