Ухвала суду № 30558255, 10.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/412/438/2012 Головуючий у 1 інстанції - Шелестов К.О.

Справа № 22-ц/774/2100/13р. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

14 квітня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, за яким просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі 447 287 грн., посилаючись на те, що з 27.11.1999 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Мають дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства та з 01 березня 2007 року знаходиться в інтернаті для дітей інвалідів у м. Кривий Ріг по вул. Мелешкіна,43-а. Фактично шлюбні відносини між ними припинилися з початку травня 2007 року, спільне господарство не ведеться, у кожного з них своє особисте життя. За час перебування у шлюбі ними спільно було придбане наступне майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70 кв.м, яка придбана у 2005 році за ціною 50 000 доларів США ( по середньому курсу 5,05 вартість квартири складала 252 000 грн., на теперішній час вартість квартири за ринковою ціною становить утричі більше, а саме: 120 000 доларів США, що становить 606 000 грн.; легковий автомобіль НОМЕР_1 придбаний у 2003 році ціною 22 726 грн.; моторний човен придбаний у 2005 році -7 500 грн.; холодильник Вірпул придбаний у 2006 році вартістю 2 500 грн.; пральна машина Вірпул придбана у 2006 році вартістю 2 000 грн.; газова плита Горенье придбана у 2006 році вартістю 4 000 грн.; м'які меблі придбані у 2006 році -3 000 грн.; меблі для зали придбані у 2006 році - 3 000 грн.; два телевізора Самсунг та Панасонік придбані у 2006 та 2004 роках відповідно загальна ціна - 3 400 грн.; магнітофон придбаний у 2005 році - 500 грн.; мікрохвильова піч придбана у 2005 році - 800 грн.; дитячий диван придбаний у 2006 році - 1 700 грн.; меблі для дитячої кімнати придбані у 2006 році - 1000 грн.; меблі для кухні, столи, стільці, комод і сервант придбані у 2006 році - 6 700 грн.; три люстри придбані у 2006 році - 1 500 грн.; комп'ютер придбаний у 2003 році - 1 000 грн. Вказане майно знаходиться за місцем проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1. Відповідач має депозитний валютний рахунок в банку ВАТ «Укрексімбанк» філія у м. Дніпропетровську на якому станом на 01.05.2007 року містилось 5 000 доларів США (25 250 грн.). Таким чином, за час перебування у шлюбі ними було придбано майна на загальну суму 691 076 грн. Вважає, що при поділі спільного майна подружжя має право на грошову компенсацію її долі у спільному сумісному майні подружжя з урахуванням долі дитини на квартиру, яка складає 1\3 частину, що дорівнює 202 000 грн., а всього на суму 447 287 грн.

В позовній заяві від 28 жовтня 2010 року (а.с. 215-217 том 1) ОСОБА_3 змінила свої позовні вимоги та з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог в заявах від 09 квітня 2012 року (а. с. 186-188 том 2), від 27 листопада 2012 року (а.с.163-164 том 3) остаточно просила суд розділити спільне майно подружжя, набуте за час перебування у шлюбі: визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 733 705 грн. в рівних частках, по 1\2 кожному; виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності: човен «Казанка 5М», державний номер НОМЕР_6, з двигуном «Вихрь-30 № НОМЕР_7 вартістю 10 391 грн.; набір м'якої меблі - диван та два крісла «Успіх» вартістю 4 864 грн.; набір корпусної меблі - гірка «Даяна» вартістю 3 264 грн.; телевізор «Panasonic» вартістю 3 150 грн.; телевізор «Samsung» вартістю 1 050 грн.; мікрохвильову піч вартістю 560 грн.; кухонний гарнітур «Кент»: комод, вітрина, стіл та чотири стільці вартістю 4 914 грн.; три люстри вартістю 3 162 грн.; пральну машину «Whirlpool» модель WITP-102 вартістю 2 095,80 грн.; газову плиту «Gorenje» комбіновану: духовка електрична та плита газова вартістю 3 750 грн., а всього на загальну суму 37 200,80 грн., визнавши за ОСОБА_2 право власності на вищевказане майно; виділити ОСОБА_3 на праві приватної власності: легковий автомобіль «Ауді 80», 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4, № кузову «НОМЕР_5» вартістю 33 076,74 грн.; набір корпусної меблі для дитячої кімнати: пенал та письмовий стіл та шафа вартістю 1 342,40 грн.; холодильник «Whirlpool» вартістю 3 126,40 грн., а всього на загальну суму 37 545,54 грн., визнавши за ОСОБА_3 право власності на вищевказане майно; стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму в розмірі 31 338,20 грн., яка складається з 20 601,40 грн. що еквівалентно 2 577,43 доларів США по курсу НБУ на 27.11.2012 року - дату підписання цієї заяви 799,30 грн. за 100 доларів США - 1\2 депозитного вкладу на рахунку № НОМЕР_3 у Дніпропетровській філії ПАТ «Укрексімбанк» включаючи нараховані відсотки станом на 30.04.2007 року; 10 736,80 грн., що еквівалентно 1036,16 євро за цим курсом НБУ 1036,21 грн. за 100 євро -1\2 депозитного вкладу на рахунку № НОМЕР_2 у Дніпропетровській філії ПАТ «Укрексімбанк» включаючи нараховані відсотки станом на 30.04.2007 року; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод їй в користуванні квартирою АДРЕСА_1; виділити в цій квартирі в її користування кімнату (3) площею 13,7 кв.м з коморою (2) площею 2 кв.м та лоджією 1 приведеною площею 1,9 кв.м, а в користування ОСОБА_2 - кімнату (4) площею 17,9 кв.м з лоджією 11 приведеною площею 3,7 кв.м, решту приміщень залишити в загальному користуванні; зобов'язати ОСОБА_2 звільнити належні їй кімнату та приміщення квартири АДРЕСА_1 від особистих речей; зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 належні ОСОБА_4: дитячий диван вартістю 3 600 грн. та магнітофон вартістю 350 грн.; судові витрати по справі: 1 700 грн. державного мита, 120 грн. - послуги з ІТЗ судового процесу, 412,80 грн. оплати з авто товарознавчу експертизу, 1056 грн. оплати за товарознавчу експертизу, оплати за експертизу квартири 2 376 грн., а всього на суму 5 664,80 грн. віднести на ОСОБА_2

27 травня 2009 року та 12 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, за яким просила суд визнати за нею право власності на 36,4/100 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що їй та її сину ОСОБА_2 належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.04.1997 року квартира АДРЕСА_3. Влітку 2005 року вона із сином вирішили придбати іншу квартиру більшої площі, у зв'язку з чим ними було проведено наступні дії: 19.09.2005 року продано квартиру АДРЕСА_3 за 150 000 грн.; 19.09.2005 року син отримав зі свого особового карткового рахунку в «Укрексімбанку» 16 000 доларів США та вона передала сину свої особисті грошові збереження у розмірі 3 000 доларів США. Таким чином, вона фактично стала співвласником квартири АДРЕСА_1, яку вони придбали разом зі своїм сином та право власності на яку 05.06.2005 року було зареєстровано за сином ОСОБА_2 та про що було відомо ОСОБА_3

