Ухвала суду № 30555767, 10.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/10086/2012 Головуючий у І інстанції Мікуліна А.В.Провадження № 22-ц/780/1229/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.Категорія 44 10.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Гостомельська селищна рада Київської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 та відповідно до норм ч. 4 ст. 373, ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України просила усунути перешкоди у здійсненні її права власності на земельну ділянку площею 0,1182 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача повернути у її користування 0,0117 га земельної ділянки, перенести огорожу на межу відповідно до державного акту на право приватної власності на землю № 455032 від 07.07.2010 року та акту встановлення межових знаків від 02.06.2010 року зі сторони вулиці АДРЕСА_1 на 2, 95 м., в тилу ділянки на 2, 5 м. та звільнити належну позивачу земельну ділянку від газопроводу - вводу та інших споруд за рахунок відповідача, стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., судові витрати, витрати на правову допомогу та вартість витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1182 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку, набула на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Власником суміжної земельної ділянки по вул. АДРЕСА_2 являється відповідач ОСОБА_2 Після набуття у власність вищевказаної земельної ділянки між нею та відповідачем виник спір щодо землекористування, зумовлений самовільним зайняттям відповідачем частини належної позивачці на праві власності земельної ділянки, змінивши межу суміжної земельної ділянки від літери «Г» до «В», яка значиться в акті попереднього власника.

Вказує, що оскільки нею було розпочато будівництво гаража, вона наполягала на перенесенні межі, проте відповідач лише звинуватив її у створенні йому перешкод. Так як на її земельній ділянці знаходиться газопровід-ввід листом № 207 від 09.03.11 року, Ірпінська філія по експлуатації газового господарства «Київоблгаз» зобов'язала відповідача звільнити територію земельної ділянки позивачки від газопроводу-вводу.

В ході розгляду справи позивачкою було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди шляхом перенесення огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на 2,30 м. з півночі та на 1, 58 м з півдня та проведення південно-східної межі земельної ділянки АДРЕСА_2 до нормативної межі земельних ділянок, визначеної державними актами на право власності на земельні ділянки.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою по АДРЕСА_1, шляхом перенесення огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на 2, 30 м. з півночі та на 1, 58 м з півдня та проведення південно-східної межі земельної ділянки АДРЕСА_2 до нормативної межі земельних ділянок, визначеної державними актами на право власності на земельні ділянки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник відповідача, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в основу рішення суду покладений висновок судової будівельно-технічної експертизи, що не відповідає дійсності справи, оскільки зроблений на неповно досліджених матеріалах справи та у відсутності частини документів, що мають значення для повного та всебічного висновку при розгляді справи, тому просить також призначити повторну комплексну судову будівельно-технічну експертизу із залученням фахівців з топографічної геодезії - Державного підприємства «Київгеоінформатика», з питань, що ставилися судом при проведенні попередньої експертизи.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивачка ОСОБА_3 зазначає про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах в їх сукупності, доводи апелянта про неповноту проведеної судової будівельно-технічної експертизи вважає безпідставними, оскільки висновки експерта повністю співпадають та ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, тому просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, судового експерта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1182 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2010 року (а.с. 7) та Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №455032 виданого 07липня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011096601755. ( а.с. 11т.1).

Власником суміжної земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2, є відповідач ОСОБА_2, який встановлюючи паркан між його земельною ділянкою та земельною ділянкою позивачки від літери «Г» до літери «В» змістив межу о в сторону земельної ділянки позивачки на 2,90 м. і на 2,45 м відповідно. Зазначені обставини підтверджуються договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2010 р. (а.с.7), державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 455032 (а.с.11), договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2003 p. (а.с.75), державним актом на право власності на земельну ділянку серія КВ № 107552 (а.с.74), зведеними планом земельних ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 (а.с.13), планом встановлених меж земельної ділянки АДРЕСА_2 (а.с.14), кадастровим планом земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.15), листом Головного управління Держкомзему у Київській області від 12.10.10 № 07-01-3/15290 (а.с.18-19), актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.04.2011 р. з додатком (а.с.23-25), актом Гостомельської селищної ради Київської області обстеження земельної ділянки від 09.12.2010 р. (а.с.26).

Також судом встановлено, що відповідно до Висновку № 0638 судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2012 року гр. ОСОБА_2 користується земельною ділянкою загальною площею 0,0084 га, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 згідно Державного акту ЯИ №455032 від 07.07.2010 р. (а.с.51-56).

Враховуючи всі вище викладені обставини та надані сторонами докази суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнив позовні вимоги у спосіб, який просила позивачка.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не впливають на законність рішення суду.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України передбачено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 91 ч.1 п. «г» ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 будучи власником земельної ділянки АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №107552 в супереч вимогам вище вказаних норм матеріального права самовільно заволодів та забудував ( встановивши огорожу) частину земельної ділянки суміжного землевласника позивачки ОСОБА_3 площею 0.0084 га., що підтверджується всією сукупністю наданих доказів.

Зокрема даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 09 грудня 2010 року, складеного членами земельної комісії Гостомельської селищної ради Київської області (а.с. 26 т.1).

Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 17 березня 2011 року відповідно до вимог ст. 158 ч.3 ЗК України встановлено факт заволодіння ОСОБА_2 частиною земельної ділянки ОСОБА_3, та зменшення у зв'язку з цим розмірів земельної ділянки позивачки. Цим же рішенням зобов'язано сторони провести свої земельні ділянки у відповідності до меж визначених у державних актах на право приватної власності на земельні ділянки . (а.с. 29 т.1)

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 квітня 2011 року складеним головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Ірпені Київської області та зведеним планом земельних ділянок виготовлених ПП «Планета», також встановлено факт заволодіння відповідачем частиною земельної ділянки позивачки (а.с. 23-25 т.1).

З висновку №0638 судової будівельно-технічної експертизи від 30 серпня 2012 року, проведеної Українським центром судових експертиз вбачається, що фактичне розташування меж земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також площі цих ділянок не відповідають даним державних актів на право приватної власності на зазначені земельні ділянки та технічній документації із землеустрою. В результаті суміщення нормативних та фактичних меж земельних ділянок домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 встановлено, що південно-східна межа домоволодіння АДРЕСА_2 зміщена у бік домоволодіння АДРЕСА_1 на 1,58м. з півдня та 2,30м. з півночі, в результаті чого гр. ОСОБА_2 користується земельною ділянкою загальною площею 0,0084 га. (на додатку №3 позначена сітчастим штрихуванням рожевого кольору), що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 згідно Держакту ЯИ №455032 від 07.07.2010р . (а.с. 51-78 т.2)

Колегія суддів при цьому також враховує і пояснення судового експерта Артемчука С.В., який в апеляційній інстанції повністю підтримав наданий ним висновок судової будівельно-технічної експертизи та підтвердив факт заволодіння відповідачем частиною земельної ділянки позивачки площею 0.0084 га. в межах зазначених у висновку, а також підтвердив фактичне змішення межі земельної ділянки відповідача по відношенню меж зазначених в державному акті відповідача ОСОБА_2 Заперечив експерт і щодо доводів представників відповідача про неповноту та неправильність проведеного дослідження, при цьому підтвердив відповідність фактичних розмірів меж земельної ділянки позивачки із межами зазначеними в Державному акті на право приватної власності на землю.

Колегія визнає вказані пояснення експерта та даний ним висновок обґрунтованими та належним і допустимим доказом, оскільки вони відповідають іншим наявним в матеріалах справи доказам, в тому числі і тому факту, що земельна ділянка позивачки ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ЯИ №455032 виданого 07липня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011096601755 за кадастровим номером 3210945900:01:075:0340 внесена до публічної кадастрової карти України, в той час коли земельна ділянки відповідача ОСОБА_2 в зазначену карту не внесена, що може свідчити про наявність суперечностей між фактичним її розташуванням з даними зазначеними в Державному акті.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом вимог ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Встановивши факт незаконно заволодіння відповідачем ОСОБА_2 частиною суміжної земельної ділянки позивачки ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог ст. 391ЦК України та ст. 152 ЗК України усунув перешкоди у здійсненні позивачкою належних їй прав на користування та розпорядження належною їй частиною земельної ділянки площею 0.0084 га., шляхом перенесення огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на 2, 30 м. з півночі та на 1, 58 м з півдня та проведення південно-східної межі земельної ділянки АДРЕСА_2 до нормативної межі земельних ділянок, визначеної державними актами на право власності на земельні ділянки.

Доводи апелянта про неповноту проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи є безпідставними та надуманими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи інших доказах.

Колегія суддів вважає, що вказане рішення суду ухвалене на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування немає.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували виноски суду, тому є необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст. 152 ЗК України та ст. ст. 386, 391 ЦК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв