Рішення № 30562590, 10.04.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 0827/3010/2012

Пр. 2/336/24/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Гончар М.С.

при секретарі Олєйник М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи: ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про захист прав споживачів (встановлення нікчемності правочину), -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначало наступне. 11.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №ZРO0AN57911902. За цим договором банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 27.908,64 доларів США на термін до 10.09.2015 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строки та у порядку, встановленому договором. Свої зобов'язання за договором банк виконав. Проте, ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої обов'язки за вищезазначеним договором. Станом на 11.08.2011 року у ОСОБА_2 перед банком має місце заборгованість за кредитно-заставним договором №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року у сумі 16.843,11 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14 червня 2011 року складає 134.239,56 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8.924,81 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2.999,21 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1.510,13 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 2.577,03 доларів США, а також штрафів відповідно до договору: 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 800,56 доларів США - штраф (процентна частина). Саме цю суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

ОСОБА_2 також звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи: ТОВ «ВОСТОК МОТОРС», ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про захист прав споживачів, в якому просив встановити нікчемність правочину - кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року. В обгрунтування свого позову ОСОБА_2 посилався на те, що він банком при укладенні цього договору був введений в оману, у тому числі стосовно суми отриманих у кредит коштів, також банком внаслідок здійснення нечесної підприємницької діяльності та відсутність конкуренції при укладенні та виконанні цього договору було порушено чинне законодавство, а саме: Закони України «Про захист прав споживачів» (надання двозначної інформації щодо кредитування за договором, встановлення жорстких обов'язків споживача ОСОБА_2, зобов'язання ОСОБА_2 під час укладання договору укласти договори з третіми особами тощо), «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції». При цьому, ОСОБА_2 зазначав, що вважає, що позов їм пожано до суду з додержанням строків позовної давності.

Ухвалою суду (т.с. 1 а.с.40) справи було об'єднано в одне провадження.

ТОВ «ВОСТОК МОТОРС» було виключено з кола третіх осіб за зустрічним позовом (т.с.1 а.с.91) через припинення державної реєстрації останнього.

У судовому засіданні 05.04.2013 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за довіреністю (а.с.1 а.с.50) Літенко О.О. первісний позов банку підтримав, просив останній задовольнити з урахуванням заяви про описку у частині стягнення витрат на ІТЗ у сумі 120,0 грн. (т.с.1 а.с.88), змінювати вимоги банку будь-яким чином не вважав за доцільне; зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на викладене у письмових запереченнях (т.с. 1 а.с.53-56), також зазначав, що при укладанні та виконанні вищезазначеного кредитно-заставного договору банком із ОСОБА_2 не було порушено будь-яких прав останнього, як споживача, та антімонопольного законодавства. Крім того, на запитання суду раніше зазначений представник позивача пояснював, що, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором, банк скористався своїм правом, передбаченим вищезазначеним договором, про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів; надіслав ОСОБА_2 відповідну вимогу та на виконання умов договору попросив ОСОБА_2 передати банку для продажу належний останньому автомобіль НОМЕР_1; при розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед банком було враховано кошти, отримані банком від продажу 25.06.2009 року цього автомобіля у сумі 13.106,16 доларів США, якій був переданий ОСОБА_2 банку через представника останнього - Косінську О.О. добровільно за актом від 16.02.2009 року; продаж автомобіля було здійснено банком до накладення арешту на автомобіль за ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, по якій у подальшому позов банку було залишено без розгляду; проте, коштів від продажу автомобіля не вистачило для погашення усієї заборгованості ОСОБА_2 перед банком за вищевикладеним договором; у матеріалах кредитної справи банку відсутні докази того, що ОСОБА_2 здійснював особисто самостійно будь-які перші страхові внески за договорами особистого страхування та страхування наземного транспорту на користь ПАТ СК "ІНГОССТРАХ"; після продажу автомобіля банк не сплачував за ОСОБА_2 страхових внесків по договору страхування наземного транспорту на користь ПАТ СК "ІНГОССТРАХ"; що стосується особистого страхування, то договір досі діє та банк продовжує сплачувати на користь ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» страхові внески за ОСОБА_2

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_2 у судове засідання 05.04.2013 року не з'явився без поважних причин, заяв про відкладення розгляду цієї справи суду не подавав.

У судовому засіданні 05.04.2013 року представник ОСОБА_2 за договором - адвокат (т.с. 1 а.с.31-32) ОСОБА_5, якій зазначав, його довіритель не бажає приймати участь у цій справі особисто, а через нього як представника, первісний позов банку не визнав, просив в його задоволенні відмовити; зустрічний позов ОСОБА_2 та викладене у цьому позові підтримав, просив зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити; наполягав на встановленні нікчемності правочину - кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року між банком та ОСОБА_2, оскільки при укладанні та виконанні вищезазначеного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року було порушено вимоги Законів України, а саме: «Про захист прав споживачів», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», а, відповідно, й права ОСОБА_2, як споживача; при цьому посилався на необхідність врахування судом відповідної судової практики з приводу вирішення цього питання (т.с. 1 а.с.112-128); вважав, що автомобіль НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, досі не проданий банком; на запитання суду представник ОСОБА_2 зазначав, що змінювати зустрічні вимоги ОСОБА_2 у цій справі будь-яким чином не вважає за доцільне; ОСОБА_2 до банку з вимогою, у тому числі до будь-якого суду з позовом про витребування автомобіля не звертався; надати суду для долучення до матеріалів цієї справи доказів сплати ОСОБА_2 особисто самостійно будь-яких першіх страхових внесків за договорами особистого страхування та страхування наземного транспорту на користь ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", не може, оскільки ОСОБА_2 передав усі оригінали квитанцій банку при укладанні вищезазначеного договору; також він не може надату суду доказів сплати ОСОБА_2 будь-яких інших сум за вищезазначеним договором на користь банку, окрім тих, що зазначені банком у розрахунку заборгованості; усі проплати ОСОБА_2 банком були враховані; вважав, що договір особистого страхування вже припинив дію та сплати банком за ОСОБА_2 страхових внесків за цим договором є безпідставними.

Представники усіх третіх осіб за зустрічним позовом - ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судове засідання 05.04.2013 року не з'явились. Разом з тим, усі ці особи через своїх представників (копії довіреностей т.с 1 а.с.71, 105, 147) надали суду заяви (т.с. 1 а.с.107,144, 219) про розгляд цієї справи за відсутністю представників зазначених третіх осіб.

При цьому, представники третіх осіб за зустрічним позовом - ПАТ СК "ІНГОССТРАХ" та Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України були раніше присутні у судових засіданнях у цій справі та надавали суду відповідні пояснення.

Так, представник ПАТ СК "ІНГОССТРАХ" проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував та зазначав, що у нього відсутні будь-які оригінали платіжних документів на підтвердження сплати перших внесків особистого страхування та страхування наземного транспорту ОСОБА_2 особисто, а не через кредитний рахунок ОСОБА_2 у ЗАТ КБ «ПриватБанк» (у подальшому - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Представник Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судовому засіданні 11.01.2013 року зазначав, що порушення антимонопольного законодавства при укладанні договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року між банком та ОСОБА_2 відсутні.

При вищевикладених обставинах, суд ухвалив проводити розгляд цієї справи за відсутністю ОСОБА_2. та представників усіх третіх осіб за зустрічним позовом - ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по наявних у справі матеріалах та доказах.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді цієї справи, дослідивши матеріали цієї справи та кредитної справи, суд прийшов до переконання, що первісний позов банку підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що 11.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», копія статуту т.с. 1 а.с.21) та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №ZРO0AN57911902 (копія т.с. 1 а.с.7-14).

За цим договором банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 27.908,64 доларів США на термін до 10.09.2015 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору у строки та у порядку, встановленому договором.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором, останній надає банку предмет застави - в заставу (автомобіль НОМЕР_1).

ОСОБА_2 також були укладені договори із ПАТ СК «ІНГОССТРАХ», а саме: страхування наземного транспорту від 11.09.2008 року № ZPO0АN57911902 (копія т.с. 1 а.с.75) та особистого страхування № ZPO0LK57911902 від 11.09.2008 року (копія т.с. 1 а.с.78).

Згідно із п. 17.4.3 кредитно-заставний договір № ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року з урахуванням положень цього договору п. 3.3 позичальник ОСОБА_2 доручив банку без додаткового узгодження перерахувати кредит на поточний рахунок автосалону ТОВ «Південно-східної нафтогазової компанії» у сумі 89.800,0 грн., страхові платежі у сумі 4.944,0 грн. на поточний рахунок ПАТ СК «ІНГОССТРАХ», 34,0 грн. на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обятжень рухомого майна ДП «Інформаційний центр»; 568,96 грн. для сплати винагароди банку за надання фінансового інструменту; 206,96 грн. на сплату вартості полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, згідно із п. 17.5 зазначеного договору банк на власний розсуд може видати кредит будь-яким іншим способо, визначеним п. 3.3 договору.

Підписавши зазначений кредитно-заставний договір ОСОБА_2 погодився із ним та прйняв на себе зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Банк виконав належним чином свої зобов'язання за вищезазначеним договором, надав ОСОБА_2 кредит у сумі, строк та порядок, визначені договором; здійснів відповідні проплати за ОСОБА_2 за рахунок кредиту.

Одним із доказів виконання обов'язків банком перед ОСОБА_2 за вищезазначеним договором є договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1 (т.с.2 а.с.22-24) та реєстрація права власності на цей автомобіль за ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с.172-173, 191), а також інформація ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» (т.с. 1 а.с.108-110).

Проте, ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання за вищезазначеним кредитно-заставним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тому, банк скористався своїм правом про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів.

Так, банк у 2009 році звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) за вищезазначеним договором у рахунок погашення заборгованості за останнім (копія позову т.с. 2 2 а.с.32).

У забезпечення цього позову зазначеним судом постановлялась ухвала про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2 від 24.06.2009 року, виконавче провадження за якою було відкрите лише 03.12.2009 року (т.с. 2 а.с.36), а заборона на відчуження автомобілю була внесена до відповідного державного реєстру лише 09.07.2009 року (витяг, копія т.с. 2 а.с.37) , але пізніше позов банку було залишено без розгляду ухвалою суду від 31.03.2011 року (т.с. 2 а.с.43).

Оскільки, предмет застави - автомобіль НОМЕР_1, як вбачається із довідки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т.с. 1 а.с.60), було продано банком 25.06.2009 року зі згоди ОСОБА_2 на підставі акту від 16.02.2009 року (копія т.с. 1 а.с. 211) та нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 від 16.02.2009 року на ім'я представника банку - ОСОБА_6 (копія т.с. 1 а.с.210) за 13.106,16 доларів США, які були зараховані банком у рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним договором: тіло кредиту - 10.648,72 доларів США, прострочено тіло - 654,24 доларів США, прострочені проценти - 1.250, 99 доларів США; прострочена комісія - 340,23 доларів США, пеня - 211,98 доларів США.

У матеріалах цієї справи відсутні належні докази на підтвердження здійснення продажу банком 25.06.2009 року автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 (копія договору кіпівлі-продажу, відповідна довідка МРЕВ тощо), а також вартості цієї продажі.

Оскільки, згідно довідки ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Запоріжжя № 2 від 07.02.2013 року (т.с. 1 а.с.191) зазначено, що на підставі довідки-рахунку від 09.09.2008 року, виданої ТОВ «ВОСТОК МОТОРС» 10.09.2008 року автомобіль НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_2; 13.05.2009 року згідно нотаріального доручення від 16.02.2009 року гр. ОСОБА_6 автомобіль знято з обліку для продажу.

Сторони також суду не надали цих доказів, судом ці докази не отримані, навіть, після огляду матеріалів кредитної справи, наданої банком суду для огляду у судовому засіданні 24.01.2013 року (т.с. 1 а.с.149, 175) на виконання ухвали суду від 11.01.2013 року (т.с. 1 а.с. 137-138).

Покази свідка ОСОБА_6 самі по собі нічого у цій частині не підтверджують.

Проте, якщо банк зменшує суму заборгованості ОСОБА_2 за рахунок суми 13.106,16 доларів США, які були зараховані банком у рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним договором: тіло кредиту - 10.648,72 доларів США, прострочено тіло - 654,24 доларів США, прострочені проценти - 1.250, 99 доларів США; прострочена комісія - 340,23 доларів США, пеня - 211,98 доларів США (вартості проданого автомобіля) і не просить стягнути з ОСОБА_2 останню, суд має розглядати цю справу у межах заявлених банком позовних вимог.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 факт продажу банком зазначеного автомобіля не визнав.

Однак, питання про повернення автомобіля ОСОБА_2, як власнику, у разі його непродажу банком до теперішнього часу, не є предметом спору у цій справі, а тому може вирішуватись банком та ОСОБА_2 у подальшому окремо від цієї справи.

Але заборгованість ОСОБА_2 перед банком за вищезазначеним договором залишилась.

Банком надсилались на адресу ОСОБА_2 вимоги про необхідність погашення заборгованності у 2010 році (т.с. 2 а.с.40-42), потім у 2012 році (т.с. 1 а.с.111), але останні були залишені без задовлення з боку ОСОБА_2

Тому, у 2012 році банк знов звернувся до суду, у даному випадку до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищезазначеним договором (копія позову т.с. 2 а.с.44), суд постановляв у цій справі заочне рішення (т.с. 2 а.с.46), яке у подальшому було судом першої інстанції скасовано (т.с. 2 а.с.49), а позов банку було залишено без розгляду ухвалою суду від 14.03.2012 року (копія т.с. 1 а.с.90).

Таким чином, станом на 11.08.2011 року у ОСОБА_2 перед банком має місце заборгованість за кредитно-заставним договором №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року у сумі 16.843,11 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14 червня 2011 року складає 134.239,56 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8.924,81 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2.999,21 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1.510,13 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 2.577,03 доларів США, а також штрафів відповідно до договору: 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 800,56 доларів США - штраф (процентна частина) (розрахунок т.с. 1 а.с.5-6, 150-160, 220).

Банк надсилав ОСОБА_2 вимогу щодо необхідності погашення зазначеної заборгованості (т.с. 1 а.с.111).

Однак, від сплати цієї заборгованості на користь банку у добровільному порядку ОСОБА_2 ухиляється.

Суд виходить із презумпції правовірності правочину в силу ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони не надали суду доказів на час розгляду цієї справи, що кредитно-заставний договір №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2, визнаний судом недійсним.

Також сторони у цій справі не заявляли вимог про визнання зазначеного договору недійсним, у тому числі на підставі ст. 230 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину під впливом обману).

Разом з тим, ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові та його представник у судовому засіданні просили встановити нікчемність кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2

Згідно із ст. 215 ч. 2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Судом не встановлено у судових засіданнях у цій справі, що недійсність кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2, встановлена законом.

Так, судом не вбачається порушень прав ОСОБА_2, як споживача, при укладанні та виконанні зазначеного договору. Оскільки, банком не було порушено Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, що підтверджується додатком № 2 до кредитно-заставного договору та анкетою-заявою ОСОБА_2 від 11.09.2008 року (копії т.с. 1 а.с. 15-17).

Висновок Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області протилежного змісту у матеріали справи не наданий. Навпаки, остання скористалась своїм правом, передбаченим ст. 36 ЦПК України (повідомила через свого представника суд про небажання приймати участь у цій справі) та зазначала, що ОСОБА_2 до інспекції взагалі не звертався і наполягала на розгляді цієї справи за відсутністю її представника (заява т.с. 1 а.с.219).

Крім того, ОСОБА_2 при подачі його позову до суду було порушено процедуру залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявлють самосітйних вимог щодо предмета спору, передбачених ст. ст. 35-36 ЦПК України.

Проте, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 судом (суддя Іжевська Н.Г.) було відкрито (ухвала т.с. 2 а.с. 50). Тому, при об'єднанні справ в одне провадження (т.с. 1 а.с.40) суд (суддя Гончар М.С.) вже прийняв справу до розгляду у тому вигляді, в якому провадження у справі було відкрито.

Спроби суду за клопотанням представника ОСОБА_2 у судових засіданнях визнати обов'язковою явку представника Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області у судові засідання у цій справі не дали результату (т.с. 1 а.с. 95, 135-136, 213-215).

Однак, відсутність відповідного письмового чи усного висновку Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області з приводу зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі не позбавляє права та обов'язку суду самостійно оцінити дії банку при укладанні та виконанні вищезазначеного договору із ОСОБА_2 на відповідність вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно із ст. 157 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Також не встановлено судом й порушення вимог антимонопольного законодавства, зокрема: Законів України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції» при укладанні та виконанні кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2, що також підтвердив представник Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судовому засіданні у цій справі 11.01.2013 року.

Суд розцінює зустрічний позов ОСОБА_2 про встановлення нікчемності вищезазначеного договору у цій справі лише як відповідний спосіб захисту відповідача від позову банку.

Оскільки, якщо ОСОБА_2 вважав, що його права, як споживача, або антимонопольне законодавство порушені при укладанні чи виконанні кредитно-заставного договору №ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року, він мав би вирішувати це питання раніше ще до того, як банк почав звертатись до нього із позовами до суду про стягнення заборгованості за цим договором, у тому числі у цій справі.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтримав позов банку, проти позову ОСОБА_2 заперечував; а представник ОСОБА_2 - підтримав позов свого довірителя, позов банку не визнав. При цьому, на запитання суду обидва представники зазначали, що змінювати будь-яким чином вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» чи ОСОБА_2 не вважають за доцільне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

В силу вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Суд погоджується із доводами ОСОБА_2 та його представника щодо невизнання позову банку лише у частині щодо нарахування банком ОСОБА_2 штрафів відповідно до договору: 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 800,56 доларів США - штраф (процентна частина) з порушенням вимог ст. 61 Конституції України.

Оскільки, в силу вимог цієї статті Конституції України: ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одно й те саме правопорушення.

Пеня та штраф є різновидами одного виду юридчиної відповідальності - цивільної.

Пункти вищезазначеного кредитно-іпотечного договору передбачають стягнення пені та штрафів за одне й те саме порушення - порушення позичальником строків погашення кредиту та сплати відсотків.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у стягненні суми зазначених вище штрафів з ОСОБА_2 на користь банку у цій справі відмовити.

В решті позовні вимоги банку суд знаходить обґрунтованими.

Банк мав і має лізенцію на здійснення валютних операцій (т.с. 1 а.с.20).

Згідно із ст. 524 ЦК України зобов'язання має здійснюватись у грошовій одиниці України.

Проте, сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов'язанню в іноземній валюті.

Що й було зроблено сторонами у вищезазначеному договорі.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч.1). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оскільки, належна сплата вищезазначеної заборгованості ОСОБА_2 на користь банку у зазначені договором строки не здійснювалась, то у даному приймається до уваги курс долару США по відношенню до гривни України на день розрахунку суми заборгованості банком - 11.08.2011 року, який становив: 1 долар США = 7,97 грн. (службове розпорядження НБУ № 205/220 від 14 червня 2011 року, копія т.с 1 а.с.6), так як банк та його представники просили стягувати суму заборгованості з ОСОБА_2 саме станом на 11.08.2011 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (ч. 3 ст. 261 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Банк просив застосувати строк позовної давності при вирішенні зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі (заява т.с. 1 а.с. 54).

Однак, суд при вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі не застосовує пропущення строку позовної давності ОСОБА_2 при зверненні до суду, як підставу для відмови у задовленні позову останнього.

Й навпаки, ОСОБА_2 та його представник не подавали суду заяви до ухвалення судом рішення у цій справі про застосування строку позовної давності при вирішенні судом позову банку.

Крім того, в силу вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1). Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Звідси, у суду відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності у цій справі щодо розрахованої банком пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 2.577,03 доларів США.

Підстав для зменшення суми пені для ОСОБА_2 на підставі ст. 551 ч.3 ЦК України судом не вбачається, оскілький останній та його представник не подавали суду заяви про її зменшення та не надавали суду взагалі будь-яких доказів важкого майнового стану ОСОБА_2 тощо.

Крім того, розмір пені за вищезазначеним розрахунком банку заборгованості за договором ОСОБА_2 у сумі 9.485,90 грн. взагалі не перевищує суму основного боргу 11.924, 02 доларів США (розрахунок: заборгованість за кредитом 8.924,81 доларів США + заборгованість за процентами за користування кредитом 2.999,21 доларів США).

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно із ст. 625 ч.1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення ст. 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

ОСОБА_2 та його представник не надавали суду свого контррозрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед банком за вищезазначеним договором, у тому числі з урахуванням чи без урахування вартості продажу автомобіля.

Суд вважає, що ОСОБА_2 та його представник не надали суду жодних належних, переконливих, допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову банку у тій частині позовних вимог, яку суд знаходить обґрунтованою, та у спростування фактичних обставин, викладених банком у його позові в обґрунтування цієї частини позовних вимог, і встановлених судом у судових засіданнях у цій справі.

Встановлено, що між ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 на час розгляду цієї справи судом буд-який договір реструктуризації зазначеної заборгованості не укладений, сторони не надали суду доказів на підтвердження протилежного.

Також у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази того, що ОСОБА_2 після подачі банком вищезазначеного позову до суду у цій справі повністю або частково сплатив суму зазначеної заборгованості за вищезазначеним договором на користь банку.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне первісний позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року станом на 11.08.2011 року у сумі 16.011,18 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14 червня 2011 року складає 127.609,11 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8.924,81 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2.999,21 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1.510,13 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 2.577,03 доларів США, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1.276,09 грн.; в решті позовних вимог - відмовити; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи: ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про захист прав споживачів (встановлення нікчемності правочину) слід відмовити у повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору:

- на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у сумі 1.276,09 грн. (1% від суми задоволених первісних вимог 127.609,11 грн.);

- у дохід держави 107,30 грн., від сплати яких позивач був звільнений, як споживач при подачі вищезазначеного зустрічного позову до суду, оскільки позов подано було до суду ще у 2012 році та у задоволенні останнього судом відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст. 61 Конституції України, Законами України «Про заставу», Про захист прав споживачів», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 3-4, 15-16, 204, 230, 215-216, 236, 257-258, 261, 264, 267, 524, 526, 533, 548, 551, 612, 616, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 3-4, 10-11, 35-36, 61, 88, 157, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Запоріжжя, р.н. НОМЕР_2, якій зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» юридична адреса: 49094 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49027 м. Дніпропетровськ а/с 1800, рах. № 29092829003111(для погашення заборгованості) рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № ZРO0AN57911902 від 11.09.2008 року станом на 11.08.2011 року у сумі 16.011,18 доларів США (шістнадцять тисяч одинацять доларів США вісімнадцять центів), що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14 червня 2011 року складає 127.609,11 грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот дев'ять гривень одинадцять копійок), яка складається із заборгованості за кредитом 8.924,81 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 2.999,21 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1.510,13 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 2.577,03 доларів США, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1.276,09 грн. (одна тисяча двісті сімдесят шість гривень дев'ять копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи: ПАТ СК "ІНГОССТРАХ", Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про захист прав споживачів (встановлення нікчемності правочину) - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Запоріжжя, р.н. НОМЕР_2, якій зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у дохід держави судовий збір у сумі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення, а особами, які брали участь у цій справі, але не були присутні при проголошенні рішення, у той самий строк й порядок з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.С. Гончар