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2010 року об'єднано в одне провадження за цивільними справами позовні вимоги ОСОБА_3 та позовні вимоги ОСОБА_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково; розділити спільне майно подружжя, набуте за час перебування у шлюбі: визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 733 705 грн., в рівних частках по 1\2 частині кожному; виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності: набір м'якої меблі - диван та два крісла «Успіх» вартістю 4 864 грн.; набір корпусної меблі - гірка «Даяна» вартістю 3 264 грн.; телевізор «Panasonic» вартістю 3 150 грн.; телевізор «Samsung» вартістю 1 050 грн.; мікрохвильову піч вартістю 560 грн.; кухонний гарнітур «Кент»: комод, вітрина, стіл та чотири стільці вартістю 4 914 грн.; три люстри вартістю 3 162 грн.; пральну машину «Whirlpool» модель WITP-102 вартістю 2 095,80 грн.; газову плиту «Gorenje» комбіновану: духовка електрична та плита газова вартістю 3 750 грн.; холодильник «Whirlpool» вартістю 3 126,40 грн.; дитячий диван вартістю 3 600 грн.; магнітофон вартістю 350 грн., а всього на загальну суму 33 886,20 грн., визнавши за ОСОБА_2 право власності на вищевказане майно; виділити ОСОБА_3 на праві приватної власності: легковий автомобіль «Ауді 80», 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4, № кузову «НОМЕР_5» вартістю 33 076,74 грн.; набір корпусної меблі для дитячої кімнати: пенал та письмовий стіл та шафа вартістю 1 342,40 грн., а всього на загальну суму 34 419,14 грн., визнавши за ОСОБА_3 право власності на вищевказане майно; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити; ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі; судові витрати по даній цивільній справі покласти на сторін солідарно.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2013 року ухвалено: судові витрати по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та за позовом ОСОБА_1 покласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно по 2 832,40 грн. на кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про повне задоволення її позову про визнання права власності; судові витрати присудити з ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про повну відмову в позові ОСОБА_3 про поділ майна подружжя; судові витрати присудити з ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 31 338,20 грн., відмови усуненні перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування приміщеннями квартири, а також в частині розподілу судових витрат; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 31 338,20 грн., яка складається з: 20 601,40 грн., що еквівалентно 2 577,43 доларів США по курсу НБУ 799,30 грн. за 100 доларів США - 1\2 депозитного вкладу на рахунку № НОМЕР_3 у Дніпропетровській філії ПАТ «Укрексімбанк», включаючи нараховані відсотки станом на 30.04.2007 року; 10 736,80 грн., що еквівалентно 1 036,16 євро по курсу НБУ 1036,21 грн. за 100 євро - 1\2 депозитного вкладу на рахунку № НОМЕР_2 у Дніпропетровській філії ПАТ «Укрексімбанк», включаючи нараховані відсотки станом на 30.04.2007 року; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1; виділити в згаданій квартирі в користування ОСОБА_3 кімнату (3) площею 13,7 кв.м з коморою (2) площею 2 кв.м та лоджією 1 приведеною площею 1,9 кв.м, а в користування ОСОБА_2 - кімнату (4) площею 17,9 кв.м з лоджією 11 приведеною площею 3,7 кв.м, решту приміщень залишити в загальному користуванні; зобов'язати ОСОБА_2 звільнити належні їй кімнату та приміщення квартири АДРЕСА_1 від особистих речей; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 421,21 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції; в іншій частині рішення суду від 10.12.2012 року залишити без змін; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1 просить перевірити справу у повному обсязі та скасувати рішення суду від 10.12.2012 року та ухвалити нове мотивоване рішення про повне задоволення її позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності; судові витрати присудити з ОСОБА_3, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 просить перевірити справу у повному обсязі, повно і всебічно з'ясувати обставини, викладені у його письмових запереченнях від 14.03.2012 року, 25.07.2012 року та 10.12.2012 року проти позову ОСОБА_3 та судових дебатах від 10.12.2012 року, долучених до справи; скасувати рішення суду від 10.12.2012 року та ухвалити нове мотивоване рішення про повну відмову в позові ОСОБА_3 про поділ майна подружжя; задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання права власності; судові витрати присудити з ОСОБА_3, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 1999 року між сторонами у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 18 червня 2009 року між сторонами у справі шлюб розірвано за рішенням суду, що зареєстровано в РАЦС за актовим записом про розірвання шлюбу за № 333 від 01 вересня 2009 року. За період спільного проживання подружжя, ОСОБА_3 було уповноважено згідно довіреності на прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 та надано право здійснити огляд квартири та підписати «Оглядовий ордер», підписати «Акт прийому-передачі квартири, вносити необхідні платежі, які стосуються реалізації права власності на квартиру відповідача, розписуватися за відповідача, а також виконувати всі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством для такого роду повноважень, тощо. Відповідно до заяви, адресованої акціонерному товариству закритого типу «Науково-виробничому об'єднанню «Созидатель» від 16 вересня 2005 року ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 укласти та підписати з АТЗТ«Науково-виробничим об'єднанням «Созидатель» за ціну та на умовах договір інвестування будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_6. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1889 від 27.04.2006 року «Про оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на квартири житлового будинку літ. А-10, а-2, а-1-2, а-2-2 за адресою: АДРЕСА_1» згідно з додатком за ОСОБА_2 оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 (договір № П6-2-7-26 від 01.11.04, додаткові угоди від 24.11.04, від 19.09.05). Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № ГО-3452 від 07.02.2012 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи становить 733 705 грн. Відповідно до висновку комплексної будівельно-технічної, товарознавчої та автотоварознавчої експертизи № 369/370/371-11 від 06.04.2011 року реальна ринкова вартість автомобіля «Ауді 80», державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_4, № кузову «НОМЕР_5» на момент проведення експертизи складає 33 076,74 грн. За час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано наступне майно: набір м'якої меблі - диван та два крісла «Успіх» вартістю 4 864 грн.; набір корпусної меблі - гірка «Даяна» вартістю 3 264 грн.; телевізор «Panasonic» вартістю 3 150 грн.; телевізор «Samsung» вартістю 1 050 грн.; мікрохвильова піч вартістю 560 грн.; кухонний гарнітур «Кент»: комод, вітрина, стіл та чотири стільці вартістю 4 914 грн.; три люстри вартістю 3 162 грн.; пральна машина «Whirlpool» модель WITP-102 вартістю 2 095,80 грн.; газова плита «Gorenje» комбіновану: духовка електрична та плита газова вартістю 3 750 грн.; холодильник «Whirlpool» вартістю 3 126,40 грн.; дитячий диван вартістю 3 600 грн.; магнітофон вартістю 350 грн., набір корпусної меблі для дитячої кімнати: пенал та письмовий стіл та шафа вартістю 1 342,40 грн., вартість вказаного майна підтверджена висновком судово-товарознавчої експертизи № ГО-3452 від 07.02.2012 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є спільним майном подружжя і належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах виходячи з дійсної ринкової вартості майна. Спірна квартира була придбана сторонами за час спільного проживання та перебування у шлюбі, а тому відповідно до вимог чинного законодавства частки колишнього подружжя є рівними. Інше сумісне майно подружжя з огляду на позовні вимоги ОСОБА_3 має бути поділено між колишнім подружжям таким чином: ОСОБА_3 виділено майно на суму 34 419,14 грн., а ОСОБА_2 на суму 33 886,20 грн. Що стосується позову в частині виділення ОСОБА_3 човна «Казанка 5М» державний номер НОМЕР_6, з двигуном «Вихрь-30 № НОМЕР_7, то суд вважає, що в цій частині позивачу слід відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні письмові докази вартості зазначеного майна, а тому не встановлена реальна ринкова вартість даного майна, що позбавляє суд можливості виділити зазначене майно в користування відповідачу, з врахуванням рівності поділу майна. Вирішуючи питання стосовно позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової суми в розмірі 31 338,20 грн., суд вважає, що позовні вимоги в даній частині не доведені та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутня письмова інформація про наявність у ОСОБА_2 грошових коштів на рахунках Дніпропетровської філії ПАТ «Укрексімбанк» станом на момент уточнення позивачем ОСОБА_3 своїх позовних вимог, а саме: на 27.11.2012 року. Також, ОСОБА_3 не надала суду жодного доказу на підтвердження позовних вимог стосовно того, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Жодних домовленостей щодо набуття прав на спірну квартиру з позивачем ОСОБА_1 не існувало. Оскільки відповідачі за позовом ОСОБА_1 будь-яких договорів один з одним щодо розподілу спірної квартири або визначення її правового режиму, відмінного від спільної сумісної власності, - не укладали, передбачених законом підстав для визнання квартири власністю лише одного з подружжя немає, тому спірна квартира знаходиться у спільній сумісній власності відповідачів. За рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 27.04.2006 року № 1889 власником спірної квартири зазначено ОСОБА_2, який на той час перебував у шлюбі з ОСОБА_3 Всі дії набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 виключає співучасть у цьому ОСОБА_1 Таким чином, не має законних підстав для набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на вказане майно. Незаконними є також вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні, а саме: на 36,4/100 частини квартири. На момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності трирічний строк позовної давності скінчився, оскільки квартиру було придбано відповідачами 19.09.2005 року за Угодою про уступку договору про інвестування житлового будівництва від 11.04.2004 року № П6-2-7-26 від 01.11.2004 року. У зв'язку з поділом сумісного майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з визнанням за ними права власності на це майно, то суд вважає, що судові витрати по справі у розмірі 5 664,80 грн. повинні нести ці сторони в рівних частинах по 2 832, 40 грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

За положеннями ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку про те, що вони не підтверджують особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 на спірну АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_3 приймала участь у набутті права власності на цю квартиру та при цьому не оговорювалось що ця квартира набувається в особисту приватну власність ОСОБА_2 Продаж квартири АДРЕСА_3 19.09.2005 року, належної на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є доказом того, що кошти від продажу квартири були використані для придбання спірної квартири. Посилання апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на одночасність продажу їх квартири та придбання спірної квартири, на те, що дохід подружжя складався із заробітної плати, яка використовувалась лише на повсякденні потреби сім`ї та не надавали змоги придбати майно, яке зазначила у позові позивач ОСОБА_3 - також не є підставою для визнання спірного майна особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2, та для визнання набуття права власності на 36,4/100 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, оскільки ці обставини не спростовують висновків суду, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, яка придбана відповідачем ОСОБА_2 під час зареєстрованого шлюбу з позивачем ОСОБА_3 Спільною сумісною власністю подружжя правильно судом першої інстанції визначено поділене інше майно, яке було придбане за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до вимог частини 2 статті 59 ЦПК України, - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Згідно до роз'яснень у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" ч.4 п. 27 - виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судова колегія дійшла висновку і це підтверджується доказами у справі, що спірна квартира - є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2 тому, що ця квартира придбана за час зареєстрованого шлюбу подружжя, та протилежного суду не доведено.

На підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 27.04.2006 року № 1889 власником спірної квартири зазначено ОСОБА_2 та на його ім'я видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.06.2006 року (а.с.31 том 3).

Вказаний правовстановлюючий документ не спростований сторонами у справі, не заявлялось сторонами вимог щодо його недійсності.

За таких обставин не має підстав для визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_1, якщо б і було доведено надання нею особистих коштів для її придбання.

Судом першої інстанції в рішенні суду було зазначено, що ОСОБА_1 пред'явила позов за спливом строку позовної давності, але позовна давність до спірних правовідносин судом не застосована і за цією підставою у задоволенні позову не відмовлено у зв'язку з тим, що позовні вимоги залишені без задоволення за їх безпідставністю, тому доводи апелянта ОСОБА_1 в цій частині апеляції судова колегія вважає неспроможними.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що у спірній двокімнатній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1, крім того, фактично проживає вагітна дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Оскільки ОСОБА_3 в спірній квартирі не зареєстрована за місцем проживання та не проживає в ній, та вона зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_5, і не зверталась з вимогою щодо її вселення в спірну квартиру, тому відсутні підстави для встановлення порядку користування квартирою, так як ці вимоги є передчасними, та є недоведеним чинення їй зі сторони ОСОБА_2 перешкод у користуванні цією квартирою.

Для поділу спільного сумісного майна подружжя у судовому порядку необхідним є встановлення наявність такого майна на час ухвалення судового рішення про його поділ. У зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_3 не довела наявності спільного сумісного майна подружжя у вигляді грошового банківського вкладу на ім'я відповідача ОСОБА_2 на час розгляду справи: звернення до суду з позовом, ухвалення судового рішення, то відсутні підстави поділу зазначених грошових коштів. Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що вона довела наявність цих грошових коштів на час спільного сумісного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, тобто до травня 2007 року, судова колегія вважає неспроможними тому, що поділити можливо лише те майно, яке є у наявності, а не те, яке колись було і не має доказів де воно поділось.

Оскільки заява з уточненням позову ОСОБА_1 від 14.05.2012 року (а.с.289 -292 том 2) щодо позовних вимог про виділення їй на праві приватної власності та залишення у її особистому користуванні кімнату площею 13,7 кв.м, лоджію площею 1,9 кв.м, комору площею 2 кв.м (приміщення № 3, № 1 та № 2 згідно плану квартири), решту приміщень квартири залишити у спільному користуванні; виділити їй на праві приватної власності та залишити у її особистому користуванні набір корпусної меблі: шафу та письмовий стіл, диван; зобов'язати ОСОБА_3 повернути їй холодильник марки «Мінськ» та килим, які знаходяться у її квартирі АДРЕСА_5, то судова колегія встановила, що ці вимоги є по суті зміненими позовними вимогами за іншими правовідносинами, які судом відповідно до вимог закону не прийняті до сумісного розгляду у цій справі та фактично не розглянуті. У зв'язку з повноваженнями апеляційного суду, який переглядає справи за розглянутими вимогами, то підстав для вирішення зазначених вимог ОСОБА_1 - не має.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, - виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянтів про порушення судом норм процесуального права, зокрема, розподілу судових витрат, та інше, то судова колегія вважає їх неспроможними, тому що вони спростовуються матеріалами справи, є переоцінкою висновку суду, та це не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду у відповідності до вимог ч.3 статті 309 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2013 року відстрочено апелянту ОСОБА_2 сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у зв'язку з несплатою ним судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1609,50 грн., визначеному згідно ухвали цього ж суду від 14 січня 2013 року.

Підстав для зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати ОСОБА_2 на користь держави, судова колегія не вбачає.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає сплаті несплачений судовий збір у розмірі 1609,50 гривень відповідно до вимог ч.2 ст.82 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір несплачений за подачу апеляційної скарги у сумі 1609,50 гривень (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок) на рахунок: отримувач - управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р 31218206780004 (КБКД 22030001), код ЄДРПОУ - 37989274, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код банку отримувача - МФО 805012.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді колегії