Рішення № 30556512, 08.04.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2013 Справа 5002-15/ 2946-2012

За позовом фізичної особи-підприємця Єрьомкіної Олени Володимирівни

до відповідача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"

про стягнення 38 054,74 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Єрьомкіна О.В., паспорт ЕС037696 від 02.09.1974

Від відповідача - Білоус О.В., довіреність № 2 від 04.01.2013, представник

Суть спору: фізична особа-підприємець Єрьомкіна Олена Володимирівна звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" 38 054,74 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по своєчасному ремонту та технічному обслуговуванню водопровідних мереж, у зв'язку з чим позивачу був нанесений матеріальний збиток, що виразився в пошкодженні і приведенні в непридатність його майна.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 провадження по справі №5002-15/2946-2012 було зупинено та призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» Кострубі Анастасії Сергіївні (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна, 12, оф. 6).

01.03.2013 до канцелярії суду надійшов висновок експерта №205-02/13 від 28.02.2013 по справі №5002-15/2946-2012 (а.с. 80-97).

Ухвалою суду від 01.03.2013 провадження по справі було поновлено та призначено судове засідання.

21.03.2013 на адресу господарського суду від Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" надійшли письмові пояснення на висновок № 295-10/12 судово - економічної експертизи, відповідно до яких відповідач зазначає, що висновок експерта є необґрунтованим, неузгодженим та не відповідає фактичним даним, у зв'язку з чим просить суд не приймати до уваги висновок № 295-10/12 судово - економічної експертизи, як належний доказ, що підтверджує завдану шкоду фізичної особи-підприємця Єрьомкіної Олени Володимирівні, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань. Відповідач зазначає, що висновок експерта викликає сумнів у його правильності та проведенні (а.с.104-106).

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також надав пояснення щодо висновку експерта, згідно яких вбачається, що позивач з висновком погоджується частково, вважає, що сума торгівельної націнки в розмірі 2351,10 грн. є документально обґрунтованою втраченою вигодою, тобто є збитками позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував, з висновком експерта не погодився, однак обґрунтованих пояснень суду дати не може, у зв'язку з чим заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, для представлення документально обґрунтованих заперечень (а.с. 120).

Ухвалою суду від 22.03.2013 в порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» забезпечити явку експерта Коструба А.С. до судового засідання для дачі пояснень відносно висновку експертизи № 295-10/12 від 28.02.2013.

05.04.2013 до господарського суду Автономної Республіки Крим від судового експерта Коструба А.С. надійшли пояснення на висновок № 295-10/12 від 28.02.2013 (а.с. )

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 22.03.2013 строк розгляду справи було продовжено до 08.04.2013, розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України,

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору № 886 купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна - приміщень, фізичною особою-підприємцем Єрьомкіною Оленою Володимирівною був придбаний магазин, розташований за адресою м. Сімферополь, вул. Родіонова, буд. 17 (а.с. 15 -19, 1 т.).

Як вказує позивач, 15.12.2011, близько 6:00 години ранку Єрьомкіной Олені Володимирівні надійшов дзвінок від охоронної організації (Приватне Підприємство «Атлант»), з якою укладено договір на охорону приміщення, про те, що її магазин затоплений внаслідок пориву центрального водопроводу. Позивач прибула до магазину близько 7:00 години ранку та виявила, що на проїжджій частині, навпроти будинку № 15 по вул. Родіонова, працівники аварійної служби КРП «ВПВКГ» ліквідовують наслідки пориву на магістралі центрального водопроводу, де вода вже була перекрита.

Відповідно довідки Приватного Підприємства «Атлант» від 11.01.2012 вих. № 74 вбачається, що 15.12.2011, у 5 годині 56 хвилин ранку на пульт централізованого спостереження надійшов сигнал про затоплення магазину. Мобільна група, що прибула на місце події, справжність сигналу підтвердила. Поруч з охоронюваним об'єктом, навпроти будинку № 15 по вул. Родіонова, на проїжджій частині, спостерігався великий порив центрального водопроводу, звідки сильним напором вода надходила до приміщення, яке охороняється. Щоб уникнути виникнення подальших ускладнень, прибула мобільна група та негайно знеструмила приміщення магазину і зателефонувала в аварійну службу міськводоканалу. В аварійній службі повідомили, що сигнал про порив вже надійшов від мешканців прилеглих будинків, і аварійна машина виїхала приблизно 30 хвилин потому. Не виявивши машину на місці аварії, група охорони розшукала її в районі, біля каналізаційних люків на сусідній вулиці. Зі слів співробітників аварійної служби, вони не могли знайти заслінку, яка перекрила б надходження води в магістраль, на якій стався порив. В результаті потік води був перекритий близько 6 годин 40 хвилин, тобто через 1,5 - 2 години з моменту пориву (а.с. 48, 1 т.).

15.12.2011 позивач звернулась з заявою до відповідача про терміновий виклик його представника для складання спільного акта про затоплення і фіксації результатів події. Заява була прийнята та зареєстрована, про що свідчить штамп Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" і підпис особи, що прийняла дану заяву (а.с. 25, 1 т.).

Також, позивач стверджує, що 15.12.2011 звернулась з заявою до Комунального підприємства «Житлового експлуатаційного об'єднання № 5» Київського району м. Сімферополя, у зв'язку з необхідністю складання представниками «Житлового експлуатаційного об'єднання № 5» як незацікавленою ??стороною акту огляду приміщення, розташованого за адресою вул. Родіонова, буд. 17.

З матеріалів справи вбачається, що у день події, 15.12.2011 було складено два акти, що підтверджують факт затоплення та його причини. Один акт складено представниками Комунального підприємства «Житлового експлуатаційного об'єднання № 5» Київського району м. Сімферополя, з якого вбачається, що в підвальному приміщенні за адресою : м. Сімферополь, вул. Родіонова, буд. 17, де розташований магазин стоїть вода, рівнем 30-60 см, течі внутрішніх водопровідних труб в магазині не спостерігається, вода надходила до магазин з боку вулиці через вхідні двері та отвори, прорив водопроводу спостерігається навпроти будинку 15 по вулиці Родіонова на проїжджій частині (а.с. 26, 1 т.). Другий акт від 15.12.2011 складено комісією із співробітників магазина з метою фіксації результатів затоплення та деталізації заподіяної майнової шкоди позивачу. У даному акті перераховано майно (холодильне та електричне обладнання, меблі, продукти та інші товари), що знаходилося у воді і постраждале від затоплення (а.с. 27-28, 1 т.).

Представниками відповідача (комісією у складі 4-х осіб, за участю інженера диспетчерської служби, юрисконсульта, начальника ЦЕВС, майстер абонентської служби) акт огляду затоплених приміщень був складений наступного дня, 16.12.2011, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 46, 1 т.). У своєму акті комісія відобразила, що сліди затоплення у приміщенні присутні, але встановити причину затоплення на момент огляду неможливо. Крім того, комісія Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" прийшла до висновку, що шляхом огляду неможливо визначити, вийшло з ладу холодильне обладнання чи ні, та при яких обставинах. Також комісією Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" в акті від 16.12.2011 було зазначено, що дане приміщення знаходиться у підвалі будинку, в торцевій частині будівлі, зовнішнє вертикальне планування землі існує з ухилом до будівлі, при цьому відсутнє прибудинкове відведення зливових і стічних вод.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач вказує на те, що згідно з пунктом 6.1.2 Договору про водопостачання № 2836 від 04.03.2008, укладеного між фізичною особою-підприємцем Єрьомкіною Оленою Володимирівною та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (а.с.63-68), Абонент (позивач) має право на відшкодування в повному обсязі збитків і шкоди, заподіяних майну Абонента з вини Водоканалу (відповідача).

Згідно з пунктом 6.5.8 даного Договору, Водоканал зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані майну Абонента, в наслідок виникших з вини Водоканалу недоліків, допущених ним в наданні послуг.

Згідно з пунктом 6.5.4 Договору між позивачем та відповідачем, відповідач був зобов'язаний «вживати заходи до запобігання та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних з техничним станом систем водопостачання та водовідведення, які складаються у нього на балансі та ним обслуговуються.

Згідно частини 4 пункту 9.1 Договору «Водоканал зобов'язаний належним чином здійснювати обслуговування, експлуатацію та ремонт тих водопровідних і каналізаційних мереж, за збереження та належний стан яких згідно даного Договору, а також «Правил» на нього покладається відповідальність.

Однак, відповідачем свої зобов'язання належним чином не виконав, не провів своєчасний ремонт магістралі, на якій надалі утворився порив, і тим самим не запобіг аварійної ситуації.

Згідно з пунктом 11.2.1 Договору за невиконання з вини Водоканалу обов'язків, зазначених у договорі, що призвели до аварії і нанесенню Абоненту збитків, Водоканал несе відповідальність шляхом відшкодування заподіяної шкоди, невідкладного виконання необхідних ремонтних робіт або оплати документально підтверджених витрат.

Так, внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасному ремонту й технічному обслуговуванню водопровідних мереж, позивачу було завдано матеріальної шкоди, що виразився в пошкодженні і приведення в непридатність його майна.

Позивач зазначає, що згідно акту на списання і знищення продуктів харчування і товарів народного споживання від 20.12.2011 списано з обліку і підлягає знищенню товарів на загальну суму 12 217,92 грн. Вартість товару визначалася у відповідності з вартістю їх придбання, відображеної у видаткових накладних (вказані в акті).

Достовірність вказаної суми підтверджується і висновками товарознавчої експертизи (а.с. 84-109, 1 т.).

Згідно з висновками експертизи, викладеним у звіті про експертну оцінку № І/10/12 від 01.06.2012, в результаті затоплення:

- Знищено і зіпсовано товарів на загальну суму 12 217,92 грн.

- Вартість ремонту зіпсованого торгового обладнання (меблів), з урахуванням заміни пошкоджених деталей, становить 20081,00 грн.

Висновки експертизи за вартістю ремонту постраждалого устаткування підтверджуються документами на проведений ремонт меблів на загальну суму 20 081, 00 грн., а саме: договором № 12 від 26.12.2011 (а. с. 116, 1 т.), кошторисом на ремонт торгового обладнання з ламінованого ДСП від 19.12.2011 (а.с. 112 - 115, 1 т.), актом виконаних робіт і квитанцією на оплату послуг по ремонту № 17 від 28.12.2011.

Майнова шкода позивача, крім описаного в звіті експерта, також висловився у наступних понесених витратах:

- Ремонт електронних ваг (товарний чек № 013279 від 19.12.2011 р) - 300, 00 грн. (а.с. 130, 1 т.);

- Ремонт МФУ (товарний чек № 909 від 20.12.2011) - 80, 00 грн. (а.с. 130, 1 т.);

- Придбання компресора для холодильника, який вийшов з ладу (квитанція № 344 від 21.12.2011) - 1 200, 00 грн. (а.с. 131);

- Придбання нового електрообладнання, а саме: подовжувачі, розетки, вимикачі (товарний чек від 16.12.2011) - 768 грн. (а.с. 126 - 127, 1 т.)

У зв'язку з необхідністю відновлення безпечного електропостачання магазину, позивачем було проведено ремонтні роботи по демонтажу помокрілої електропроводки і прокладання нових кабелів.

Позивач стверджує, що дані роботи були проведені Приватним підприємством «Сєвелітбуд», що підтверджується підписаним між нами актом виконаних будівельних робіт від 20.12.2011 (а.с. 118). Однак, зважаючи на відсутність фінансової можливості, позивач не сплатила за послуги виконаних робіт, вартість яких становить 2407,82 грн.

Позивач наполягає на тому, що розрахунок суми завданого збитку позивачу з вини відповідача, заподіяного ним у результаті затоплення приміщення магазину, складає в цілому 37 054, 74 грн., а також вартість товарознавчої експертизи у розмірі 1000 грн., яка була сплачена фізичною особою-підприємцем Єрьомкіною Оленою Володимирівною, про що свідчить квитанція № 14 від 11.06.2012 (а.с. 111, 1 т.)

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, з метою перевірки фактів на які посилаються сторони в обґрунтування своїх доводів та заперечень, суд визнав за необхідне встановити чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві розмір завданої позивачу шкоди, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по своєчасному ремонту та технічному обслуговуванню водопровідних мереж, що привело до затоплення і непридатності майна, що складається з: вартості списаних і знищених продуктів харчування і товарів народного вжитку, вартості ремонту торгівельного обладнання, меблі, ремонту електрообладнання та комп'ютерної техніки, а також ремонту зіпсованої електропроводки у стінах приміщення, у зв'язку з чим, призначено по справі судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку № 205-02/13 від 28.02.2013 по справі №5002-15/2946-2012 судової економічної експертизи, експертом встановлено наступне.

В результаті дослідження первинних документів фізичної особи - підприємця Єрьомкіної О.В. встановлено, що вартість списаних і знищених продуктів харчування і товарів народного вжитку, вартість ремонту торгівельного обладнання, меблів, ремонту електрообладнання та комп'ютерної техніки, а також ремонту зіпсованої електропроводки у стінах приміщення, склала 35 703,64 грн.

Завдана шкода Фізичній особі підприємця Єрьомкіной О.В. (позивачу) у розмірі 38054,74 грн., яка вказана у позовній заяві, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по своєчасному ремонту та технічному обслуговуванню водопровідних мереж, що привело до затоплення і непридатності майна, що складається з вартості списаних і знищених продуктів харчування і товарів народного вжитку, вартості ремонту торгівельного обладнання, меблів, ремонту електрообладнання та комп'ютерної техніки, а також ремонту зіпсованої електропроводки у стінах приміщення, підтверджується документально частково, а саме у сумі 35 703,64 грн. Сума відхилень у розмірі 2 351,10 грн. утворилася за рахунок торгівельної націнки, яка є недоотриманим доходом підприємця.

Вважаючи, що саме через неналежне виконання відповідачем обов'язків по технічній експлуатації належних йому мереж, позивачу у грудні 2011 року була спричинена шкода, розмір якої у грошовому вираженні складає 35703,64 грн., останній звернувся з позовними вимогами до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Проаналізувавши норми законодавства, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Так, предметом спору у справі є стягнення з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" суми 38054,74 грн. в якості відшкодування шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні взаємовідносини між сторонами у даній справі виникли в наслідок позадоговірних відносин, та заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язань, які б випливали з договірних відносин від 04.03.2008 № 2836. За таких обставин, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Деліктне зобов'язання - це правоохоронні відносини, в яких реалізується цивільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірній відповідальності властиві риси, що притаманні договірній відповідальності. Вона, як і договірна, - це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки. Разом з тим, позадоговірна відповідальність має свої особливості, що зумовлюють суб'єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави звільнення від відповідальності.

Позадоговірна відповідальність наступає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютне правовідношення, змістом якого є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного - відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність - це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 N02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного Кодексу України).

В пункті 2 вищевказаних Роз'яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 Господарського Кодексу України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного Кодексу України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Суд зазначає, що оскільки вимоги позивача мотивовані саме відсутністю у відповідача договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, у даному випадку йдеться мова про відшкодування позадоговірної шкоди, у зв'язку з чим збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, що їх завдала.

Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

У свою чергу, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди суд виходить з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається повний склад цивільного правопорушення, необхідний для задоволення вимоги про стягнення збитків, а саме, наявність протиправної поведінки (яка виражається у бездіяльності відповідача щодо належного дотримання норм та порядку технічної експлуатації спірних систем і споруд водопостачання, які знаходяться на його балансі), шкідливого результату (затоплення і непридатність майна позивача), вини правопорушника (Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя") порушило вимоги Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 30 від 05.07.1995 (з подальшими змінами) та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008, (відповідно до яких зазначено що належне утримання та експлуатація майна досягається шляхом проведення планово-попереджувального ремонту споруд та устаткування, система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) споруд і устаткування виробника включає в себе організаційно - технічні заходи нагляду і догляду за спорудами і всіма видами ремонту, які здійснюються періодично за заздалегідь розробленим планом, метою ППР є попередження передчасного зносу споруд і устаткування, запобігання аварій, забезпечення безперебійної роботи споруд, а виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем), причинного зв'язку (порушення вимог щодо безпечної та надійної експлуатації спірних мереж, по яким вода постачалась споживачам на території вул. Родіоновой, призвело до їх неналежного стану, і, як наслідок, пошкодження майна, продукції та недоотримання позивачем від цього коштів.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду спричинено не з її вини.

Втім, відповідачем не було доведено те, що шкоду спричинено не з його вини.

Так, суду не надано доказів того, що прорив води у мережі відповідача є наслідком обставин, які позбавляють останнього від відшкодування збитків, причинених позивачеві внаслідок непроведення ремонтних робіт власних мереж.

Факт невідповідності системи водопостачання та водовідведення вимогам діючого законодавства, а також факт прориву води протягом тривалого часу на ділянці водопровідної мережі по вул. Родіоновой, яка належить Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у зв'язку з чим, викликало витрати позивача на усунення пошкоджень майна,розташованого у нежитловому приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. Родіонова, буд. 17 підтверджено серед іншого і висновком судової економічної експертизи №205-02/13 від 28.02.2013.

В результаті проведених досліджень та згідно з розрахунком експертної установи, вартість списаних і знищених продуктів харчування і товарів народного вжитку, вартість ремонту торгівельного обладнання, меблів, ремонту електрообладнання та комп'ютерної техніки, а також ремонту зіпсованої електропроводки у стінах приміщення, склала 35 703,64 грн.

У свою чергу, сума відхилень у розмірі 2351,10 грн. у відповідності до позовної заяви утворилася за рахунок торгівельної націнки, яка є недоотриманим доходом підприємця, у зв'язку з чим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно пункту 12 статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Згідно Економічного словника 2007 року - «Торгова націнка, накидка - надбавка до оптової ціни товару, необхідна для покриття витрат і отримання середнього прибутку підприємствами торгівлі».

Товари на торговельних підприємствах і в організаціях можуть враховуватися за покупними або продажними цінами. У продажну (роздрібну) ціну входять суми торгової націнки на покриття витрат і створення доходу від торгівлі. В залежності від конкретних умов своєї діяльності підприємство самостійно встановлює ціни на товари.

Підприємство роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною і продажною (роздрібною) вартістю товарів.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях статті 218 Господарського кодексу України.

В той же час, Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного Кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Позивач вказує на те, що внаслідок знищення і зіпсування товарів, який міг бути проданий, фізична особа-підприємець Єрьомкіна Олена Володимирівна не отримала очікуваного доходу, який на його думку є упущеною вигодою в сумі 2351,10 грн.

Однак, такі вимоги не можна визнати обґрунтованими та такими що ґрунтується на правильному застосуванні положень чинного законодавства, оскільки це не було документально доведено представником позивача.

Так, позивач не врахував, що за таких обставин обґрунтування теоретичної можливості отримання суми прибутку ще не є підставою для її стягнення. Як вже було зазначено вище, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, притягнення до якої потребує наявності повного складу цивільного правопорушення, зокрема, безпосереднього причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою.

Проте, правові підстави вважати, що позивачу спричинені збитки за обставин, викладених ним, як і складова збитків та причинно-наслідковий зв'язок між ними, відсутні.

Отже, суд вважає, що збитки у даному випадку підлягають стягненню з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" у розмірі 35703,64 грн.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідач жодним належним доказом не спростував своєї вини щодо завдання як самих збитків так і їх розміру.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки відповідачем не були надані докази відшкодування заподіяної шкоди в добровільному порядку, вимоги позивача - фізичної особи-підприємця Єрьомкіної Олени Володимирівни є обґрунтованими. При цьому, як вже було вказано вище, дійсний розмір спричиненої шкоди у грошовому вираженні є меншим ніж заявлено позивачем у позові (38054,74 грн.) та складає 35703,64 грн., з огляду на що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи, суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 10.04.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95053, ЄДРПОУ 20671506) на користь фізичної особи-підприємця Єрьомкіної Олени Володимирівни (вул. Севастопольська, буд. 72/7, кв. 51, місто Сімферополь, 95013, ідентифікаційний номер 2727309307 ) збитки у розмірі 35703,64 грн.

3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95053, ЄДРПОУ 20671506) на користь фізичної особи-підприємця Єрьомкіної Олени Володимирівни (вул. Севастопольська, буд. 72/7, кв. 51, місто Сімферополь, 95013, ідентифікаційний номер 2727309307) судовий збір у розмірі 1510,06 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 5636,25 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Іщенко