Ухвала суду № 30553305, 10.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження№22ц/790/1503/13 Головуючий 1 інст. Алтухова О.Ю.

Справа№2033/6207/12

Категорія:трудові Доповідач: Крилова Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.

Суддів- Маміної О.В.

- Трішкової І.Ю.

При секретарі - Карамишевій Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості із заробітної плати, внесення відомостей про роботу в трудову книжку та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати. Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по заробітній платі у сумі 27 640,00 гр. Остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив зобов'язати відповідачів внести записи в його трудову книжку про прийняття його на роботу 22.09.2008 року на посаду охоронця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та звільнення з роботи 29.10.2010 року, зобов'язати відповідачів здійснити виплату до пенсійного фонду Фрунзенського району страхових внесків за час його роботи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач посилався на те, що з 22.09.2008 року він почав працювати охоронцем у магазині - салоні «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Господар даного магазину ОСОБА_4 через директора магазину ОСОБА_5 та співробітника магазину ОСОБА_7 обіцяв оформити його офіційно після проходження іспитового строку. Його заробітна платня складала 2 400,00 гр. на місяць. Працював він щоденно, без вихідних та відпусток. В його обов'язки входила охорона приміщення, крім цього він здійснював прибирання вітринного та демонстраційних залів електронної віп-апаратури, а також підсобного приміщення та санвузла, приймав участь у погрузці та розгрузці апаратури, відповідав за включення та виключення сигналізації. Підзвітним щодо виходу на роботу та закінчення робочого дня він був перед ОСОБА_7, який і видавав йому заробітну плату. З 01.11.2009 року йому почали затримувати зарплатню, проте, обіцяли погасити заборгованість та офіційно оформити його на роботу. 29.10.2010 року в нього почався приступ сечокам'яної хвороби. Вважає, що приступ почався через те, що за вказівкою ОСОБА_7 він переносив ящики з вином на робочому місці. Він викликав швидку та поїхав до лікарні. Під час знаходження у лікарні йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_4 погодився виплатити йому усю заборгованість по заробітній платі. Проте, заборгованість не погашена і складає 27 640,00 гр.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов*язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов*язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов*язковим, в тому числі, і при укладенні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Матеріали справи не містять свідчень про те, що між сторонами фактично укладався трудовий договір, оскільки не визначено з ким позивач укладав трудовий договір, характер роботи, яку повинен був виконувати позивач, розміру його заробітної плати, місця роботи, тривалість робочого часу, з якого часу почав діяти трудовий договір і на який термін, тоб то відсутні усі істотні умови, які необхідні для укладення трудового договору. Тому, в даному випадку, між сторонами не виникло трудових правовідносин.

Посилання апелянта на те, що йому не виплачена заробітна плата у розмірі 27 640,00 гр. не грунтується на доказах.

Доводи ОСОБА_3 про те, що він виконував для відповідачів певну роботу, за яку отримував кошти, не вказують на те, що між сторонами було укладено трудовий договір.

Крім того, сам по собі акт Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Державної податкової служби у Харківській області від 19.04.12 року за № 543/17-207/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання правильності нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.09 року по 31.12.11 року» ( а.с. 51 - 53) не свідчить про те, що між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір.

Як пояснив позивач у суді апеляційної інстанції, трудову книжку відповідачам він не надавав, гроші отримував від ОСОБА_7, який працює в магазині менеджером.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві у задоволенні позову. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді: