Рішення № 30551499, 08.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" квітня 2013 р. Справа № 906/111/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сороки С.С. - представника за довіреністю від 01.03.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт. Нові Білокоровичі, Олевський район)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Іршанськ, Володар-Волинський район, Житомирська область)

про стягнення 31285,13 грн.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням позивача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 31285,13грн., із яких 27469,62грн. основного боргу, 2713,72грн. інфляційних, 1101,79грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.01.2013р. позовну заяву Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/111/13-г та призначено до розгляду на 14.02.2013р.

Зважаючи на неявку представників сторін, ухвалою від 14.02.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 05.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.03.2013р., зважаючи на часткове невиконання представником позивача вимог ухвали господарського суду та неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.03.2013р.

У зв'язку з невиконанням представником позивача вимог ухвали господарського суду та неявку представника відповідача, а також заявленим представником позивача клопотанням, ухвалою від 22.03.2013р. господарський суд продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд справи на 08.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву №394 від 29.03.2013р. про уточнення позовних вимог, згідно якої ДП "Білокоровицьке лісове господарство" просить стягнути з відповідача на свою користь 25842,42грн. основного боргу та судові витрати (а.с.75-76).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо заяви позивача від 29.03.2013р. судом приймається до уваги викладене у пункті 3.11 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем 08.04.2013р. заяву від 29.03.2013р. як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви від 29.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №138 від 13.12.2010р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 38469,62грн. згідно з товарно-транспортною накладною №06839 від 06.01.2011р. Відповідачем отриманий товар оплачено частково на суму 12627,20грн., у зв'язку з чим непогашеною залишилась заборгованість в сумі 25842,42грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлялась належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції (а.с.57-58).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача, а також неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного аукціону, між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №138 від 13.12.2010р. (а.с.9), за яким продавець продає в І кварталі 2011р., а покупець купує та оплачує пиловник дубовий, надалі товар, в обсягах та цінах, визначених аукціонними торгами, згідно аукціонного свідоцтва №44 (п.1.1. договору).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що товар відправляється із такими документами: рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; податкова накладна; узгоджена специфікація.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами та діє до кінця 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.3 договору).

06.01.2011р. сторонами підписано специфікацію-накладну на відпуск лісоматеріалів необроблених №05110 до товарно-транспортної накладної №068397, в якій погоджено найменування товару, його характеристики, загальну кількість (а.с.17).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору за товарно-транспортною накладною №068397 від 06.01.2011р. ДП "Білокоровицьке лісове господарство" передало, а підприємець ОСОБА_1 прийняв товар (пиловник дубовий) на загальну суму 38469,62грн. (а.с.17, 44).

Судом приймається до уваги, що в товарно-транспортній накладній №068397 від 06.01.2011р. було зазначено загальну суму товару 46163,55грн., в тому числі 20% ПДВ 7693,93грн. При цьому, у вказаній накладній викреслено суму 20% ПДВ - 7693,93грн. Судом враховуються надані до матеріалів справи пояснення позивача, згідно яких ДП "Білокоровицьке лісове господарство" посилається на те, що у товарно-транспортній накладній №068397 від 06.01.2011р. знято суму ПДВ з необробленої деревини (пиловник дубовий) у зв'язку з тим, що у відповідності до Податкового кодексу України ПДВ на необроблену деревину відмінено. Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 15 підрозділу ІІ розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами - виробниками зазначених товарів, деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до розділу IX Митного тарифу України до групи 44 "Деревина і вироби з деревини: деревне вугілля" входять, зокрема, товарні позиції: 4403 - лісоматеріали необроблені, з видаленою або не видаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або не брусовані.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2 договору №138 від 13.12.2010р., оплата партій товару здійснюється 100% передоплатою згідно виставлених рахунків-фактур протягом трьох днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову передоплату за товар в сумі 11000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 05.01.2011р. (а.с.46).

Отже, відповідачем не було здійснено 100% передоплати, передбаченої п.2.2 договору №138 від 13.12.2011р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товар (пиловник дубовий) поставлявся позивачем відповідачу без 100% передоплати, що свідчить про те, що сторонами фактично змінено умови договору в частині проведення розрахунку.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням підприємцем ОСОБА_1. своїх зобов'язань за договором №138 від 13.12.2013р., ДП "Білокоровицьке лісове господарство" звернулось до відповідача з вимогою (претензією №74 від 19.04.2011р.) про погашення заборгованості в розмірі 27469,62грн. (а.с.10), факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком від 20.04.2011р. (а.с.12).

Проте, відповідачем зазначену вимогу було залишено без відповіді та задоволення.

У заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25842,42грн. основного боргу, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за укладеним між сторонами договором №138 від 13.12.2010р. При цьому, в зазначеній заяві позивач посилається на те, що оплату отриманої лісопродукції відповідачем проведено частково в сумі 12627,20 грн., неоплаченим залишився борг в сумі 25842,42грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що крім здійсненої позивачем 05.01.2011р. передоплати на суму 11000,00грн. (банківська виписка від 05.01.2011р., а.с.46), відповідачем сплачено 11.04.2011р. кошти в сумі 1627,20грн., які позивачем зараховані в рахунок часткової оплати товару, одержаного за товарно-транспортною накладною №068397 від 06.01.2011р., що підтверджується банківською випискою від 11.04.2011р. (а.с.51).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 25842,42грн. (38469,62грн. - 11000,00грн. - 1627,20грн.).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На час розгляду справи, підприємець ОСОБА_1 не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 25842,42грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25842,42грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 626, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 175,193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська область, Олевський район, смт.Нові Білокоровичі, вул.Гагаріна, буд.1, ідентифікаційний код 00991798):

- 25842,42грн. боргу,

- 1720,50грн. витрат по сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу: 12110, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Іршанськ, вул. Корольова, 3, кв.22 (рек. з пов.)