Постанова № 30570209, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 квітня 2013 року 09 год. 23 хв. № 826/2665/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 01 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 березня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07 лютого 2013 року № 0001815522 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у розмірі 5304704,00 грн.

Ухвалою суду від 04 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 21 березня 2013 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 січня 2013 року складено акт № 50/15.5-61/35467438 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за листопад 2012 року у розмірі 5304704,00 грн., чим порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), підпункти 4.6.2- 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (також далі за текстом - Порядок).

На підставі акту перевірки, 07 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 5304704,00 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацами 1, 2 п. 75.1, підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76, п. 200.10 ст. 200 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як зазначено в акті перевірки, відповідачем проведено перевірку податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року № 9085452299, у ході якої використано податкову звітність позивача з ПДВ та податкові декларації з ПДВ за січень-червень, серпень-жовтень, грудень 2008 року та січень-грудень 2009 року.

При цьому, в акті перевірки також зазначено, що у результаті перевірки відображення показників додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року, а саме довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (також далі за текстом - довідка), виявлено, що за даними позивача залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного податкового періоду, склав 13304898,00 грн., а за даними перевірки - 8000194,00 грн. Тобто різниця у розмірі 5304704,00 грн. склалась у зв'язку з тим, що позивачем протягом 1095 днів не використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. До того ж, не відобразивши у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ напрямок повернення бюджетного відшкодування, позивач самостійно відмовився від належної йому суми бюджетного відшкодування.

Тобто, підставою для зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ стало пропущення позивачем строку, визначеного для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених положеннями ПК України.

Однак, викладений висновок відповідача, за переконанням суду, є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З викладеного положення вбачається, що воно регулює виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань і відшкодування сум ПДВ та саме для вирішення цих питань встановлено 1095-денний строк. Будь-яких обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, положення ПК України не мітять.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо необхідності використання позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у строк 1095 днів.

Стосовно висновків відповідача про те, що позивач самостійно відмовився від належної йому суми бюджетного відшкодування, оскільки не відобразив у відповідних рядках податкової декларації з ПДВ напрямок повернення бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктами 4.6.2- 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначено у листі Державної податкової служби України від 12 січня 2012 року, № 808/7/15-3417-16 "Щодо порядку відображення у податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів", платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року № 0001815522, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" (ідентифікаційний код 35467438) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 5304704,00 грн. (П'ять мільйонів триста чотири тисячі сімсот чотири гривні 00 копійок).

3. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 квітня 2013 року