Постанова № 30570206, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 квітня 2013 року 14 год. 35 хв. № 826/1295/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Дагпром-Союз" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області та начальника СТКЗР Білоцерківського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області майора міліції Майданіка Андрія Васильовича про визнання неправомірними дій відповідачів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 січня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Дагпром-Союз" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач-1) та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (також далі за текстом - НДЕКЦ) при ГУ МВС України у Київській області (також далі за текстом - відповідач-2) про визнання неправомірними дій відповідача-1 щодо складання акту від 06 вересня 2012 року № 641/23-60/35132771 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Дагпром-Союз" за період діяльності січень-вересень 2012 р." (також далі за текстом - акт звірки), а також дій СТЗКР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області майора міліції Майданіка Андрія Васильовича (також далі за текстом - Майданік А.В. у відповідних відмінках) щодо складання висновку спеціаліста від 03 вересня 2012 року № 406 (також далі за текстом - оскаржуваний висновок).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що акт звірки позивачем складено неправомірно, оскільки саму звірку проведено на підставі оскаржуваного висновку.

Ухвалою суду від 01 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25 лютого 2013 року, згідно з ч. 3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), до участі у справі як співвідповідача судом залучено начальника СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області майора міліції Майданіка А.В. (також далі за текстом - відповідач-3).

До суду 01 березня 2013 року надійшла письмова заява законного представника позивача про уточнення позовних вимог, а саме про визнання неправомірними дій відповідача-1 щодо складання акту звірки та дій відповідача-2 і відповідача-3 щодо складання оскаржуваного висновку. Вказану заяву, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення у справі по суті.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача-1 позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 лютого 2013 року.

Представник відповідача-2 та відповідач-3 позов також не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 26 березня 2013 року.

У судове засіданні 26 березня 2013 року представник відповідача-2 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 березня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача-2 повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 06 вересня 2012 року складено акт звірки, у якому зазначено, що згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій, однак, таку звірку не проведено у зв'язку з тим, що позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання неправомірними дій відповідача-1 щодо складання акту звірки, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4.4 розділу 4 наказу Державної податкової адміністрації від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Тобто, складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (податковою адресою) є законодавчо встановленим обов'язком податкового органу. До того ж, акт є службовим документом, у якому зазначається інформація про дії податкового органу, направлені на проведення зустрічної звірки, та який жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

Як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, склавши акт звірки, відповідач-1 діяв відповідно до положень чинного податкового законодавства та жодним чином не порушив прав та законних інтересів позивача.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання неправомірними дій відповідача-2 та відповідача-3 щодо складання оскаржуваного висновку суд зазначає наступне.

Зі змісту акту звірки вбачається, що відповідачем-1 при вжитті заходів щодо проведення звірки враховано інформацію, зазначену в оскаржуваному висновку.

З наявної у матеріалах справи копії оскаржуваного висновку, у свою чергу, вбачається, що почеркознавче дослідження та складання за його результатами вказаного висновку здійснено відповідачем-3.

СТКЗР Білоцерківського МВ, начальником якого є відповідач-3, входить до структури та підпорядковується відповідачу-2. Однак, відповідач-2, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, жодного відношення до складання оскаржуваного висновку не має.

Зокрема, згідно з п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8 розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (також далі за текстом - Інструкція № 53/5; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування (перелік зон наведено в додатку).

Підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

Експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

З викладених положень вбачається, що експертні дослідження проводяться фахівцями відповідних експертних установ на підставі письмових заяв (листів) замовника.

Таким чином, провівши експертне дослідження на підставі листа відповідача від 03 вересня 2012 року № 4647/9/07-2/3, оформленого відповідно до положень Інструкції № 53/5, та склавши за його результатами оскаржуваний висновок, відповідач-3, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих досліджень (свідоцтво від 26 вересня 2008 року № 454, видане експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України), за переконанням суду, діяв згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.

У ході судового розгляду справи представник відповідача-2 підтвердив, що відповідач-3 має належну кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз, відповідні документи для реєстрації у державному Реєстрі атестованих судових експертів надані до Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу", атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача-2 та відповідача-3 щодо складання оскаржуваного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача-1 та відповідача-2, а також відповідач-3 надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Дагпром-Союз" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області та начальника СТКЗР Білоцерківського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області майора міліції Майданіка А.В. про визнання неправомірними дій відповідачів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Дагпром-Союз" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області та начальника СТКЗР Білоцерківського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області майора міліції Майданіка Андрія Васильовича про визнання неправомірними дій відповідачів.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин