Ухвала суду № 30569873, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К/9991/57302/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Дон-Сиб" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі за позовом Приватного науково - виробничого підприємства "Дон-Сиб" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області про визнання нечинним рішення ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Приватне науково-виробниче підприємство "Дон-Сиб" просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне науково-виробниче підприємство «Дон-Сиб» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 13512606, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи. Об'єкт нерухомості (будівля готелю), що розташований за адресою: Донецька область, м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, 20 належить позивачу на праві власності, що виникло в нього на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 25 лютого 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Торгівельну діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії серії АІ № 245240 на право здійснення певного виду діяльності: роздрібна торгівля алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), та ліцензії серії АІ № 245239 на право здійснення певного виду діяльності: роздрібна торгівля тютюновими виробами.

15 квітня 2010 року позивачем отриманий торговий патент, яким було посвідчено право позивача на здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування за місцезнаходженням пункту продажу за адресою: м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, 20. Термін дії торгового патенту з 15 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року.

03 березня 2011 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Донецькій області було проведено позапланову виїзну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами закусочної, що розташована за адресою: м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, 20 та належать суб'єкту господарювання Приватному науково-виробничому підприємству «Дон-Сиб». Згідно викладеного в акті, перевіркою встановлений факт продажу споживачеві 50 грамів алкогольного напою горілки «Nemiroff delicat» виробництва ДП «УКК «Nemiroff» з пляшки ємкістю 0,5 л. дата розливу 26 січня 2011 року, за ціною 7,00 грн. на розлив на місці до споживання за відсутності здійснення узгодження статусу підприємства громадського харчування.

03 березня 2011 року за наслідками проведеної перевірки відповідачем складений акт № 122/03/13512606 із висновками про порушення відповідачем статей 15-2 та 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

12 березня 2011 року відповідачем на підставі акту перевірки № 122/03/13512606 від 03 березня 2011 року було прийнято рішення № 051535-0162-3239 про застосування фінансових санкцій за порушення вимог статті 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 3400,00 гривень та за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 6800,00 гривень.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої), спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету міністрів України N 854 від 30 липня 1996 року (далі Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови, роздрібна торгівля алкогольними напоями є діяльністю з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 309 від 09 жовтня 2006 року поняття «підприємство громадського харчування» було змінено на поняття «підприємство ресторанного господарства».

Відповідно до пункту 1.3. цих правил, закладом ресторанного господарства є організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Згідно пунктів 1.5., 1.6 цих Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Протягом судового розгляду справ судом встановлено відсутність в позивача документів, що підтверджується узгодження позивачем статусу підприємства громадського харчування. Будь-які документи, які б свідчили про звернення позивача до вповноважених органів з метою отримання такого узгодження в матеріалах справи відсутні.

Частиною 6 статті 15-3 цього Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що у разі порушення суб'єктом господарювання вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було допущено порушення вимог пункту 15-3 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що свідчить про наявність підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі, передбаченому абзацом 9 частини 2 статті 17 цього Закону.

Згідно наведених вище приписів Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року, відкриття закладу громадського харчування узгоджується суб'єктом господарювання із органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Донецька обласна державна адміністрації входить до системи органів виконавчої влади, правовий статус яких відмінний від статусу органів місцевого самоврядування, повноваження щодо узгодження відкриття суб'єктами господарювання підприємства громадського харчування в нього відсутні.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виконавчий комітет Донецької міської ради повідомив позивача про необхідність узгодження відкриття закладу підприємства громадського харчування.

Що стосується посилань відповідача на наявність в нього торгового патенту на здійснення підприємницької діяльності у сферах громадського харчування, суд зазначає наступне.

Торговим патентом, відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" є державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220?, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Дон-Сиб" відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: