Постанова № 30568077, 08.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 5023/9636/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справісуддівКролевець О.А. Хрипуна О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Харківської області 17.12.2012 Харківського апеляційного господарського суду 04.02.2013 у справі господарського суду за позовом до про№ 5023/9636/11 Харківської області Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" Державного підприємства дослідного господарства "Реконструкція" Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортививчення видачу виконавчого документуза участю представників:

від стягувача - Шамраєв М.Є.

від боржника - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "СЛОБОЖАНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" від 11.08.2011 по справі №2/550- 2011 про звернення стягнення з Державного підприємства дослідного господарства "Реконструкція" Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на предмет застави за договорами застави майна №09-14/2007-з, №09-14/2007-з-6 та стягнення штрафів за договорами застави майна на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", а також стягнення сплаченого третейського збору в розмірі 5,00 грн. та витрат на листування в розмірі 7,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2011 заяву Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про видачу виконавчого документу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська перспектива" у справі № 2/550-2011 від 11.08.2011 задоволено повністю.

01.12.2011 на виконання зазначеної ухвали господарського суду Харківської області були видані відповідні накази суду, відповідно до яких наказ дійсний до пред'явлення до виконання до 02.12.2012.

05.12.2012 Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказів господарського суду Харківської області по справі № 5023/9636/11 від 01.12.2012. В обґрунтування поданої заяви стягувач посилався на те, що вказані виконавчі документи не відповідають вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим він звернувся до суду із заявою про оформлення наказів суду відповідно до вказаних вимог виконавчого документа. За наведених обставин, на думку скаржника, останній був з поважних причин позбавлений можливості пред'явити зазначені судові накази до виконання у встановлений законом строк. Крім того, заявник зазначив, що ухвала господарського суду Харківської області від 01.12.2011 про видачу виконавчого документа була оскаржена в апеляційному порядку та залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду лише 07.02.2012.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 у справі №5023/9636/11 (суддя Буракова А.М.) в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 у даній справі та прийняти нову ухвалу, якою відновити пропущений строк пред'явлення до виконання наказів господарського суду Харківської області по справі № 5023/9636/11 від 01.12.2012. В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" посилається на порушення судами ст.ст. 18, 26 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому скаржник зазначає, що накази господарського суду зі строком пред'явлення до виконання до 02.12.2012 не відповідали вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та знаходились у матеріалах справи з 26.11.2012 по 05.12.2012 до розгляду господарським судом заяви скаржника про оформлення вказаних виконавчих документів.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала господарського суду Харківської області від 17.12.2011 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 мотивовані недоведеністю поважності причини пропуску заявником строку для пред'явлення наказів господарського суду до виконання. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що накази господарського суду Харківської області від 01.12.2011 до органу Державної виконавчої служби не пред'являлись, доказів на підтвердження того, що зазначені накази суду не були чи не могли бути прийняті до виконання органами ДВС не надано. Крім того, суди зазначили, що у наказах від 01.12.2011 не було допущено помилок, а ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2012 вказані виконавчі документи було доповнено лише реквізитами стягувача та боржника. Також суди вказали на те, що на час винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р., якою залишено в силі ухвалу господарського суду першої інстанції про видачу виконавчого документа, строк пред'явлення наказу до виконання не закінчився.

Проте суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, для виконання судових рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

При цьому під поважними причинами слід розуміти такі, які об'єктивно унеможливлювали стягувачу своєчасно, в передбачений законом строк, пред'явити наказ до виконання.

Судами встановлено, що 01.12.2011 на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 01.12.2011 у даній справі були видані накази, строк пред'явлення до виконання яких дійсний до 02.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2012 у вказаних виконавчих документах були виправлені допущені описки шляхом доповнення їх змісту повним найменуванням, місцезнаходженням, ідентифікаційним кодом, банківськими реквізитами стягувача та боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 стягувач звертався до суду із заявою про оформлення наказів господарського суду відповідно до вимог закону та виправлення у них помилок, яка частково була задоволена ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2012. До вказаної заяви стягувачем були додані оригінали наказів у даній справі від 01.12.2011.

Отже, із заявою про оформлення наказів господарського суду відповідно до вимог закону та виправлення у них помилок стягувач звернувся до суду в період, коли річний строк для пред'явлення наказу до виконання не закінчився. При цьому із вказаною заявою стягувач звернувся з причин, не пов'язаних із діями позивача, а саме: через невідповідність виданих судом наказів вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, обмежившись посиланням на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2012 накази було доповнено реквізитами стягувача та боржника, суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність вказаних реквізитів у виконавчому документі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви стягувача, попередні судові інстанції не врахували, що 20.11.2011 із заявою про оформлення наказів у даній справі стягувачем було подано оригінали вказаних виконавчих документів, які знаходились у господарському суді з 26.11.2011 до закінчення строку пред'явлення наказу до виконання.

Проте у порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не надав правової оцінки вказаним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, у порушення приписів ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини також залишено поза увагою апеляційним судом.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд заяви, оскільки у порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини у справі, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові акти, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові та прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119- 11113, 119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 у справі №5023/9636/11 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Хрипун О.О.