Ухвала суду № 30567728, 18.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. справа № 2а/0470/13805/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Чепурнова Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського апеляційного господарського суду на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати при звільненні ОСОБА_1 з посади судді за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги відповідно до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, а саме в сумі 98 380 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю

Не погодившись з рішенням суду Дніпропетровський апеляційний господарський суд звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не враховано те що позивач був звільнений за власним бажанням, а не у зв'язку з виходом на пенсію, що на думку апелянта суперечить вимогам ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час обіймав різні посади на державній службі, останні 15 років на посаді - судді, що підтверджується даними трудової книжки (а.с.35-39).

22.03.2004 року на підставі Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 04.03.2004 року позивач був прийнятий на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду безстроково.

08.10.2012 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Постанови верховної Ради України від 18.09.2012 року № 5264 УІ «Про звільнення суддів» та наказу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року № 252-к (а.с. 6-7).

Одночасно з поданням позивачем заяви про звільнення за власним бажанням він звернувся до Голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з заявою про виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів у відповідності до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу». Відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги, мотивуючи це листом-роз'ясненням Державної судової адміністрації України, в якому було зазначено, що суддя не є державним службовцем, а тому дана грошова допомога йому не виплачується.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на день звільнення має стаж державної служби 41 рік 9 місяців 14 днів, у тому числі стаж на посаді судді - 15 років 21 день, що підтверджується довідкою від 01.11.2012 року № 03-51/29 (а.с. 8). Відповідно до інформації Управління пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська позивач отримує пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» з 07.08.2010 року (а.с. 9).

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

У відповідності до ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Таким чином, виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення позивача соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського апеляційного господарського суду - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровського апеляційного господарського суду на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 491,90 грн.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Д.В. Чепурнов