Рішення № 30554637, 03.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частки у спільному майні та сплату грошової компенсації вартості цієї частки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частки у спільному майні та сплату грошової компенсації вартості цієї частки, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником 5/6 частки будинковолодіння АДРЕСА_1, а відповідач є власником 1/6 частки зазначеного будинковолодіння. Вартість всього спірного будинку станом на 2012 рік становить 27 799 гривень.

Вказував на те, що дане господарство складається з житлового будинку літ. А, трьох сараїв (літ.Б, В,Д), погребу (літ. ПГ), криниці (літ. К), житловий будинок складається із двох житлових кімнат загальною площею 33,3 кв. м (15, 7 кв. м та 17,6 кв. м), кухні пл. 3,2 кв.м. та коридору пл. 4,4 кв.м. Будинок знаходиться у непридатному для проживання стані, реальний його розподіл є неможливим, припинення права власності відповідача на 1/6 частки у спільному частковому майні із виплатою йому компенсації вартості частки не

______________

22ц-344/13 р. Головуючий у 1-й інстанції Мізюк В.М.

Категорія: 5 Доповідач Литвинюк І.М.

завдасть шкоди його інтересам, а тому просив задовольнити позов.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені.

Припинено право ОСОБА_5 на 1/6 частку у спільному майні - будинковолодінні по АДРЕСА_1, шляхом присудження сплати з ОСОБА_1 на його користь грошової компенсації вартості 1/6 частки в сумі 4 633 грн..

Визнано за ОСОБА_1 право власності на все будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складається із житлового будинку (літ.А), трьох сараїв (літ.Б,В,Д), погребу (літ. ПГ), криниці (літ. К), житловий будинок складається із двох житлових кімнат загальною площею 33,3 кв.м. (15,7 кв.м. та 17,6 кв.м.), кухні пл. 3,2 кв.м. та коридору пл. 4,4 кв.м. загальною вартістю 27799 грн..

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що рішення суду є незаконним, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що фактично він та члени його сім'ї позбавляються права на житло, права на землю. Судом не враховано, що спірне будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, частка якої відповідає частці в будинковолодінні. Загальна ж вартість всього майна, із врахуванням присадибної ділянки, житлового будинку, господарсько-побутових будівель і споруд, багаторічних насаджень, комунікації за підрахунками апелянта складає 180 000 грн..

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що частка відповідача в спірному майні є незначною, житловий будинок знаходиться в непридатному для проживання стані, його неможливо поділити в натурі, а також спільно ним користуватись. Оскільки припинення права на частку в майні не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, судом вирішено присудити грошову компенсацію вартості 1/6 частки в майні в сумі 4 633 гривні.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/6 частки зазначеного будинковолодіння.

Згідно технічної документації на житловий будинок спірне домоволодіння складається з житлового будинку літ. А, трьох сараїв літ. Б, В, Д, погребу літ. ПГ, криниці літ. К. Житловий будинок складається із двох житлових кімнат загальною площею 33,3 кв.м (15,7 кв. м та 17,6 кв. м), кухні - 3,2 кв. м. та коридору - 4,4 кв. м. Вартість житлового будинку та господарських споруд станом на 12 січня 2012 року становить 27 799 грн..

Визначена вартість спірного будинку не оспорювалась сторонами та їх представниками, клопотання про призначення експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді сторонами не заявлялося.

Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до висновку експерта № 68 від 02 лютого 2004 року середньозважений знос приміщення спірного житлового будинку становить 69, 45 %, технічний стан приміщення будинку літ «А» рахується як ветхий, стан несучих конструктивних елементів аварійний. Розподіл будинковолодіння є неможливим, так як не буде відповідати нормативним вимогам ДБН, тому житловий будинок можливо надати одному з співвласників, а другий співвласник повинен отримати грошову компенсацію.

Також згідно актів обстеження будинковолодіння від 02 липня 2007 року, 02 вересня 2010 року, 12 липня 2011 року, 29 серпня 2011 року та довідок виконкому Мамаївської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 04 липня 2008 року вбачається, що будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 знаходиться у аварійному та у непридатному для проживання стані, в житловому будинку ніхто не проживає, позивач ОСОБА_1 постійно впорядковує дане господарство.

Відповідно до ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки реальний розподіл спірного будинку є неможливим, а частка відповідача є незначною і не може бути виділена йому в натурі, слід припинити його право власності на 1/6 частки у спільному майні із виплатою компенсації вартості частки, що не завдасть шкоди його інтересам, оскільки ОСОБА_5 має інше житло, в якому він проживає постійно.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оплатне припинення права власності ОСОБА_3 на його частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї.

При цьому, неможливість спільного володіння та користування майном відповідно до п. 3 ч .1 ст. 365 ЦК України слід розуміти не тільки як об'єктивну, а і як обумовлену стосунками між співвласниками, що фактично склалися.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на порушення положень ч. 2 ст. 365 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України, в рахунок компенсації частки ОСОБА_3 у спільному майні внесено на депозитний рахунок суду 4 633 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що загальна вартість всього майна із врахуванням присадибної ділянки, житлового будинку, господарсько-побутових будівель і споруд, багаторічних насаджень, комунікацій складає 180 000 грн., не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідач обґрунтованих заперечень, будь-яких доказів на підтвердження вартості майна суду не надав.

Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі.

Проте, задовольняючи позов в частині стягнення витрат на правову допомогу та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2550 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, судом першої інстанції не зазначено розрахунків витрат на правову допомогу, з яких виходив суд при задоволенні позову в цій частині; не враховано положення закону щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу; не перевірено, якими документами підтверджуються розрахунки витрат, а саме: документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З викладеної норми вбачається, що компенсація витрат здійснюється не за всі види правової допомоги, а лише за ті, які передбачені Законом, та лише у граничному розмірі, що встановлений даним Законом.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано угоду про надання юридичної допомоги від 24 липня 2012 року та квитанції про сплату 500 грн. та 1250 грн. витрат за підготовку позовної заяви та ведення цивільної справи.

З укладеного договору про надання юридичних послуг убачається, що він підписаний адвокатом ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва від 09 липня 1993 року № 92 про право на заняття адвокатською діяльністю. Проте свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у справі відсутнє.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 надавала правову допомогу позивачу в якості представника, оскільки у протоколах судових засідань зазначено адвоката ОСОБА_2 саме як представника позивача. Дані про допуск до участі в розгляді справи особи, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 56 ЦПК України, відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок розміру витрат за надання правової допомоги, а надані позивачем документи не є належними доказами щодо понесених ним витрат на правову допомогу, зазначену в угоді, а тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу немає.

З огляду на допущені судами порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2012 року в частині стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 2550 гривень скасувати.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: