Рішення № 30552100, 26.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2/1522/9863/11

Номер провадження 2/522/1615/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу допоміжного приміщення недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на допоміжне приміщення, за участю третіх осіб: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеської міської ради, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу допоміжного приміщення (підвалу) від 17 лютого 2010 року недійсним. Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що відповідно до договору ОСОБА_3 купив допоміжне приміщення (підвал), загальною площею 79, 5 кв.м., розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1. Допоміжне приміщення належало продавцям ОСОБА_1, ОСОБА_1 на підставі спільної сумісної власності на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.07.2009 року. Після укладення договору покупець не здійснив жодної дії щодо прийняття приміщення, а також не отримав від позивачів ключі від приміщення. Позивачі вважають, що оскільки відповідач не виявив бажання приймати приміщення, то і наміру його придбати при укладанні договору купівлі-продажу у нього не було. На підставі ст.ст. 203, 215-216, 689 ЦК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 вважають договір купівлі-продажу недійсним.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 не погоджуючись з первісним позовом подав до суду зустрічній позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_1, в якому просить визнати договір купівлі-продажу укладений 17 лютого 2010 року допоміжного приміщення (підвал), загальною площею 79, 5 кв.м., яке розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1, дійсним, а також просить визнати за ним право власності на зазначене допоміжне приміщення (підвал). Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтовує тім, що між ним та відповідачами був укладений договір купівлі продажу допоміжного приміщення (підвал), загальною площею 79, 5 кв.м., яке розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що після укладання договору він намагався неодноразово попасти в своє підвальне приміщення, але колишні власники постійно йому перешкоджають та відмовляються надати ключі. ОСОБА_3 вважає, що його право власності на спірне приміщення ОСОБА_1 не визнають і перешкоджають в користуванні ним. ОСОБА_3 вважає, що на підстави ст.328, 392 ЦК України договір купівлі-продажу може бути визнаний дійсним та за ним може бути визнано право власності на допоміжне приміщення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2011 р. первісний та зустрічний позови об'єднані в одне позовне провадження.

03 лютого 2011 року по справі винесено рішення, якім відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_1; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із заявою про скасування вказаного рішення, посилаючись на те, що спірне приміщення належить на праві комунальної власності територіальної громаді м.Одеси.

30 червня 2011 року Приморським районним судом заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено, рішення від 03.02.2010 р. скасовано, а справа призначена до розгляду у загальному порядку.

До участи у справі у якості третій особі також було залучено Одеську міську раду.

До участи у справі долучалася третя особа із самостійними позовними вимогами ОСОБА_4, яка просила визнати договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсним, визнати запис реєстрації прав власності на нерухоме майно недійсним. Однак, представником ОСОБА_4 було подано заяву про залишення позовних вимог без розгляду, яку судом задоволено.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні, зустрічний позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В останнє судове засідання представник ОСОБА_1 не з'явилась, однак надала до судового засідання через канцелярію суду клопотання, в якому просила розглядати справу у її відсутність та підтримала первісний позов.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, в яких просив відмовити у її задоволенні повністю, посилаючись на те, що спірні підвальні приміщення належать територіальній громаді м.Одесі та є комунальною власністю територіальної громади. Окрім того Департамент зазначає, що зазначені приміщення 18.11.2005 р. були передані за договором оренди ФОП ОСОБА_4

Одеська міська рада сповіщена належним чином про час та місце слухання справі, одна свого представника для участі у судовому засіданні не направила та будь-яких письмових пояснень не надала.

Вислухавши осіб, що беруть участь в справі, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі обставин, встановлених у судовому засіданні та матеріалів, що є в справі, первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява повинна бути задоволена в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання прав. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу допоміжного приміщення (підвалу), який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований 23 лютого 2010 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» в книзі № 94 неж на сторінці 122 за №433, згідно якого ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_1 продали приміщення загальною площею 79, 5 кв.м., яке розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2 Договору купівлі-продажу від 17.02.2010 р. продаж здійснено за 43 725 (сорок три тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень, які гроші у вказаній сумі продавці, отримали від покупця у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за відчужувану нерухомість здійснені повністю та про відсутність претензій до покупця по оплаті з боку продавців.

В п.11. сторони договору підтвердили, що договір не є фіктивним, удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 не заперечував, що у підвальне приміщення, можливо попасти лише через залізні двері, ключі від яких є лише у відповідачів за зустрічним позовом.

Згідно ст.ст. 209, 657 ЦК України правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Що й було виконано сторонами по договорам купівлі-продажу.

Згідно з п.3,4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, судом встановлено, що 17 лютого 2010 року право власності від ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перейшло до ОСОБА_3, що підтверджує договір купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в КП МБТИ та РОН.

Отже на сьогоднішній день власником приміщення є ОСОБА_3, який у встановленому законом порядку уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в письмовій формі, сторонами визначено предмет договору, тобто вказані всі необхідні ознаки приміщення по яких його можна ідентифікувати, - адреса, загальна площа, призначення, вартість. В договорі містяться умови розрахунків за договором, посилання на відсутність прав третіх осіб, дійсність намірів сторін при його укладанні та інші умови.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо за це право сперечається або не визнається іншою особою.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради стосовно того, що підвальне приміщення, яке належить ОСОБА_3, є комунальною власністю територіальної громади м.Одеси, не приймаються до уваги судом виходячи з наступного.

Третя особа надала до суду технічні паспорти на підвальне приміщення, яке належить територіальній громаді м.Одеси, останній із яких від 30.11.2009 року. Відповідно до цього технічного паспорту підвальне приміщення знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та має площу 72, 7 кв.м. Як вбачається із інших технічних паспортів у зазначеному будинку є декілька підвальних приміщень різної площі. Враховуючи те, що підвальне приміщення площею 79, 5 кв.м., яке належить ОСОБА_3 та підвальне приміщення, яке належить територіальної громаді м.Одесі площею 72, 7 кв.м. є різними підвальними приміщеннями, у суду не має підстав вважати ці приміщення тотожними.

Підвальне приміщення належить територіальній громаді м.Одеси на підставі свідоцтва про право власності від 18.02.2010 року, яке було зареєстровано у КП МБТІ та РОН 04.04.2011 року за реєстраційним номером 33325148, номер запису 433 в книзі 12ог-67.

Підвальне приміщення, яке належить ОСОБА_3 на праві власності належить на підстави спірного договору купівлі-продажу, якій було зареєстровано у КП МБТИ та РОН за реєстраційним номером 29624149, номер запису 433 в книзі 94 неж-122.

Суд встановлює, що реєстраційні данні підвальних приміщень також є різними, що свідчить про окремій облік кожного із приміщень у КП МБТІ та РОН.

Будь-яких доказів того, що зазначені підвальні приміщення є тотожними представником Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не надано.

Виходячи з цього доводи Департаменту про передання ФОП ОСОБА_4 цього приміщення за договором оренди також не мають ніяких правових наслідків для вирішення цієї справі.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлені факти, що спірна угода укладалась добровільно з наміром утворити наслідки, які обумовлені цією угодою, всі обов'язки сторін виконані, але ОСОБА_1 відмовляються передати ключі від зазначеного приміщення, чим порушують право власності, нового власника нежитлового приміщення, яким з огляду на досліджені матеріали являється ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17 лютого 2010 року допоміжного приміщення (підвал), загальною площею 79, 5 кв.м., розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17 лютого 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1661, дійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на допоміжне приміщення (підвал), загальною площею 79, 5 кв.м., що розташоване під нежитловим приміщенням площею 153, 8 кв.м., АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя 26.03.2013