Постанова № 30552651, 09.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5019/1996/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.02.13р. у справі №5019/1996/12 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нива"

до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення в сумі 714 436 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Лиховенко В.В. дов. №80 від 08.04.2013р.;

від відповідача - Колбун Н.П. дов. №87 від 11.01.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СП "Нива" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію в сумі 714 436 грн. 54 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.02.2013р. позов задоволено повністю.

Стягнуто з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нива" 714 436 (сімсот чотирнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 54 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, а також 14 289 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимоги позивача щодо сплати заборгованості відповідачем за поставку електроенергії згідно договорів №640/700 від 01.09.2010р. та №353/394 від 01.09.2011р. є безпідставними та такими, що не відповідають умовам договірних зобов'язань.

Також скаржник зазначає, що акти звірки взаєморозрахунків як зведені облікові документи не належать до первинних документів бухгалтерської звітності. Такі акти є, по суті, документами, що містять зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не можуть вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

Також, враховуючи те, що вказані позивачем акти не оформлені належними чином, не містять всіх обов'язкових реквізитів, не підписані уповноваженими представниками сторін і не скріплені печатками, не мають юридичної сили та не можуть використовуватись як доказ в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України та в свою чергу не підтверджують заборгованості відповідача.

Скаржник вказує, що жодного акту прийому електроенергії сторонами не підписано, а документи, на які посилається позивач не містять необхідних реквізитів та не підписані уповноваженою особою як це вимагається законодавством. Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів поставки будь-якого з обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством, або невідповідність встановленій законодавством формі позбавляє сторону договору поставки можливості посилатися на них, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства. Такі документи втрачають доказову силу.

Апелянт зазначає, що гарантійний лист, на який посилається позивач, не відповідає вимогам встановленим законодавством до такого виду документу, не підписаний уповноваженими особами, не скріплений гербовою печаткою та не зареєстрований як вихідний документ Підприємства, не має юридичної сили та не може використовуватись як доказ, а отже не може підтверджувати заборгованості відповідача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року апеляційну скаргу РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09 квітня 2013 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Мельник О.В., Петухов М.Г..

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Мельник О.В., Грязнов В.В..

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нива" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні представник скаржника підтримує доводи апеляційної скарги з підстав зазначених у ній. Просить суд апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши докази у справі, заслухавши представників сторін Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Між ТОВ СП "Нива" та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" було укладено договір №640/700 від 01 вересня 2010 року на поставку електроенергії до мереж відповідача.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник продає, а відповідач купує електроенергію по ціні 0,33 коп. з ПДВ за 1 кВт електроенергії відпущеної відповідачу та ціни транспортування електроенергії мережами "ЕЙ-І-Ес Рівнеенерго" затвердженої НКРЕ.

Згідно п. 3.1. Договору оплата за спожиту електроенергію здійснюється відповідачем банківськими коштами на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з моменту підписання акту прийому-передачі електроенергії та отримання рахунку на оплату за спожиту електроенергію.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата послуг по передачі електроенергії здійснюється позивачем самостійно. Порядок та умови оплати послуг по передачі електроенергії визначаються окремим договором (договір №641/701 від 21.09.2010 року).

Відповідно до п. 4.1. у всіх випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 4.2. у випадку порушення термінів оплати за спожиту електроенергію, обумовлених в Договорі, відповідачу нараховується пеня з дати сальдових розрахунків за поточний місяць в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки, що діє на дату виникнення боргу.

У відповідності з п. 4.3. у випадку систематичного порушення відповідачем термінів оплати за спожиту електроенергію позивач має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку.

Пунктом 6.1. встановлено, що договір регулюється і тлумачиться в усіх аспектах відповідно до чинного законодавства України.

Договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений відтисками їх печаток.

Між ТОВ СП "Нива" та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" був укладений Договір №353 від 01 вересня 2011 року відповідно до умов якого здійснювалась поставка електроенергії позивача до мереж відповідача.

Пунктом 2.1. вищевказаного договору встановлено, що позивач продає, а відповідач купує електроенергію по ціні 0,44 коп., з ПДВ за 1 кВт електроенергії відпущеної відповідачеві. Ціна за транспортування електроенергії мережами ПАТ "АЕС Рівнеобленерго", яка затверджується НКРЕ, обумовлена окремим договором (Договір №343 від 27.09.2011 року), укладеним між відповідачем та ПАТ "АЕС Рівнеобленерго".

Наступні пункти Договору №353 від 01 вересня 2011 року такі, як порядок розрахунків, відповідальність сторін, вирішення спорів є ідентичними пунктам Договору №640/700, які описувалися вище по тексту.

Договір №353 від 01 вересня 2011 року скріплений відтисками печаток сторін та підписаний їх уповноваженими особами.

Договір №640/700 від 01 вересня 2010 року та Договір №353 від 01 вересня 2011 року разом далі по тексту - Договори.

Як встановлено судами на виконання умов вказаних Договорів позивач протягом 2010 року - 2011 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 384 960 грн. 90 коп., у зв'язку з чим останньому були виставлені рахунки за електроенергію №80 від 21.09.2010 року, №80 від 21.10.2010 року на суму 155 387 грн. 10 коп., №81 від 21.11.2011 року на суму 141 284 грн. 22 коп., №83 від 20.12.2010 року на суму 193 176 грн. 06 коп., №167 від 21.10.2011 року на суму 355 176 грн. 36 коп., №177 від 21.11.2011 року на суму 275 900 грн. 24 коп., №180 від 16.12.2011 року на суму 183 087 грн. 52 коп., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також факт поставки підтверджується складеними актами надання послуг №80 від 21.09.2010 року на суму 80 949 грн. 34 коп., №80 від 21.10.2010 року на суму 155 387 грн. 10 коп., №81 від 21.11.2010 року на суму 141 284 грн. 22 коп., №83 від 20.12.2010 року на суму 193 176 грн. 06 коп., та акти здачі приймання робіт (надання послуг) №3568 від 21.10.2011 року на суму 355 176 грн. 36 коп., №5373 від 21.11.2011 року на суму 275 900 грн. 24 коп., №6619 від 16.12.2011 року на суму 183 087 грн. 52 коп., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати вказаних рахунків не виконало в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент розгляду справи становить 714 436 грн. 54 коп.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 213 Цивільного кодексу України суд вправі тлумачити зміст правочину.

Відповідно до п.4 ст.213 ЦК України, коли немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Місцевий господарський суд правильно дійшов до висновку, що відповідач своєю поведінкою (конклюдентні дії) схвально ставився до ціни 0,33 грн. та 0,44 грн. за один кВт, за договорами (№640/700 та №363 відповідно) поставки електроенергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. А саме: оплатою рахунків за спожиту електроенергію, податковими накладними, договором про взаємне зарахування зустрічних вимог №804 від 23.07.2012р., актами звірки (а.с. 79-80).

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.02.13р. у справі №5019/1996/12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.02.13р. у справі №5019/1996/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/1996/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.