Рішення № 30555127, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/18214-2012 04.04.13

За позовомДержавної судової адміністрації України, м. Київ доДержавного підприємства «Інформаційні судові системи», м.Київпровизнання договору №02-1-11/11 від 02.11.2011 р. недійснимСуддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Квітка О.О. (дов №10-5088/12 від 24.09.2012 р.);від відповідача:Лесик М.А. (дов №73 від 17.12.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна судова адміністрація України (надалі - ДСА України) звернулась до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (надалі -ДП «Інформаційні судові системи») про визнання договору №02-1-11/11 від 02.11.2011 р. недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що Договір №02-11-11/11 про закупівлю послуг оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) від 02.11.2011 р. є недійсним, оскільки Державною фінансовою інспекцією України у Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДСА України за період з 01.01.2011 р. по 01.01.2012 р. від 22.08.2012 р. №08-21/38 було встановлено порушення при здійсненні державних закупівель.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/18214-2012 розгляд справи призначено на 31.01.2012 р.

В судове засідання 31.01.2013 р. представники сторін не з'явились, своїх представників не направили, вимог ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.02.2013 р.

До початку судового засідання 01.02.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 15.02.2013 р. не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 21.03.2013р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагоргоніковою Т.О.

До початку судового засідання 15.03.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення по суті спору та просив суд відмовити у задоволенні позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 04.04.2013 р.

До початку судового засідання 27.03.2013 р. та 04.04.2014 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.04.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення по суті спору та просив суд відмовити у задоволенні позов у повному обсязі.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 р. між ДСА України (надалі - Замовник) та ДП «Інформаційні судові системи» (надалі - Учасник) було укладено Договір №02-11-11/11 про закупівлю послуг оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Учасник зобов'язується у 2011 році надати послуги з оброблення даних обчислювальними засобами (послуги з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (код ДК 016-97: 72.30.2.), відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про доступ до судових рішень» (далі - «Закон»), Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (зі змінами) (далі - «Порядок») та умов Договору (далі - «Послуги»), а Замовник - прийняти і оплатити такі Послуги, на умовах викладених у Договорі.

Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або Послуги) - послуги з оброблення даних обчислювальними засобами (послуги з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) (код ДК 016-97: 72.30.2.).

Ціна Договору становить 29 563 848,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок), у тому числі: ПДВ - 4 927 308,00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот двадцять сім тисяч триста вісім гривень 00 копійок), яка реалізується у межах бюджетного фінансування на 2011 рік та визначена у Протоколі погодження договірної ціни та у Калькуляції вартості послуг (Додаток № 1 та № 2 до Договору, які є його невід'ємними частинами) (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом: поетапної оплати Замовником поставлених товарів, виконаних робіт чи наданих Послуг за наявності фінансової можливості Замовника. Всі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Учасника, що зазначений у Договорі, у безготівковому порядку на підставі рахунків або акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, протягом 3 (трьох) банківських днів.

Строк (термін) надання Послуг - протягом 2011 року. Сторони, користуючись правом, наданим їм ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови Договору розповсюджують свою дію на відносини (які за своєю суттю є предметом Договору), які виникли між Сторонами з 01 січня 2011 року (п. 5.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недоодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, і зокрема щодо змісту правочину, що не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» у абз. 3 ч.1 встановлює, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у ч. 2 визначає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зокрема, у абз. 3 ч. 2 встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Державною судовою адміністрацією України подано позовну заяву з посиланням на невідповідність (процедури укладення) Договору № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року вимогам законодавства, що регулюють проведення державних закупівель, а зокрема Закону України «Про здійснення державних закупівель».

На момент проведення процедури закупівлі в одного учасника, замовником якої був Позивач, діяв Закон України № 2289-17 «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 04.08.2011 року.

Лист-роз'яснення № 3303-25/12551-07 від 30.09.2011 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Роз'яснення), що був виданий у зв'язку із набранням чинності 03.10.2011 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», яким внесено зміни, зокрема до Закону України «Про здійснення державних закупівель» у абз. 9 роз'яснює, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», завершуються відповідно до порядку, що діяв до дня набрання чинності цього Закону.

Зокрема, у абз. 10 Роз'яснення встановлено, що у разі коли замовник розпочав процедуру закупівлі до набрання чинності Закону, інформація публікується та оприлюднюється відповідно до вимог, що діяли до набрання чинності Закону.

Державною судовою адміністрацією було вказано у позовній заяві, на її думку, ряд порушень законодавства, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати укладений Договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року недійсним.

У своїй позовній заяві Позивач вказує на те, що останнє та Державне підприємство «Інформаційні судові системи» були визнані Держфінінспекцією пов'язаними особами.

Дане твердження не може бути взяте судом до уваги, оскільки жодним чином не впливає на укладення оспорюваного Договору, зважаючи на таке.

Закон України «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 04.08.2011 року у п. 6 ч. 1 ст. 17 визначає таку підставу для прийняття рішення про відмову учаснику, учаснику попередньої кваліфікації в участі у процедурі закупівлі, попередній кваліфікації учасників та зобов'язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів (кваліфікаційну, цінову пропозицію) учасника (учасника попередньої кваліфікації) у разі якщо пропозиція конкурсних торгів (кваліфікаційна, цінова пропозиція) подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 Закону закупівля в одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів.

Таким чином, Замовником, а саме - Державною судовою адміністрацією України, була застосована процедура закупівлі,якою передбачається лише один учасник.

Окрім того, прийняття рішення про відмову учаснику державної закупівлі можливе лише за умови, якщо такими пов'язаними особами є учасники закупівлі, а не Замовник та Учасник процедури закупівлі.

Таким чином, Державна судова адміністрація України (як замовник торгів) не могла відмовити Державному підприємству «Інформаційні судові системи » (як учаснику торгів) з посиланням на п.6.ч.1 ст. 17 Закону, оскільки ймовірна пов'язаність Замовника торгів з Учасником торгів не є підставою для відмови в прийнятті пропозиції конкурсних торгів учасника.

Щодо необхідністі проходження навчання членів комітету з конкурсних торгів суд зазначає наступне.

Як підставу позовних вимог ДСА України також вказує порушення ч. 2 ст. 11 Закону, та наголошує на необхідності проходження навчання або підвищення кваліфікації голові та секретарю комітету з конкурсних торгів ДСА України.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 11 Закону встановлено, що усі члени комітету з конкурсних торгів повинні пройти навчання спеціалістів у сфері здійснення державних закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом; підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері здійснення державних закупівель здійснюється не рідше одного разу кожні два роки у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Проте, як вірно зазначив Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, на момент проведення такої процедури закупівлі та винесення даного Рішення відсутній порядок проведення навчання та порядок підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері здійснення державних закупівель.

Обставина щодо порушення порядку публікації інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

У своєму позові ДСА України також посилається на ч. 5 ст. 39 Закону, відповідно до якої процедура в одного учасника повинна бути відмінена у разі, якщо замовником допущені порушення порядку публікації інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Судом не було взяте до уваги таке посилання на порушення вимог Закону стосовно публікації інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Судом встановлено, що рішення про застосування процедури закупівлі послуг з оброблення даних обчислювальними засобами (послуг з експлуатації Єдиного державного реєстру судових рішень) було прийняте 29.09.2011 року, що підтверджується Протоколом № 5-1 засідання комітету з конкурсних торгів Державної судової адміністрації України.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 39 Закону в редакції від 04.08.2011 року, Замовник протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення про застосування процедури закупівлі в одного учасника забезпечує публікацію у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та розміщення на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 Закону інформацію про застосування процедури закупівлі в одного учасника.

На наданій Відповідачем Інформації про застосування процедури закупівлі до відзиву на позовну заяву наявний штамп Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» із вхідним № 11210659393 від 29.09.2011 року.

Відповідно до абз. 4 п. 4 Листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2012 року № 3301-04/40987-06 «Щодо надання методологічної допомоги з питань застосування процедури закупівлі в одного учасника товарів, робіт і послуг» забезпеченням опублікування/оприлюднення є надсилання та реєстрація інформації й обґрунтування в Державному підприємстві «Зовнішторгвидав України», яке забезпечує видання Вісника державних закупівель, протягом трьох робочих днів з дати засідання комітету з конкурсних торгів.

Таким чином, Замовником була забезпечена публікація у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель 29.09.2011 року, а отже посилання Позивача на допущені вищевказані порушення є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується не надіслання акцепту пропозиції ДП «Інформаційні судові системи» Замовником, то суд також не бере до уваги вказане Позивачем порушення, зважаючи на те, що відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 39 Закону у редакції від 04.08.2011 року, Замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника у строк не раніше ніж через 14 (чотирнадцять) днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону) з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника.

Таким чином, на момент проведення процедури закупівлі в одного учасника ДСА України, акцепт передбачений не був.

Судом було встановлено, що Договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року був укладений з дотриманням вимог абз. 1 ч. 3 ст. 39 Закону, тобто не раніше ніж через 14 (чотирнадцять) днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника.

Із наданих Відповідачем Витягів з офіційного веб-порталу державних закупівель щодо застосування процедури закупівлі в одного учасника вбачається, що рішення Уповноваженого органу про погодження або відмову в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника було опубліковане 17.10.2011 року у номері бюлетеня 124 (570), за номером оголошення у бюлетені 184978. З огляду на те, що між датою укладення договору та датою опублікування Рішення про погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника № ЛП 2989 від 30.09.2011 року минуло 16 днів, то вимога абз. 1 ч. 3 ст. 39 Закону дотримана.

Також у своєму позові ДСА України посилається на завищення ціни послуг з оброблення даних обчислювальними засобами, які становили предмет оспорюваного Договору, проте таке посилання не береться до уваги судом зважаючи на наступне. Позивач стверджує, що ціна Договору, яка склала 29 563 848,00 грн., є значно завищеною, оскільки експертним висновком Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України було встановлено, що таке завищення ціни склало 2 571 931,31 грн, внаслідок чого ДСА України було порушено порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 54 ГПК України передбачено, що до позову додаються докази, що підтверджують позов. Всупереч вищевказаним вимогам закону Позивачем не було надано суду вказаний у позові висновок Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України, на який він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Окрім того, суд не бере до уваги зазначене вище твердження про завищення ціни послуг за Договором з огляду на таке.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Частина 2 ст. 7 вищезазначеного Закону визначає, що проведення оцінки є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, у випадках, встановлених законом.

Стаття 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлює коло суб'єктів оціночної діяльності, до яких належать суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. З огляду на це обов'язковою умовою проведення такої оцінки є наявність сертифікату оціночної діяльності, чого суду надано не було.

Стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у ч. 1 визначає, що за результатами проведення оцінки складається звіт про таку оцінку, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Проте, всупереч вказаним вище вимогам, Позивач посилався лише на існування експертного висновку Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України, проте суду не було надано ні вищевказаного експертного висновку, ні звіту про оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності.

На спростування доводів, наведених в позові, Відповідачем було надано Висновок про вартість майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності - «Комп'ютерну програму, що забезпечить ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 04.10.2012 р., складений Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності в якому вказана вартість оцінюваного об'єкту - 6 009 600,00 грн. з ПДВ, який є належним та допустимим доказом, з якого вбачається, що зі сторони ДП «Інформаційні судові системи» було відсутнє завищення ціни послуг, який складений належними суб'єктами, а саме суб'єктами оціночної діяльності, а зокрема - оцінювачем Поліщуком І.Ю., який здійснює таку діяльність на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, та підписаний Директором Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, та скріплений печаткою.

Як підставу визнання Договору недійсним Позивач також зазначає неякісне надання послуг Відповідачем та певними недоліками комп'ютерної програми, що виникли в результаті виконання оспорюваного договору, що є підставою, на думку Позивача, для визнання недійсності Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У частині 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України).

Абзацом 4 ч. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Також Позивачем не було надано на підтвердження своїх позовних вимог Договору, укладеного ДП «Інформаційні судові системи» з ВАТ «Юртех».

Варто зазначити також, що у випадку, якщо Позивач вважає, що обов'язки за Договором не виконані належним чином, визнання договору недійсним не є належним способом захисту порушеного права в такому випадку, оскільки відповідно до приписів статей 651, 653 ЦК України, він може звернутись до суду із вимогами про зміну або розірвання Договору.

Законодавством, на підставі якого подається позов, вказане ДСА України, є: ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, ст. 42 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Таким чином, Позивач вказує таку підставу для визнання правочину недійсним як недодержання форми правочину, проте не вказує у чому конкретно були допущені порушення форми правочину, а зокрема Договору № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року. Суд також встановив, що оспорюваний Договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року був укладений з додержанням вимог ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Що стосується ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу влади визнано судом недійсним повністю або в частині, то таке положення ГК України застосовуватись не може, зважаючи на наступне.

Інформаційним листом № 01-8/11 від 07.04.2008 року Вищий господарський суд України, а саме - у п. 21 визначив, що стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 Господарського кодексу України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦКУ, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може. Таким чином, посилання Позивача на вказану підставу для визнання договору недійсним є необґрунтованим.

Що стосується вимог ст. 42 Закону України «Про здійснення державних закупівель», то посилання Позивача на дану норму є необґрунтованим зважаючи на таке.

Статтею 42 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції від 04.08.2011 року передбачалося, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 39 передбачено, що замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника у строк не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року був укладений 02.11.2011 року, а рішення Уповноваженого органу про погодження або відмову в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника було опубліковане 17.10.2011 року у номері бюлетеня 124 (570), за номером оголошення у бюлетені 184978, з огляду на що судом встановлено, що між датою укладення договору та датою опублікування Рішення про погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника № ЛП 2989 від 30.09.2011 року минуло 16 днів, а отже строк, передбаченийабз. 1 ч. 3 ст. 39 Закону дотриманий при укладенні Договору.

Вимоги щодо строків, передбачених ст.ст. 31, 36 Закону не можуть застосовуватись до даної процедури закупівлі, оскільки вони стосуються інших видів такої закупівлі.

Таким чином, з поданих доказів, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не вбачається ознак нікчемності укладеного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із доводів поданого позову не вбачається жодного порушення законодавства, яке було б допущено Сторонами при укладенні оспорюваного Договору, а також не вказано у чому саме проявляється невідповідність змісту (пунктів) укладеного договору нормам ЦК України та чинного законодавства.

Також із доводів поданого позову вбачається, що Позивач оскаржує процедуру проведення закупівлі, а не Договір № 02-1-11/11 від 02.11.2011 року, з огляду на що суд відзначає, що такий спосіб захисту порушеного права як оскарження результатів та/або процедури закупівлі передбачений Законом України «Про здійснення державних закупівель» як спеціалізованим актом законодавства, що регулює дану сферу правовідносин. З норм зазначеного закону вбачається, що оскарження результатів та/або процедури закупівлі у одного учасника здійснюється у в межах та у спосіб, визначених цим Законом. Подані на розгляд суду позовні вимоги не є належним способом захисту прав Позивача стосовно обраної процедури закупівлі, особливості оскарження якої визначені Законом «Про здійснення державних закупівель».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795) у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова