Ухвала суду № 30564953, 08.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22 ц - 796/5808/2013 Головуючий у І інстанції Петренко Н.О.

Доповідач - Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Охневській Т.В.,

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» - Сікорського Тимофія Генріховича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ЗАТ «Українська будівельна компанія» про стягнення грошових коштів.

Просила стягнути з відповідача різницю в оплаченій та отриманій площі квартири 1,86 кв.м. в сумі 14 076,00 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.10.2006 року був укладений договір № 3/13-51 купівлі-продажу майнових прав на отримання у власність новозбудованої квартири по АДРЕСА_1, загальною проектною площею 86,06 кв.м., житловою площею 37,26 кв.м. Ціна продажу майнового права складає 593 813,94 грн., яку позивач сплатила в повному обсязі. 12.02.2010р. позивач отримала технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 84,2 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м.

Будівельна компанія гарантійним листом від 26.04.2012р. взяла на себе обов'язок оплатити грошову суму в розмірі 14 076,00 грн., гарантійним листом від 08.10.2012р. знову взяла на себе обов'язок до 30.03.2013р. оплатити грошову суму в розмірі 14 076,00 грн., але станом на момент подачі заяви кошти так і не повернуті.

Представник відповідача в судовому засіданні заборгованість будівельної компанії визнав у розмірі 12 834,00 грн., оскільки різниця площі складає 1,86 кв.м. х 6 900,00 грн.(вартість 1 кв.м. на момент укладення договору). Але просив відмовити в задоволенні позову, оскільки різниця площі, конкретна сума, строки розрахунків, а також питання за якою ціною здійснювати розрахунок (ціна за кв.м. на дату укладення договору, на дату обмірів БТІ чи на дату здійснення розрахунків) мають бути врегульовані виключно в додатковій угоді, про що зазначено в п. 3.6. договору. Між сторонами не було укладено такої додаткової угоди, оскільки позивач не зверталася з даним питанням до відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія", м. Київ, пр. Перемоги, 67, ЄДРПОУ 31171267, р/р 260043021178 в АБ "Національні інвестиції-" м. Києва, МФО 300498 на користь ОСОБА_2, Зареєстрована: АДРЕСА_2 грошові кошти за різницю площі, що виникла по договору № 3/13-51 купівлі-продажу майнових прав від 05.10.2006р. у розмірі 12 834,00 грн., судовий збір в розмірі 224,00 грн., а всього 13 058,00 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят вісім грн. 00 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ЗАТ «Українська будівельна компанія» - Сікорський Т.Г. подав апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що 05.10.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3/13-51 купівлі-продажу майнових прав, згідно якого відповідач зобов'язується передати позивачу майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири по АДРЕСА_1, а позивач зобов'язується сплатити відповідачу ціну продажу, яка складає 593 813,94 грн. Зазначеним договором були чітко обумовлені технічні характеристики квартири, а саме 13 поверх, АДРЕСА_1, кількість кімнат 2, загальна проектна площа 86,06 кв.м., житлова площа 37,26 кв.м. (а.с. 8-12).

Згідно квитанцій про сплату за майнові права № 447468 на суму 300 000,00 грн.(а.с. 13); № 473352 на суму 62 960,13 грн. (а.с.14); № 30261 на суму 62 960,13 грн. (а.с.15); № 117590 на суму 41 973,42 грн. (а.с.16); № 179129 на суму 125 920,26 грн. (а.с.17) позивачем було сплачено суму отримання майнового права на розрахунковий рахунок відповідача в повному обсязі.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 по пр. Червонозоряний в м. Києві квартира складається з 2 кімнат, загальною площею 84,2 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м. (а.с. 19-21).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.04.2012р. квартира АДРЕСА_1 складається з 2 кімнат, житловою площею 32,70 кв.м., загальною площею 84,20 кв.м. належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Суд частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 вірно керувався нормами матеріального та процесуального закону, а саме ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання представника апелянта на той факт, що ОСОБА_2 не сплатила у повному обсязі оплату майнових прав, згідно Договору, так як у Договорі зазначена сума вартості майнових прав у розмірі 593 814, 00 грн., а фактично було сплачено 593 813 гривень 94 коп., колегія суду не приймає до уваги, так як п. 3.3. Договору встановлено, що сторони погодилися, що розмір платежу має бути відкоригований з урахуванням індексу інфляції за період з моменту підписання цього договору до моменту фактичного здійснення платежу. апелянт в односторонньому порядку може змінити ціну неоплаченої частини майнового права, що зазначене у п. 3.1 цього договору, шляхом зміни розміру конкретного платежу, зокрема, у зв'язку із зміною економічної ситуації в державі чи на ринку нерухомості міста Києва, зміною вартості будівельних та інших витратних матеріалів тощо. В даному конкретному випадку апелянтом було відкореговано ціну майнового права та встановлено її у розмірі 593 813 гривень 94 коп., що було погоджено сторонами. Досягнення згоди стосовно даної ціни майнового права підтверджено Актом прийому - передачі майнового права від 04.07.2007 року згідно договору № 3/13-51 купівлі - продажу майнових прав від 05.10.2006 р., в якому пунктом 2 чітко зазначено, що Акт є дійсним лише за умови пред'явлення письмового підтвердження оплати 100 % вартості майнового права, що складає 593813,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 12.02.2010 року ОСОБА_2 отримала технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, що розташована на 13 поверсі 26 поверхового будинку та складається з двох кімнат, загальною площею 84.2 кв.м., житловою площею 32.7 кв.м.

Свідоцтвом на право власності від 20.04.2012 року також посвідчено, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1, складається з двох кімнат, жилою площею 32.70 кв.м., загальною площею 84.20 кв.м.

Таким чином, різниця в оплаченій та отриманій площі квартири становить 1,86 кв.м.

Згідно п. 3.6. договору № 3/13-51 купівлі - продажу майнових прав від 05.10.2006 року за умови, якщо площа квартири, підтверджена офіційними даними бюро технічної інвентаризації м. Києва, виявиться більшою (меншою) за проектну площу, зазначену в договорі, сторони визначають різницю площі та додаткову суму, яку ОСОБА_2 вносить за надлишок площі, або ЗАТ «Українська будівельна компанія» повертає надлишок коштів, виходячи із ціни майнового права на квадратний метр площі.

Гарантійним листом від 26.04.2012 року ЗАТ «Українська будівельна компанія» гарантувало ОСОБА_2 оплатити грошову суму у розмірі 14076,00 грн. гривень 00 коп. за різницю площі, що виникла по договору № 3/13-51 купівлі - продажу майнових прав від 05.10.2006 року до 26.09.2012 року.

Відповідно до частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін), однак у зазначений термін, грошові кошти повернуто не було.

Посилання представника апелянта, що між сторонами не укладено Додаткову угоду про повернення коштів за різницю площі, а отже обов'язок повернення даних коштів у апелянта не настав, а також на те, що гарантійний лист ЗАТ «Українська будівельна компанія» не має жодної юридичної сили для повернення зазначених коштів на підставі п. 3.6. Договору, де зазначено, що за умови, якщо площа квартири, підтверджена офіційними даними Бюро технічної інвентаризації м. Києва, виявиться більшою (меншою) за проектну площу, зазначену в Договорі, Сторони укладають додаткову угоду в якій визначається різниця площі та додаткова сума, яку Сторона 1 вносить за надлишок площі, або Сторона 2 повертає надлишок коштів виходячи із ціни майнового права на квадратний метр площі, колегія суду не приймає до уваги, так як із змісту тексту даного пункту Договору вбачається, що додаткова угода укладається, якщо площа квартири перебільшує встановлену за проектну площу, на підставі чого визначається сума, яку необхідно додатково внести Стороні 1, в той час, якщо площа виявилася меншою, за проектну площу, Сторона 2 повертає надлишок коштів, виходячи із ціни майнового права на квадратний метр площі, як зайво сплачені, й укладення додаткової угоди в даному випадку не вимагається.

Крім того, цим пунктом не вказано в якій саме формі повинно бути вчинено дану додаткову угоду.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Ч. 3 ст. 206 встановлено, що Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В той же час, пунктом 10.7. Договору передбачено, що будь - які повідомлення, пов'язані із виконанням, зміною, розірванням цього Договору здійснюється за допомогою телефонного зв'язку. Факсу тощо з обов'язковим подальшим направленням повідомлення рекомендованим листом. Отже, підтвердженням прийняття повідомлення є повідомлення про вручення кореспонденції, що у випадку даного судового спору виявилося у підписі уповноваженої особи у отриманні листа. Таким чином, самим договором передбачено можливість оформлення договірних відносин шляхом телефонограмм, факсограмм, листування, в той час, як безпосередньо п. 3.6. Договору не зазначено, що додаткову угоду, навіть, якщо й вона прийнятна для даного випадку, повинно бути вчинено письмово, та скріплено підписами уповноважених осіб.

Крім того, для того, щоб вступити в договірні відносини, один із учасників повинен виявити ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласти договір (офертою). Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття. Отже, оферта характеризується такими рисами: по-перше, вона адресується конкретно одній чи кільком особам. По-друге, оферта має містити вказівку на істотні умови, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент. По-третє, пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами в разі їх прийняття (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість і не зв'язує оферента, так як гарантійний лист від 26.04.2012 року вже було прийнято, а у прийнятті іншого гарантійного листа від 08.10.2012 року ОСОБА_2 відмовилась, про що зроблено відмітку в журналі листування апелянта.

Доводи представника апелянта, що гарантійний лист від 26.04.2012 року є лише його пропозицією, адресованою ОСОБА_2, укласти додаткову угоду до Договору, при умові прийняття такої пропозиції ОСОБА_2, колегія суду не приймає до уваги, так як жодного слова про строки, або форму підтвердження даної пропозиції в цьому листі не має. Цим листом апелянт гарантує оплатити грошову суму за різницю площі, що виникла по Договору № 3/13-51 купівлі-продажу майнових прав від 05.10.2006 року до 26 вересня 2012 року, отже ЗАТ «Українська будівельна компанія» визнала, що зобов'язання по поверненню коштів наступило, та враховуючи, що ОСОБА_2 таку гарантію оплати не оскаржувала, судова колегія дійшла висновку, що сторони досягли всіх істотних умов повернення коштів, що й вимагається при укладенні додаткових угод.

Таким чином, апелянт отримав кошти у вигляді оплати за майнові права на новозбудовану квартиру, згідно договору № 3/13-51 купівлі - продажу майнових прав від 05.10.2006 року у розмірі 593813,94 гривень 94 коп. на законних підставах, проте після отримання ОСОБА_2 квартири меншої площі, законні підстави відпали, а отже у апелянта з'явився обов'язок повернути зайво сплачені кошти. Даний обов'язок передбачено чинним законодавством, тому посилання представника апелянта на те, що обов'язок по поверненню коштів може бути пов'язаний лише із укладенням додаткової угоди є безпідставним, та не відповідає жодним правовим нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій вказується, що в разі, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час і боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Отже у будь - якому разі, строк виконання зобов'язання по поверненню зайво сплачених коштів у апелянта настав, бо своєю Претензією від 30.10.2012 року ОСОБА_2 чітко пред'явила вимогу ЗАТ «Українська будівельна компанія», про повернення своїх грошових коштів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому колегія суду вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» - Сікорського Тимофія Генріховича - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: