Ухвала суду № 30566038, 18.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/8425/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Нагорної Л.М. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, треті особи без самостійних вимог - Дніпропетровська міська рада, Акціонерне товариство "Дніпроважмаш", про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, в якому просила визнати недійсним та скасувати реєстраційне посвідчення від 09.09.1996 року, видане КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області на підставі рішення міськвиконкому м. Дніпропетровська №1239/2 від 30.11.1994р., №1124 від 17.08.1995р. на домоволодіння №2 по вулиці Дементьєва, у цілому з кв. №96 у житловому будинку; визнати недійсним та скасувати реєстраційне посвідчення від 09.09.1996 р., видане КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області на підставі рішення міськвиконкому м. Дніпропетровська №1239/2 від 30.11.1994р., №1124 від 17.06.1995р. на домоволодіння №2 по вулиці Дементьєва, у цілому з кв.№97 у житловому будинку. Та зобов'язати КП «ДМБТІ» зареєструвати право власності на квартири №96 та №97, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач з замовленням про державну реєстрацію права власності на спірні квартири відповідно до вимог Тимчасового положення про прядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно не зверталась, правовстановлюючі документи на спірні квартири в неї відсутні.

В апеляційній скарзі представник позивача просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняту нову постанову, якою задовольнити позов. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що вона дійсно не має правовстановлюючих документів на спірні квартири. Квартири їй були надані в користування. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Вислухавши позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням профспілкового комітету АТ "Дніпроважмаш", оформленого протоколом №ІІ від 14.10.1994 року було вирішено виділити (серед інших) ОСОБА_2 дві двокімнатні квартири АДРЕСА_1. 30.1101994 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення №1239/2, згідно Додатку якого, житловий будинок №21 на масиві Фрунзенський -1 (по вул. Дементьєва в м. Дніпропетровську) передано на баланс ЖЄО Виконкому Амур-Нижньодніпровської ради народних депутатів, за винятком квартир № 114, 110, 111, 116, 120, 115, 119, 138, 158, 142, 147, 151, 152, 160, 148, 140, 102, 154 (а.с. 10-11). Рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.08.1995 року № 1124 було доповнене рішення Виконкому №1239/1 від 30.11.1994 року про передачу житлових приміщень в житловому будинку по АДРЕСА_1 в приватну власність АТ "Дніпроважмаш" згідно з додатком, а саме, передати житлові приміщення за зазначеній адресі для передачі у власність робітникам АТ "Дніпроважмаш" згідно з законодавством, серед інших, і двокімнатні квартири №96 №97 (а.с. 16). На підставі рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради від 30.11.1994 року №1239/2 та від 17.08.1995 року №1124 КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради видано АТ "Дніпроважмаш" 09.09.1996 року реєстраційні посвідчення на квартири АДРЕСА_1 (а.с.18, 19). 27.09.1995 року спільною постановою наглядової ради адміністрації та профспілкового комітету АТ "Дніпроважмаш" від 27.09.1995 року № 22 було виділено житло працівникам заводу по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську (на ж/м Фрунзенський І), серед інших працівників, ОСОБА_2 на родину із 6-ти осіб квартири № 96 та № 97 (а.с.17). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.1997 року визнано право користування зазначеними квартирами за ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх неповнолітніми дітьми (а.с. 28-30 129-130) та встановлено, що право власності на спірні квартири було зареєстроване в вересні 1996 року за АТ "Дніпроважмаш".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин норми Цивільного Кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року №157/6445.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, встановленому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння , користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 316, 317). Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом винесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

Повноваження державного реєстратора визначені статтею 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розташовані на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст. 15 цього закону; заявлене право вже зареєстровано.

Аналогічні приписи встановлені нормами Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до ст. 19 вказаного закону, однією з підстав для державної реєстрації є рішення судів, що набрали законної сили. В силу ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довічне управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач виконував делеговані повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, від імені держави здійснював дії щодо визнання та підтвердження фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно.

Однак позивач має право користування спірними квартирами, але не має права власності на зазначені квартири. Тому відповідач не мав правових підстав зареєструвати за позивачем право власності на зазначені квартири.

Виходячи з викладеного судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, таким чином підстав задоволення апеляційної скарги не знайдено.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, треті особи без самостійних вимог - Дніпропетровська міська рада, Акціонерне товариство "Дніпроважмаш", про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: А.А. Щербак